Поклад Ігор Дмитрович

Поклад Ігор Дмитрович
Основна інформація
Дата народження	10 грудня 1941 (78 років)
Місце народження	Бішкек, Киргизька РСР, СРСР
Громадянство	УРСР → Україна
Професія	композитор, опермейстер
Освіта	КІМ ім. Глієра,; Київська державна консерваторія
Праця в операх	Одеський театр оперети
Співпраця	Ю. Рибчинський,; О. Вратарьов
Премії
www.poklad.com.ua

І́гор Дми́трович По́клад (10 грудня 1941(1941-12-10), Бішкек, Киргизька РСР, СРСР) — український композитор та опермейстер, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист України, лауреат Шевченківської премії. Член НСКУ.

Зміст

1 Біографія
- 1.1 Театральна творчість
- 1.2 У кінематографі
2 Твори
3 Нагороди
4 Примітки
5 Література і посилання

БіографіяРедагувати

Народився в м. Фрунзе, тепер Бішкек, Киргизстан в сім'ї кадрового військового під час евакуації. Після закінчення II СВ сім'я повернулася до України, де в 1957 році Ігор закінчив СШ № 4 в місті Тернопіль. Одночасно було закінчено семирічну музичну школу по класу фортепіано. У тому ж 1957 розпочав навчання на історико-теоретичному відділенні КІМ ім. Глієра. Вже по закінченні третього курсу Поклад перевівся на композиторський факультет Київської державної консерваторії, клас професора А. Я. Штогаренка, котру закінчує в 1967 році.

Ще навчаючись в училищі і працюючи там же концертмейстером, робить перші серйозні кроки у творчості — вже перша пісня, написана ним у співавторстві з Борисом Олійником «Пісня не заблукає», виконана Костянтином Огнєвим, стає популярною.

1966 року до Поклада звертаються чиновники мінкульту з пропозицією організувати дівочий співочий колектив. Ігор Поклад створює унікальний на ті часи проект — вокально-інструментальний ансамбль «Мрія». Вже за перший рік свого існування колектив входить у всесоюзну гастрольну сітку — ансамбль представляє республіку на території Радянського Союзу та за кордоном. За кілька років «Мрія» стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, поряд з легендарними на той час «Піснярами». 1968 року Поклад вимушений припинити керування колективом через відбуття до лав Радянської армії. В армії знайомиться з поетом-початківцем, згодом метром української пісні, Юрієм Рибчинським. Разом вони створюють кілька знаменитих хітів та стають широковідомими.

Театральна творчістьРедагувати

1973 року Поклад полишає пісенний Олімп. Ігор Дмитрович вирішив спробувати свої сили в театрі, він погоджується на пропозицію розпочати роботу над продовженням музичної п'єси «Весілля в Малинівці». З готовим твором він та Рибчинський прибули до Одеського театру оперети. Рішення про постанову версії Поклада було прийнято одноголосно і практично миттєво.

Наступною роботою опермейстера стала «Конотопська відьма», написана в 1982 році ця оперета й досі не сходить зі сцен українських театрів. За словами театральних критиків ця п'єса вже давно стала класикою жанру. Усього за кілька років з'явилося ще півтора десятка мюзиклів.

У кінематографіРедагувати

У пошуках нових вражень Поклад займався у галузі кінематографу, розпочавши співпрацю з режисером Леонідом Биковим та написавши музику до одного з його фільмів «Де ви, лицарі?». Загалом композитор працював у більш ніж 40-ка художніх фільмах. Найбільш прикрою своєю помилкою Ігор Дмитрович вважав відмову від роботи у фільмі «У бій ідуть лише «старі». Також перу композитора належить музика до класичних мультиплікаційних стрічок «Як козаки…» та «Енеїда».

За нових часів амбіційні творчі проекти за браком засобів довелось згорнути. 2014 року переніс кілька складних операцій^[1]. Певний час співпрацював з Академічним ансамблем пісні і танцю ДПСУ^[2].

ТвориРедагувати

Сценічні твори

музична комедія «Друге весілля в Малинівці» (Київ, 1974);
мюзикли «Конотопська відьма» (лібр. Жолдака, 1982)
«Серце моє з тобою» (лібр. Д. Шевцова, 1983)
«Різдвяна ніч» (за М. Гоголем, 1987)
«Засватана — невінчана», (за І. Карпенко-Карим)
«Чмир» (за М. Кропивницьким)
Рок-опера «Ірод» (п'єса Олександра Вратарьова, 2015)

для симфонічного оркестру

Скерцо (1962),
Симфонія (1970);

для струнного оркестру

Варіації на тему української народної пісні «Не співайте, півні» (1963);

для хору

Сюїта (сл. А. Суркова, 1969),

пісні (понад 150), у тому числі

на слова Ю. Рибчинського:
- Кохана (сл. І. Бараха, 1963),
- Зелений клен (1968),
- Два крила (1968),
- Чарівна скрипка (1969),
- Тиха вода (1969),
- Дикі гуси (1970),
- Хіба можна (1976),

на слова Б. Олійника
- Пісня про матір (1977),
Ти комуніст! (1977),
- Пісня не загубиться (1977),

на слова М. Ткача
- Не питай мене (1977),
- Моя Україна
на слова В. Герасимова
- Світанкові роки
- Добре світло (1977)
інші
- Червона косинка (сл. Д. Луценко, 1977),
- Гойдалка (сл. А. Вратарева, 1977),

музика до фільмів, у тому числі:

1973 — Як козаки наречених визволяли
1977 — Весь світ в очах твоїх
1980 — Дударики
1981 — Останній гейм
1982 — Зоряне відрядження
1988 — Робота над помилками

1990 — Балаган
1990 — Увійди в кожен дім
1990 — Тепла мозаїка ретро й мало-мало…
1991 — Два кроки до тиші
1992 — Снайпер
1993 — Обітниця

1994 — Притча про світлицю
1995 — Москаль-чарівник
1995 — Як козаки в хокей грали
2006 — Таємниця «Святого Патрика»

НагородиРедагувати

1978 — Диплом за фільм «Весь світ в очах твоїх» — на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці.^[3]
1986 — Шевченківська премія за повнометражні документальні фільми «Командарми індустрії», «Головуючий корпус», «Стратеги науки»^[4]
2011 — Орден «За заслуги» II ст. «за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність»^[5]
2017 —
2017 — спеціальна премія «Людина року 2016» ім. М. Вороніна «За високий стиль життя»