Бочаров Михайло Васильович
Миха́йло Васи́льович Бочаро́в (нар. 2 (14) листопада 1872, Санкт-Петербург — пом. 29 квітня 1936, там само) — співак (баритон) і педагог. Заслужений артист Республіки (1925).
Бочаров Михайло Васильович | |
---|---|
Народився | 2 (14) листопада 1872[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
Помер | 29 квітня 1936 (63 роки) Ленінград, РСФРР, СРСР |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | оперний співак |
Alma mater | Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира |
Джерела
ред.1898 — закінчив юридичний факультет Київського університету Святого Володимира.
Музичну освіту здобув у Київському музичному училищі РМТ (клас Камілло Еверарді), яке закінчив 1900 року.
Майстерність вдосконавлював в Мілані у Мартіна Петца.
1900 — дебютував на сцені в Москві у Товаристві російської приватної опери.
1901—1903; 1905; 1916—1923 — виступав у Київській опері.
1906 року працював в Московській опері С. Зиміна.
Разом з С. Варягіним, Є. Єгоровим, В. Селявіним 1906 року в Києві брав участь у виконанні вокальних квартетів Моцарта, Шуберта, Шуманна, Бородіна.
Також виступав на сценах Харкова, Одеси, Баку, Саратова, Єкатеринбурга, Ленінграда (1923—1928).
Як педагог працював викладачем у Київській музичній школі Миколи Тутковського. Серед його учнів — видатний український співак Михайло Донець.
Здійснив фонозаписи, зокрема на київській фірмі «Екстрафон» (1912).
Автор спогадів про М. Іпполітова-Іванова (журнал «Рабочий и театр», 1935, № 3).
Партії
ред.- Іван-королевич («Кощій Безсмертний» М. Римського-Корсакова)
- Ліонель («Орлеанська діва» Чайковського)
- Руслан («Руслан і Людмила» М. Глінки)
- Князь Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна)
- Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського)
- Грязной, Веденецький гість, Мізгир («Царева наречена», «Садко», «Снігуронька» М. Римського-Корсакова)
- Онєгін, Мазепа, Кочубей, Єлецький, Томський («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Пікова дама» П. Чайковського)
- Демон («Демон» А. Рубінштейна)
- Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні)
- Валентин («Фауст» Ш. Ґуно)
- Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе)
- Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло)
- Бекмессер, Вольфрам («Нюрнберзькі мейстерзінґери», «Тангейзер» Р. Ваґнера)
- Воццек («Воццек» А. Берґа, Пеший виконавець в СРСР, 1927)
- Монтанеллі («Овід» В. Трамбицького)
- Князь Великого Китежа («Сказання про град великий Китеж і тихе озеро Світояр» С. Василенка)
- Король Треф («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф'єва)
- Амонасро, Ріґолетто, Жермон, Ренато, Яґо, ді Поза («Аїда», «Ріґолетто», «Травіата», «Бал-маскарад», «Отелло», «Дон Карлос» Дж. Верді)
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
ред.- Бочаров Михайло Васильович / В. Г. Антонюк esu.com.ua
- Бочаров Михайло Васильович // Словник співаків України / Іван Лисенко. — К.: Рада, 1997. — с. 38 [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Асафьев Б. Об опере: Избранные статьи. 1976(рос.)
- Шампаньер А. Русский театр. — Киев, 1905. — с. 53-54(рос.)