Пауль фон Гінденбург

президент Німеччини, маршал

Па́уль фон Гінденбург (нім. Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg, 2 жовтня 1847, Познань, Пруссія, Німецький союз — 2 серпня 1934, Нойдек поблизу Розенберга, Західна Пруссія, Третій Райх) — німецький військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал, райхспрезидент.

Пауль фон Гінденбург
нім. Paul von Hindenburg
Пауль фон Гінденбург
Пауль фон Гінденбург
Пауль фон Гінденбург
Прапор
Прапор
Рейхспрезидент Німеччини
Прапор
Прапор
12 травня 1925 — 2 травня 1934
Прем'єр-міністр: Ганс Лютер
Вільгельм Маркс
Герман Мюллер
Генріх Брюнінг
Франц фон Папен
Курт фон Шлейхер
Адольф Гітлер
Попередник: Фрідріх Еберт
Наступник: Адольф Гітлер (як фюрер)
Карл Деніц (як рейхспрезидент)
 
Ім'я при народженні: нім. Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg
Народження: 2 жовтня 1847(1847-10-02)
Познань, Велике герцогство Познанське, Королівство Пруссія
Смерть: 2 серпня 1934(1934-08-02) (86 років)
Нойдек, Третій Рейх
Причина смерті: рак легень
Поховання: Церква Святої Єлизавети в Марбурзі
Національність: німець
Країна: Королівство Пруссія
Німецька імперія
Веймарська республіка
Третій Рейх
Релігія: лютеранство
Освіта: Прусська військова академія
Партія: незалежний політик
Рід: Фон Бенекендорф унд фон Гінденбург
Батько: Ганс Роберт Людвіг фон Бенекендорф унд фон Гінденбург
Мати: Луїза Швікарт
Шлюб: Gertrud Wilhelmine von Hindenburgd
Діти: Оскар фон Гінденбург
 
Військова служба
Роки служби: 18661911
19141918
Приналежність: Королівство Пруссія
Німецька імперія
Звання: генерал-фельдмаршал
Командував: Генеральний штаб Німецької імперії
Битви: Австро-прусська війна
Французько-прусська війна
Перша світова війна
Автограф:
Нагороди:
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Великий хрест Залізного хреста
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Червоного орла 2-го ступеня Орден Червоного орла 3-го ступеня
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Столітня медаль
Столітня медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці»
Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці»
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден військових заслуг (Іспанія)
Орден військових заслуг (Іспанія)
Почесний командор ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Почесний командор ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Командорський хрест 1-го класу Військового ордена Святого Генріха
Командорський хрест 1-го класу Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Великий хрест ордена Святого Йосипа
Орден Слави (Туніс)
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Османие 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Орден Слави (Османська імперія)
Орден Слави (Османська імперія)
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Меджида 1 ступеня
Медаль «Імтияз»
Медаль «Імтияз»
Орден Цариці Тамари
Орден Цариці Тамари
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
Пам'ятний хрест за кампанію 1866
Пам'ятний хрест за кампанію 1866
Зірка Великого хреста Залізного хреста
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Дитинство

ред.

Народився у дворянській сім'ї прусського поміщика. Батько Пауля був офіцером прусського війська.

Військова служба

ред.

У війську служив з 1866 року. Учасник австро-прусської (1866) та франко-прусської (1870—1871) воєн. Закінчив Військову академію (1876). Із 1877 року служив у німецькому Генеральному штабі.

У 1893—1896 роках — командир 91-го піхотного полку. У 1896—1900 роках — начальник штабу 8-го армійського корпусу. У 1900—1903 роках — командир 28-ї піхотної дивізії, у 1903—1911 роках — командир 4-го армійського корпусу.

У 1911 році вийшов у відставку, проживав у своєму помісті.

Перша світова війна

ред.

З початком Першої світової війни німецькі війська у Східній Пруссії зазнали поразки від росіян. Тому кайзер Вільгельм ІІ відкликав Гінденбурга з відставки і 22 серпня 1914 року призначив командувачем 8-ї німецької армії замість генерала Прітвіца. Начальником штабу у Гінденбурга був призначений генерал Людендорф. Разом вони спланували і провели битву під Танненбергом, де розбили 2-гу російську армію.

18 вересня 1914 року Гінденбург очолив 9-ту армію в Польщі.

Із 1 жовтня 1914 року — головнокомандувач на Сході. Керував наступом австро-німецьких військ у 1915 році, захопив Польщу, Литву, Латвію, Волинь, захід Білорусі.

 
Гінденбург у Львові перед будівлею Крайового сейму. Серпень 1916

Із 29 серпня 1916 року — начальник Генерального штабу, керував всіма бойовими діями німецької армії і на Заході, і на Сході. Виступив організатором необмеженої підводної війни.

Восени 1918 року, бачачи поразку німецьких військ, запропонував почати переговори з Антантою. Після закінчення бойових дій продовжував виконувати обов'язки голови Генштабу.

3 липня 1919 року вийшов у відставку.

Час у відставці

ред.

За бойові заслуги у Першій світовій війні отримав звання фельдмаршала та ряд нагород. У післявоєнний Німеччині мав статус національного героя.

З 1925 року і до кінця життя — президент (райхспрезидент) Німеччини, спершу Веймарської республіки (переобраний на другий термін у 1932 році), потім із 1933 року Третього Рейху.

Під час його президентства Німеччині вдалося вступити в Лігу Націй, домогтися дострокового виведення окупаційних військ із Рейланду і розпочати переговори про долю Саару. Завдяки впливу Гінденбурга «план Дауеса» замінили «планом Юнга», який істотно знижував обсяг репарацій країнам Антанти. Політика рейхспрезидента сприяла відродженню економічного потенціалу і відновленню військової могутності Німеччини. Але ця політика не знаходила розуміння у тих, хто привів його до влади: військових, консерваторів, націоналістів і монархістів. Особливо різко його критикували націонал-соціалісти. Світова економічна криза 1929—1932 рр., що боляче вдарила по Німеччині, не лише викликала гіперінфляцію та безробіття, а й підняла попурярність НСДАП.

19 листопада 1932 р. бізнесмени й банкіри, що представляли понад 160 найбільших компаній і банків, надіслали Гінденбургу лист, у якому вимагали ліквідувати парламентський режим і встановити нацистську диктатуру[джерело?]. До того ж назрівав великий скандал: Гінденбург був опосередковано замішаний у пов'язаній із земельною власністю корупційній схемі, в якій брав участь його син. Гітлер у ході переговорів з президентом узимку 1932/1933 років заявив, що якщо не отримає посаду канцлера, фракція нацистів у рейхстазі вимагатиме кримінального розслідування цієї справи. Це багато в чому змусило Гінденбурга погодитися з призначенням Адольфа Гітлера рейхсканцлером в січні 1933 року.

28 лютого 1933 року після пожежі в Рейхстагу, в організації якого звинуватили комуністів, підписав закон «Про захист народу і держави», який надав Гітлеру диктаторські повноваження. Користуючись ними, Гітлер обмежив громадянські свободи і заборонив діяльність Комуністичної партії Німеччини. У наступні місяці її долю розділили всі партії, крім НСДАП. Штурмові загони СА і СС отримали статус допоміжної поліції.

21 березня 1933 року дав Гітлеру символічне рукостискання у Гарнізонній церкві у Потсдамі, що означало спадкоємність нацизму традиціям старої прусської армії.

Проте у квітні 1933 року заперечував проти нацистського проекту закону про державну службу і наполіг, щоб із служби не звільнялися євреї-ветерани Першої світової війни і євреї, що були на цивільній службі під час війни. Улітку 1934 року після «ночі довгих ножів» відправив Гітлеру вдячну телеграму.

Гінденбург залишався на посаді до своєї смерті у віці 86 років, помер він від раку легенів у своєму будинку в Нойдеку, Східна Пруссія, 2 серпня 1934 року. Напередодні Гітлер отримав повідомлення про те, що Гінденбург знаходиться на смертному одрі. Потім він змусив кабінет міністрів прийняти "Закон про вищу державну посаду рейху", який передбачав, що після смерті Гінденбурга посада президента буде скасована, а його повноваження об'єднані з повноваженнями канцлера під титулом фюрера і рейхсканцлера.

Після смерті Гінденбурга Гітлер скасував пост рейхспрезидента і прийняв, за плебісцитом, повноваження голови держави сам, титулуючись «Фюрер і рейхсканцлер».

Нагороди

ред.

Вшанування пам'яті

ред.

Примітки

ред.
  1. Knights_of_the_Golden_Fleece. www.antiquesatoz.com. Процитовано 29 березня 2021.

Джерела

ред.

Посилання

ред.