Конощенко Володимир Федорович
Коно́щенко Володи́мир Фе́дорович (25 жовтня 1934, Самійлівка, Близнюківський район, Харківська область — 1 жовтня 2001, Київ) — український хоровий диригент, композитор, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений працівник культури України (1994 р.). Автор музики на пісню «Ой на горі два дубки».
Конощенко Володимир Федорович | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 25 жовтня 1934 |
Місце народження | Самійлівка, Близнюківський район, Харківська область |
Дата смерті | 1 жовтня 2001 (66 років) |
Місце смерті | Київ |
Поховання | Лісове кладовище |
Національність | українець |
Освіта | музична |
Мова | українська |
Нагороди | Заслужений працівник культури України |
У шлюбі з | Лілія Конощенко |
Діти | Тарас Конощенко |
Життєпис
ред.Народився 25 жовтня 1934 року в Самійлівка[1] Близнюківського району на Харківщині в співочій селянській родині.[2] Дитячі роки та перші кроки в музиці минули на Дніпропетровщині.[3]
Хлопець успішно закінчив Перещепинську середню та музичну школи, згодом став студентом Дніпропетровського музичного училища. Після служби в Радянській армії в 1961 р. вступив на диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії на клас педагогині Лії Шпренгель.[2] Студентом керував мандрівним хором київських студентів «Жайворонок». Закінчив навчальний заклад у 1966 році.[3][4][5]
З отриманням диплому, молодого диригента запросили керувати Черкаським хором.[6] У 1968—1971 рр. був директором Черкаського обласного будинку народної творчості. А в 1971—1975 рр. — директором Черкаського музичного училища.[2][3][5][4]
У 1975 році Володимир Конощенко разом із дружиною Лілією та маленьким сином Тарасом переїхали до Броварів на Київщині.[2] Родина жила на вул. Ярослава Мудрого.[3]
Викладав у броварських музичних школах, керував хором Броварського будинку культури. У 1975—1976 рр. був директором студії хору імені Георгія Верьовки у Києві, водночас викладаючи в Київському музичному училищі. Також створив студентський хор в Українській сільськогосподарської академії, де в 1982—1986 рр. був керівником ансамблю пісні і танцю «Колос».[7] У 1986 зі звичайними любителями української пісні заснував і протягом 17-ти років керував хором «Джерело» птахофабрики «Київська»[5], який за цей час здобув звання народного.[2][3][4]
Помер 1 жовтня 2001 року в Києві[4], похований на Лісовому кладовищі.[3]
Творчість
ред.Володимир Конощенко написав сотні авторських пісень, а також створив понад десяток оброблень народних українських пісень. Свої пісні він писав на текти відомих поетів-сучасників (Василя Юхимовича, Дмитра Луценка, Бориса Олійника, Петра Власюка, Олександра Богачука, Миколи Невмитого, Ганни Чубач, Лади Реви, Миколи Томенка[2], Леоніда Федорука, Володимира Олефіренка, Наталки Поклад, Володимира Морданя) і класиків української літератури (Тараса Шевченка, Лесі Українки, Степана Руданського, Григорія Чупринки, Івана Франка).[3][4][5]
Композитор випустив дві збірки своїх пісень: «На щастя, на добро» (1995 р.) та «Від серця до серця» (2001 р.).[3][4][5]
Серед найвідоміших пісень: «Ой на горі два дубки», «1941», «Батькові», «Бо у мене є Андрій», «Заспівай мені, мамо», «На коня», «Не кричіть, журавлі!», «Одна гора у тумані», «Спасибі вам, мамо!», «Українська земле», «Побажання Україні», «Зоря України», «Україна є!», «Земле рідна моя», «Рідні мої Броварі», «Красилівка — красне село», «Навіки з нами Тарас», «Уклін вам, люди», «Українські матері», «Подаруй мені зорю», «Напувай коня, козаче», «Над криницею щастя».[3][5]
Мелодія пісні «Рідні мої Броварі» на слова Василя Воловика стала позивними броварського радіо.[2][3]
Відзнаки
ред.У 1994 році отримав почесне звання і державну нагороду України — заслужений працівник культури України.[3][4][5]
Вшанування пам'яті
ред.6 березня 2003 року на честь Володимира Конощенка названа нова вулиця в місцевості Торгмаш у Броварах.[2][3][4]
Особисте життя
ред.Родина[2]:
- дружина — Лілія Григорівна Конощенко, педагогиня[3];
- син — Тарас Конощенко, оперний співак, артист-виконавець;
- прадід — Андрій Конощенко, фольклорист-музикознавець, письменник, громадсько-політичний діяч.
Примітки
ред.- ↑ На Близнюківщині є два села Самійлівка. Про яке саме йдеться — не уточнюється.
- ↑ а б в г д е ж и к Ольга Самборська. Тарас Конощенко щодня поспішає на репетиції і вистави Мюнхенської опери…. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2015.. 29.12.2010
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Микола Лисенко. Слово про Володимира Конощенка. Нове життя, № 31 (9437), 23.04.2003. С. 4.
- ↑ а б в г д е ж и Петро Андрійчук. Конощенко Володимир Федорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- ↑ а б в г д е ж Микола Рудаков. Володимир Конощенко. pisni.org.ua. 20.07.2012, 19.04.2015.
- ↑ Василь Мельниченко. До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, м. Черкаси, УДК 94 (477.46)«19»:908 (477.46) — С. 92
- ↑ Народний ансамбль пісні і танцю «Колос». НУБіП
Джерела
ред.- Петро Андрійчук. Конощенко Володимир Федорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- Микола Рудаков. Володимир Конощенко. pisni.org.ua. 20.07.2012, 19.04.2015.
- Микола Лисенко. Слово про Володимира Конощенка. Нове життя, № 31 (9437), 23.04.2003. С. 4.