Злотник Олександр Йосипович

український композитор

Олекса́ндр Йо́сипович Зло́тник (нар. 15 листопада 1948, Тараща) — український композитор. Народний артист України (1998). Ректор Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра з 2009 року.

Олександр Злотник
Композитор Олександр Злотник
Ім'я при народженні Олександр Йосипович Злотник
Народився 15 листопада 1948(1948-11-15) (75 років)
Тараща, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність єврей
Місце проживання Київ
Діяльність автор музики до кінофільмів, симфонічних творів, камерної та інструментальної музики, популярних пісень та мюзиклів, педагогічна діяльність
Відомий завдяки композитор
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Magnum opus Все золото світу
Титул Народний артист України
У шлюбі з Ольга Злотник
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України
IMDb ID 0957450
Сайт www.zlotnik.kiev.ua

Біографія ред.

Народився 15 листопада 1948 року в місті Тараща, Київської області.

Навчався в музичному інтернаті ім. М. Лисенка, м. Київ. Мешкав у гуртожитку поруч із Володимиром Івасюком — майбутнім співавтором.

Закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу баяна та диригування та Одеську державну консерваторію ім. Г. А. Нежданової по класу композиції та теорії музики.

Член Національної спілки композиторів України.

Президент Міжнародного фестивалю «Слов'янський базар» у Києві (2000), головою журі якого був його співавтор легендарний Мішель Легран. Олександр Злотник — організатор міжнародного дитячого фестивалю «Слов'янський базарчик» (Одеса, 1998-2003).

Олександр Злотник — автор музики до багатьох кінофільмів, опери-думи, мюзиклів, симфонічних творів, камерної та інструментальної музики, хорів тощо. Автор музики більше тисячі пісень, виконавці яких — Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Оксана Білозір, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Олександр Тищенко, Світлана та Віталій Білоножки, Алла Кудлай, брати Дмитро Яремчук та Назарій Яремчук (молодший), Пилип Жмахер, Павло Зібров, Наталія Бучинська, Катерина Бужинська.

У 2003 р. Олександр Злотник запрошує Alex Luna на одну з головних ролей (Голос південних морів) у перший український багатобюджетний мюзикл «Екватор» — «кузню» сучасного українського шоубізнесу (в основному складі співали Світлана Лобода, Тіна Кароль, Василь Бондарчук, Василь Лазарович)[1].

Автор музично-розважального телерадіопроекту «Шлягер року».

Одружений, батько трьох дітей.

Хобі — риболовля.

Твори ред.

«Гай, зелений гай», «Батько і мати», «Чуєш, мамо», «Родина», «Все золото світу», «Маки червоні», «Вишиванка», «Горобина», «Музика рідного дому», «Не бувають дощі випадкові», «Скрипалю», «Невезуча», «Прима балерина», «Святкова», «Білі лілеї», «Я тебе відпускаю», «Пані Ольга».

Кінематографічні роботи ред.

Автор музики до фільмів:

Знявся в телестрічці «Олександра» (1996).

Нагороди ред.

Громадська діяльність ред.

  • Входить до складу понад 10 впливових об’єднань, фондів, рад та асоціацій, серед яких Національні спілки композиторів і кінематографістів України.

Примітки ред.

  1. Алекс Луна на Украинском форуме академической музыки[недоступне посилання з лютого 2019]
  2. Указ Президента України від 13.11.1998 року N 1243 щодо присвоєння О. Й. Злотнику почесного звання «Народний артист України». Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  3. Указ Президента України від 12.11.2003 року № 1302 щодо нагородження О. Й. Злотника орденом «За заслуги» III ступеня. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  4. Указ Президента України від 13.11.2008 року № 1039 щодо нагородження О. Й. Злотника орденом кня́зя Яросла́ва Му́дрого V ступеня. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  5. Указ Президента України від 18.01.2018 року № 9 щодо нагородження О. Й. Злотника орденом «За заслуги» II ступеня. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.

Джерела та література ред.

Посилання ред.