Бочаров Михайло Васильович

Миха́йло Васи́льович Бочаро́в (нар. 2 (14) листопада 1872(18721114), Санкт-Петербург — пом. 29 квітня 1936, там само) — співак (баритон) і педагог. Заслужений артист Республіки (1925).

Бочаров Михайло Васильович
Bocharov.jpg
Народився 2 (14) листопада 1872[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 29 квітня 1936(1936-04-29) (63 роки)
Ленінград, РСФРР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність співак, оперний співак
Alma mater Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира

ДжерелаРедагувати

1898 — закінчив юридичний факультет Київського університету Святого Володимира.

Музичну освіту здобув у Київському музичному училищі РМТ (клас Камілло Еверарді), яке закінчив 1900 року.

Майстерність вдосконавлював в Мілані у Мартіна Петца.

1900 — дебютував на сцені в Москві у Товаристві російської приватної опери.

1901—1903; 1905; 1916—1923 — виступав у Київській опері.

1906 року працював в Московській опері С. Зиміна.

Разом з С. Варягіним, Є. Єгоровим, В. Селявіним 1906 року в Києві брав участь у виконанні вокальних квартетів Моцарта, Шуберта, Шуманна, Бородіна.

Також виступав на сценах Харкова, Одеси, Баку, Саратова, Єкатеринбурга, Ленінграда (1923—1928).

Як педагог працював викладачем у Київській музичній школі Миколи Тутковського. Серед його учнів — видатний український співак Михайло Донець.

Здійснив фонозаписи, зокрема на київській фірмі «Екстрафон» (1912).

Автор спогадів про М. Іпполітова-Іванова (журнал «Рабочий и театр», 1935, № 3).

ПартіїРедагувати

  • Іван-королевич («Кощій Безсмертний» М. Римського-Корсакова)
  • Ліонель («Орлеанська діва» Чайковського)
  • Руслан («Руслан і Людмила» М. Глінки)
  • Князь Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна)
  • Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського)
  • Грязной, Веденецький гість, Мізгир («Царева наречена», «Садко», «Снігуронька» М. Римського-Корсакова)
  • Онєгін, Мазепа, Кочубей, Єлецький, Томський («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Пікова дама» П. Чайковського)
  • Демон («Демон» А. Рубінштейна)
  • Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні)
  • Валентин («Фауст» Ш. Ґуно)
  • Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе)
  • Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло)
  • Бекмессер, Вольфрам («Нюрнберзькі мейстерзінґери», «Тангейзер» Р. Ваґнера)
  • Воццек («Воццек» А. Берґа, Пеший виконавець в СРСР, 1927)
  • Монтанеллі («Овід» В. Трамбицького)
  • Князь Великого Китежа («Сказання про град великий Китеж і тихе озеро Світояр» С. Василенка)
  • Король Треф («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф'єва)
  • Амонасро, Ріґолетто, Жермон, Ренато, Яґо, ді Поза («Аїда», «Ріґолетто», «Травіата», «Бал-маскарад», «Отелло», «Дон Карлос» Дж. Верді)

ПриміткиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ДжерелаРедагувати