Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Михайло Миха́йлович Іполит́тов-Іва́нов (справжнє прізвище — Іва́нов, 7 (19) листопада 1859, Гатчина — 28 січня 1935, Москва) — російський і радянський композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог. Народний артист Республіки (1922). Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (30.01.1934). Чоловік оперної співачки В. М. Зарудної.
| Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 (19) листопада 1859[1][2] |
| Місце народження | Гатчина, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[3] |
| Дата смерті | 28 січня 1935[3][2][…] (75 років) |
| Місце смерті | Москва, СРСР[3] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Віросповідання | православна церква |
| Професії | композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Відомі учні | Глієр Рейнгольд Моріцевич, Feodor Koenemannd[5], Задерацький Всеволод Петрович і Зорич Стефанія Петрівна |
| Жанри | опера |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Нагороди |   |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився майбутній композитор в Гатчині, поблизу Петербурга. Початкову музичну освіту здобув у музичних класах для малолітніх півчих при Ісаакіївському соборі в Петербурзі (1872–1875), потім в Петербурзькій консерваторії, в якій у 1882 році закінчив клас композиції Н. А. Римського-Корсакова.
У 1882—1893 роки працював у Тифлісі (нині — Тбілісі) керівником заснованого ним відділення Російського музичного товариства, оперно-симфонічним диригентом та викладачем музичного училища.
З 1893 року, на запрошення Чайковського, Іпполітов-Іванов — професор Московської консерваторії, а у 1906—1922 рр. — її директор.
У 1899—1906 роки — диригент Московської приватної російської опери Сави Мамонтова та Опери Зіміна, а з 1925 — Большого театру. Під його керівництвом вперше були виконані опери «Царська наречена», «Кощій Безсмертний» та ін.
Похований в Москві на Новодівичому кладовищі[6].
Педагогічна діяльність
ред.Величезне значення мала його педагогічна діяльність. У Московській консерваторії Іполитов-Іванов викладав гармонію, інструментування, композицію, вів оперний клас. Серед його учнів — А. М. Баланчивадзе[7], С. Василенко, Р. Гліер, О. Гольденвейзер, Р. Мелікян, К. Закарян, К. Ігумнов, Теодор Бубек.
З 1906 року — директор консерваторії. Віддавав багато сил збереженню традицій Московської консерваторії у роки Першої світової війни і Жовтневої революції, прагнув зберегти її професорсько-викладацький склад, вишукував необхідні кошти та ін. У 1917 разом із дружиною організував Оперно-вокальну студію імені П. І. Чайковського (існувала до 1924 року). 2 жовтня 1922 року Рада консерваторії прийняла відставку Іполитова-Іванова з посади ректора.
Творчість
ред.У своїй творчості орієнтувався на вчителя — Н. А. Римського-Корсакова. Використав російський, грузинський і тюркський фольклор. В області гармонії був далеким від новацій. Переважну увагу приділяв жанру опери.
Список творів
ред.
Опери
ред.- «Рут», 1887.
- «Азра», 1890.
- «Ася», 1900.
- «Зрада», 1910.
- «Оле з Нордланд», 1916.
Оркестрові твори
ред.- «Симфонія», 1907.
- поема «Мцирі», 1924.
- «Яр-Хмель», 1881. Увертюра.
- «Кавказькі ескізи», 1894.
- «Іверія», 1895.
- «Музичні картинки Узбекистану», 1934.
- «Каталонська сюїта», 1934.
- «Ювілейний марш», 1931.
Твори для камерно-інструментальних ансамблів
ред.- Соната для скрипки та фортепіано.
- Струнний квартет.
- Фортепіанний квартет.
Книги
ред.- «Грузинська народна пісня та її сучасний стан», 1895.
- «Вчення про акорди, їх побудова і дозвіл», 1897.
- «50 років російської музики в моїх спогадах», 1934.
Фільмографія
ред.- «Понизова вольниця» (Стенька Разін) (1908, реж. В. Ромашков)
- «Пісня про купця Калашнікова» (1908, реж. В. Гончаров)
- «Волга і Сибір» (1914, реж. В. Гончаров)
- «Кара-Бугаз» / Kara Bugas (1935, Ялтинська кінофабрика, реж. О. Розумний)
Пам'ять
ред.Ім'ям М. М. Іпполітова-Іванова названі музичні школи в Москві, Гатчині, музична школа № 1 в Костромі, а також Державний музично-педагогічний інститут (Москва).
У листопаді 2019 року в Москві поруч з Державним музично-педагогічним інститутом відкрито перший пам'ятник М. Іпполітову-Іванову (автор — скульптор Айдин Зейналов).
Посилання
ред.- Іполитов-Іванов Михайло Михайлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 243-244.
- РОСІЙСЬКИЙ біографічний словник, Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Гатчинський лицар музики (син придворного підмайстра) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119186144 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Ипполитов-Иванов Михаил Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Г. Риман Кёнеман // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 618.
- ↑ Могила М. М. Іпполітова-Іванова на Новодівичому кладовищі. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 15 квітня 2012.
- ↑ Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 2. Ангола — Барзас. 1970. 632 стр., илл.: 47 л. илл. и карт.