Відкрити головне меню

Військова кар'єраРедагувати

У 1881 році Людендорф закінчив Військову академію. У віці 18 років отримав офіцерське звання. У 1894 був переведений в Генеральний штаб німецької армії і в 1904—1913 очолював відділ мобілізації. Людендорф брав участь у докладній розборці плану Шліффена, зокрема, подолання бельгійських фортифікаційних споруд навколо Льєжа.

У 1913 соціал-демократи стали найпотужнішою партією у рейхстазі. За непохитний характер Людендорф був знятий із займаної посади у Генеральному штабі і призначений командувати піхотною дивізією.

Перша світова війнаРедагувати

На початку війни був призначений заступником начальника штабу 2-ї німецької армії під командуванням Карла фон Бюлова. Людендорф отримав народне визнання у серпні 1914 року, коли Німеччина почала бойові дії за планом Шліффена.

 
Гінденбург (зліва) і Еріх Людендорф у штабі під час Першої світової війни

5 серпня, після першої великої невдачі під час штурму Льєжа, Людендорф став на чолі 14-ї бригади, командувач якої був убитий. Він відрізав Льєж від бельгійської армії і викликав облогову артилерію. До 16 серпня Льєж упав, що дало німецькій армії змогу продовжити наступ.

Російська імперія підготувалась до війни і вела бойові дії значно краще, ніж це очікувалося за планом Шліффена. Німецькі війська, що стримували російський наступ на Кенігсберг, не справлялися. З цієї причини через тиждень після падіння Льєжа, під час штурму іншої бельгійської фортеці в Намюрі, Людендорф був відкликаний кайзером для служби начальником штабу 8-ї армії на Східному фронті.

Людендорф прибув на Східний фронт разом із Паулем фон Гінденбургом, який був відкликаний з відставки, щоб замінити командувача Максиміліана Прітвіца, який пропонував відступити і залишити Східну Прусію російським військам. Гінденбург за допомогою Людендорфа і Макса Гофманна зміг розбити російські війська під час Східнопрусської операції. Після цього більша частина 8-ї армії відійшла до складу новосформованої 9-ї армії, очільником якої став Пауль фон Гінденбург, а начальником штаба — Людендорф.

У серпні 1916 року Еріх фон Фалькенгайн залишив посаду начальника німецького Польового генерального штабу і його місце зайняв Гінденбург. Людендорф отримав посаду заступника начальника штабу. Для прориву Британської блокади Людендорф дав добро на необмежену підводну війну, що було його грубою стратегічною помилкою, оскільки це в результаті призвело до вступу США у військові дії у квітні 1917 року.

 
Еріх Людендорф

У 1917 році Росія вийшла з війни, і Людендорф брав участь у переговорах про перемир‘я з новим урядом Росії. У результаті у березні 1918 року було підписано Брестський мир. У цей час Людендорф як головнокомандувач розробляв і приводив у виконання план наступу на Західному фронті, який увійшов в історію як весняний наступ. Ця спроба завершити війну вирішальним ударом зазнала невдачі, в результаті 26 жовтня Людендорф пішов у відставку.

Після завершення війни Людендорф виїхав до Швеції.

Повоєнні рокиРедагувати

Під час вигнання Людендорф написав кілька книг і статей про німецьку армію. Він вважався одним із засновників теорії про «удар ножем у спину». Людендорф був переконаний, що Німеччина вела виключно оборонну війну. Він вважав, що кайзер не зміг провести хорошу компанію по контрпропаганді.

Людендорф досить підозріло ставився до соціал-демократів і лівих, яких він звинувачував у приниженні Німеччини за укладання Версальського миру. Він звинувачував підприємницький клас в слабій підтримці, оскільки вважав, що вони ставлять свої фінансові інтереси вище патріотичних міркувань.

На думку Людендорфа сили Антанти почали війну з метою знищити німецьку державу.

Політична кар'єраРедагувати

 
Е. Людендорф та А. Гітлер

У 1920 році (за деякими джерелами — на весні 1919 року) Людендорф повернувся до Німеччини. Керівники Веймарської республіки збиралися вислати його і кількох інших генералів, але через обмеження Версальського миру наказ був скасований, а висилка з країни настільки відомих генералів могла зашкодити репутації уряду.

Людендорф відчував сильну неприязнь до політиків, звинувачував їх у відсутності патріотизму, національного духу. Політичні погляди Людендорфа, як німецького націоналіста, привели його до правих партій. Одним із небагатьох політиків, яких поважав Людендорф був Адольф Гітлер.

У 1923 році разом з Адольфом Гітлером очолював нацистський путч в Мюнхені.

У травні 1924 року Людендорф був обраний до рейхстагу від Націонал-соціалістичного визвольного руху. У 1925 році брав участь у президентських виборах від НСДАП, але набрав лише 285 793 голосів (приблизно 1 %). Серед причин невдачі Людендорфа називали його учать у Пивному путчі, що зашкодило його репутації, а також занадто скромну виборчу компанію — він покладався на свій образ героя минулої війни.

Останні рокиРедагувати

У 1928 році Людендорф пішов з політики. Він більше не довіряв Гітлеру і вважав його політиком-популістом. 1 лютого 1933 року Людендорф відправив президенту Гінденбургу телеграму, в якій висловив своє несхвалення його рішенням призначити Гітлера канцлером.

Призначивши Гітлера рейхсканцлером, Ви віддали нашу батьківшину одному з найбільших демагогів всіх часів. Я урочисто передбачаю Вам, що ця людина зіштовхне нашу державу в прірву, увергне нашу націю в невимовне нещастя. Прийдешні покоління проклянуть Вас за те, що Ви це зробили.

Щоправда, цю цитату нібито з листа Гінденбургу вважають доведеною фальшивкою.

Людендорф написав декілька книг, в яких він прийшов до висновку, що у світових проблемах винні християни, євреї і масони. Разом з жінкою Матильдою він заснував «Товариство пізнання бога».

У 1935 році Гітлер запропонував Людендорфу звання фельдмаршала, але Людендорф відмовився, сказавши: «фельдмаршалами народжуються, а не стають».

Після смерті в 1937 році Гітлер наказав поховати Людендорфа з усіма почестями.

КнигиРедагувати

  • Мої військові спогади, 1914—1918. — Еріх Людендорф.

ПриміткиРедагувати

  1. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, Коло, 2009 рік, стор. 121;— ISBN 978-966-7996-46-8

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланнняРедагувати