Олена Євгенівна Голуб (нар. 25 грудня 1951, Київ) — українська художниця в стилі сучасного мистецтва, працює в галузі комп'ютерного мистецтва, або ж медіа-мистецтва, живописець і мистецтвознавець, член Національної спілки художників України з 2003 р.; член Асоціації Художників Електрографіки Угорщини (з 2019), представниця Нової хвилі . Автор понад 100 публікацій з питань сучасного мистецтва, книги «Свято непокори та будні андеграунду».[1] Куратор і учасник мистецьких проектів, національних і міжнародних. Роботи демонструвалися у таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Польща, Австрія, Угорщина та інших. Різноманітні за технікою виконання, її твори об'єднані пошуком сенсу існування у складних лабіринтах урбаністичної цивілізації.[2]. Твори зберігаються у Музеї шістдесятництва, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному художньому музеї України, приватних колекціях та галереях в Україні й за кордоном.

Олена Голуб
Фотопортрет художниці Олени Голуб, 2017.jpg
Народження 25 грудня 1951(1951-12-25) (68 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, фотоколаж, медіа-мистецтво
Навчання Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діяльність художниця, письменниця
Напрямок неоекспресіонізм, комп'ютерне мистецтво
Сайт [15] — Голуб Олена. «Бібліотека Українського мистецтва»]

CMNS: Голуб Олена Євгенівна у Вікісховищі

НагородиРедагувати

ЖиттєписРедагувати

 
Олена Голуб. Пісня батьків. П.,о.,60х40,1999

Олена Голуб народилася 25 грудня 1951 року в Києві в інтелігентній сім'ї. Її батьки деякий час виступали на сцені як співаки, потім батько, Голуб Євген Тимофійович, став журналістом, мати, Морозова Зінаїда Петрівна, яка навчалась на вокальному відділенні Київської консерваторії, почала працювати у МОЗ, де згодом керувала відділом.
Навчалася спочатку у 51, потім у 163 середній школі Києва, відвідувала юнацький клуб «Біон» при Київському палаці піонерів. Його керівник письменник Анатолій Давидов проводив дискусії з природознавства і запрошував цікавих гостей. Серед них були академік Микола Амосов, фантаст Олесь Бердник та інші, які мали велике значення для становлення юної особистості. Згодом Олена закінчила Київський Національний університет ім. Шевченка у 1974 р., факультет біофізики. Дипломну роботу виконала в Інституті кібернетики в Лабораторії математичних методів дослідження у біології під керівництвом Ю. Антомонова, філософські погляди якого вплинули на світогляд художниці, у своєму мисленні О.Голуб тяжіє до структуралізму і концептуалізму. Деякий час працювала інженером і водночас писала картини, вдосконалюючись як художниця. Брала приватні уроки малювання у відомих художників. Закінчила Інститут журналістської майстерності СЖУ у 1986, факультет художників преси. Окрім того, відвідувала вільнослухачем викладання живопису в Українській академії друкарства, викладач Ф.Глущук, і НАОМА, викладач І.Биченкова(1981-82).
Працювала у журналах « Барвінок» (1984—1987), «Радуга» (1987—1988), редактором у видавництві «Веселка»(1988—1993), оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» (1999—2002). Її чоловік Яковенко Петро Георгійович — культуролог, діти: Голуб Ганна Леонідівна (1974, від шлюбу з Л. Нефедьєвим) і Яковенко Андрій Петрович (1985).
Мешкає в Києві.

ТворчістьРедагувати

 
О.Голуб. Схід дерев'яного сонця-5.2010. Фотоінсталяція

Свій творчий шлях розпочала з опозиційного до соцреалізму неофіційного мистецтва — андеграунду, коли у 1970-х роках писала картини у стилі експресіонізму. Навчаючись приватно у професійних художників (В. Забашти, В. Барського, Д. Заруби, С. Каплана), обирала свій власний шлях у мистецтві. Тоді в Києві авангардна молодь гуртувалась в об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці й обговорювали чимало цікавого: новітні течії, «самвидав» тощо. У 1977 організатори «Руху» (Ю. Косін, М.Нєдзєльський і С. Федоринчик) влаштували авангардну виставку, де про себе заявили митці-неформали: Микола Трегуб , Вудон Баклицький, Микола Залевський, Олександр Костецький, Олена Голуб, та інші.[5][6] Роботи художниці, звернені до внутрішнього світу сучасника, були написані динамічно, із своєрідною деформацією форм та активним використанням чистих кольорів («Портрет інженера», «Порожня тарілка», «Портрет Белли Ахмадуліної», які зберігаються у НХМУ, «Портрет Богдана Жолдака», «Портрет однокласника Наумова» та ін.) Спогади про часи андеграунду та видатних художників Трегуба і Баклицького були опубліковані у книзі «Свято непокори та будні андеграунду».

 
О.Голуб. З серії: Вітер -1. Цифровий друк. 2017


Другий сплеск підйому художньої творчості у Олени Голуб припав на кінець ХХ — початок XX століття, пов'язаний з пожвавленням громадської активності й появою приватних галерей. Її картини своєрідно синтезували абстрактний експресіонізм і народний примітивізм. У таких картинах як «Тітка», «Рибалка», «Чупа-чупс, або ілюзія рівності», «Супергерой» зростає соціально-критичний мотив з характерними для українців нотками гумору.[7][8] Ці роботи брали участь у проектах Міжнародного арт фестивалю у Магдебурзі (Німеччина).[9] і персональній виставці у 2004 — «Тріумф жовтого зайця», яку організувала директорка галереї «Університет» О.Прахова.

 
О.Голуб. З серії: Бронзовий вік, асфальтовий період №10_2018. Цифровий друк

З 2003 року Олена почала створювати цифрові фотоінсталяції за допомогою комп'ютерних технологій ( технічно це синтез дизайну і фотоколажу.От як характеризує творчість художниці Заслужений діяч культури Ніна Саєнко:
«Звернувшись до сучасних комп’ютерних технологій, художниця, як завжди, гостро відчула пульс і ритм часу. В зіставленні та порівнянні різних історичних фотоматеріалів вона вирішує філософські проблеми буття. У новій серії — трансформація родинних традицій і зв’язок поколінь («Здрастуй, прадідусю!» та «Здрастуй, прабабусю!»), глобальна перебудова свідомості на матеріалі переосмислення тоталітарного минулого («Так і Ні», «Тоталітарна балада», «Адресат невідомий»)... Сьогодні Олена Голуб на новому витку творчого розкрилення. Так і хочеться перевтілитись у створений нею живописний персонаж, стати «Жовтим зайцем», щоб у час усепоглинаючої глобалізації з її широкомасштабною експансією засобів масової комунікації піднятися, як він, над усім, що нас оточує, й наповнитись відчуттям свободи й незалежності.»[10]. У візуальній творчості О.Голуб постійно знаходить різні ракурси експресивно-гротескових форм виразності, парадоксальні співставлення об'єктів у композиціях, які являють собою своєрідні ментальні конструкції. Проект «Цифрове подвір'я № 3»(2008), в якому художниця у складі групи «Г. В. Х.»(тобто — Голуб, Вишеславський , Харченко) демонстрував актуальність digital message у сучасному мистецтві (проект виставлявся в Амстердамі, (Нідерланди).[11] От як висловлюється про творчість О.Голуб її колега Оксана Чепелик:
«Урбаністична цивілізація з її надбаннями й протиріччями завжди в колі уваги художниці у численних варіантах різних серій. Взаємовідносини між локальними традиціями та колективною пам’яттю, між культурними розбіжностями, між центром міста та околицями — це лише деякі з найважливіших тем, які розробляє мисткиня в актуальному мистецтві сьогодні...»[12] Актуальні події сучасності художниця відтворює у творах, які поєднують цифрові й традиційні прийоми, документуючи візуальні артефакти методом концептуальних нарацій.[13]

Угорський мистецтвознавець Патакі Габор відзначив історичні паралелі:
«Вона називає свій метод «наративним конструктивізмом», у якому можна побачити втілення ідей відкривачів фотомонтажу Родченко, Клуціса й Лисицького . Але в той час, як попередники конструювали свої твори, вірячи у світ, який скоро стане кращим і справедливішим, Голуб може лише визнати всі ці ідеї невдалими.» [14]

Разом з українськими діячами культури художниця підтримала Революцію гідності, створивши серії цифрових робіт, які демонструвала на виставках у різних країнах світу.[15]

Участь у виставкахРедагувати

  • 2018 — «Time spasm» 13 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. [16]
  • 2017 — «Matrices 2017» — бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина. Нагорода «Matrices 2017», , каталог, ст.50,71 [17]
  • 2017 — Мистецтво Революції Гідності, Музей України, Нью-Йорк.
  • 2017 — «Метаграфічні імпресії», Олена Голуб і Володимир Харченко, галерея «Дім Миколи», Київ.
  • 2015 — Digital Agora — 1 Міжнародне Цифрове Трієнале, Szekszard, Угорщина.
  • 2015 — 10 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада.[18]
  • 2015 —Революція гідності: образи Майдану,2013-2014, Wilson Center Washington, D.C., USA.[19]
  • 2015 — «Правдиві свідчення», Національний музей історії України, [20]
  • 2014 —"Вторгнення" — персональний проект фотоінсталяцій, галерея «Майстерня», Будинок художника, Київ
  • 2014 — 9 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада.[21]
  • 2013 — Міжнародне принт тріенале Краков-Фалун, Музей Даларнас, Фалун, Швеція, каталог ст. 150.[22]
  • 2013 — «A Glimpse of the Future» — 8 Міжнародна виставка цифрових міні принтів 2013, Оттава, Канада.
  • 2013 — «In.print.out» — Міжнародне принт тріенале, Відень, Австрія, каталог ст.83.
  • 2013 — Splitgraphic biennial, Міжнародне бієнале графіки, Спліт, Хорватія.
  • 2012 — «Matrices 2012» — Міжнародне бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.51.
  • 2012 — «Портрет художника очима художника» — галерея «Триптих», Київ
  • 2011 — 10 років Інституту проблем сучасного мистецтва, Київ
  • 2010 — Аукціон «Українська альтернатива», каталог ст.51.
  • 2010 — «Matrices 2010»- бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.23, 53.
  • 2010, 2005 — фотовиставка « Special themes circuit», Лінц, Австрія.
  • 2009 — Національний Музей Літератури України, Київ
  • 2008 — "DIGITAL YARD № 3/ ЦИФРОВЕ ПОДВІР'Я № 3 "  — учасник і співкуратор виставки арт-групи «Г. В. Х.», WG Kunst Gallery, Амстердам, Нідерланди, 2008, каталог ст. 1-9.
  • 2008, 2007 — «Гогольфест» — Міжнародний арт фестиваль, Мистецький Арсенал, Київ.
  • 2007 — «GIAF 2007» — Гайонгнамський Інтернаціональний Арт Фестиваль, Масан, Корея, принти, каталог ст.112
  • 2007- «Matrices 2007» — бієнале електрографіки, Duna, MMG gallery, Будапешт, Угорщина, принти, каталог ст.18, 55, 64.
  • 2007 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Катовіце, Польща.
  • 2007 — Міжнародна виставка плакату, Музей плакату, Лахті, Фінляндія.
  • 2006—2005 — «У просторі Дюбюффе» — виставка фотоінсталяцій спільно з Н.Монталбетті. Французький культурний центр в Україні (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк)
  • 2005 — «Birdinvest project», куратор і учасник Української частини Міжнародного проекту, Борглун, Бельгія, каталог ст. 42.
  • 2005 — «Світ і війна», галерея Києво-Могилянської Академії, Міжнародне фотобієнале «Другий Місяць фотографії у Києві», каталог ст. 95-96.[16]
  • 2005, 1985,1983 — Міжнародне бієнале гумора і сатири у мистецтві, Габрово, Болгарія, каталог 2005, ст.125.
  • 2004 — «Тріумф жовтого зайця», персональна виставка творів, куратор Олександра Прахова, галерея «Університет» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, Київ.
  • 2003 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Краків, Польща, каталог ст.50
  • 2003, 2001, 2000 — І, ІІ і ІІІ Міжнародний арт-фестиваль, Магдебург, Німеччина, каталоги: І — «Люди і звірі», С. 29; ІІ — «За межею буденного», С.46,130; ІІІ — «Сигнали неточного часу», С.123.
  • 2002 — «Короткі історії» — учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 2001 — «Люди і звірі» (спільно з Г. Столбченко, О. Комісаренко, Л. Пішою ) , Український дім, Київ.
  • 1978, 1977 — виставки андеграундного творчого об'єднання «Рух», Київ.

Теоретичні спрямуванняРедагувати

Як мистецтвознавець Олена Голуб досліджує декілька напрямків.

  • Творчість на основі новітніх, цифрових, технологій.[22][23]
  • Закономірності арт-ринку і свобода самовиявлення художника.[34][35]

ПриміткиРедагувати

  1. Петро Яковенко. Згадуючи обличчя 70-х. Голос України.№ 231, 9 грудня 2017.[1]
  2. Олена Голуб //Творчо-біографічний альбом-довідник.  —Київ, 2006,  —4 випуск, — С. 53. — ISBN 966-96548-2-3.
  3. Нагорода в категорії «Спадок М. Хоффера», у каталозі «Matrices 2012», О. Голуб на ст.51.
  4. Нагорода-грамота «Matrices 2017», О. Голуб у каталозі на ст.10, 50,71 [2]
  5. Голуб Олена. В «Русі». До ювілею андеґраундної виставки, яка стала історією.// День, 2007, — 5 грудня.[3].
  6. [4]-70 років М.Трегубу, галерея Партком(P.Art.com)
  7. Олексій Титаренко. Люди і звірі.// День, 2001, — 23 лютого.[5]
  8. Ірина Бажал. Коротко — про головне.// Дзеркало тижня.2002, — 27 квітня.
  9. Андрій Якубинський. У Магдебурзі залишився український «Ангел».// День, 2000 , — 6 жовтня.[6]
  10. Саєнко Ніна. Сигнали часу.//День,  — 9, 22 січня 2004. [7]
  11. Петро Яковенко.. Група «Г. В. Х.» // День, 2008, — 8 жовтня.[8]
  12. Чепелик Оксана. Нова візуальна мова андеграунду.//День,2011, —23 грудня.[9]
  13. Наталія Мусієнко. Урбаністичні нарації Олени Голуб. Сучасне мистецтво. Науковий збірник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ. Випуск Х, — К:. Фенікс, 2014, ст. 99-108, ISSN 2309-8813
  14. Габор Патакі. Олена Голуб та її твори.//Образотворче мистецтво, 2019, №4, ст.54-55
  15. О. Кандиба. Майдан як мистецький артефакт. //День. 1.12.2015[10]
  16. Олена Владова. Мрії про безконфліктний світ. // День, 2005, — 27 травня. [11]
  17. Н. Мусиенко, П. Яковенко, Е. Голубь.//Буржуазная Массовая культура: новые времена, старые проблемы. —К.: Мистецтво, 1988. ISBN 5-7715-0037-2.
  18. Голуб О. Є.Графіті. // Енциклопедія Сучасної України. Ред. І. Дзюба . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАН України — Т.6, — 2006, — С. 379. ISBN 966-02-3966-1.
  19. Голуб Олена.Утаємниченість світу Миколи Трегуба // Образотворче мистецтво. 2004, — № 3, — С.70-71.
  20. Голубь Елена.Висящие на одной стене — связанные одной цепью.//РАДУГА. 2004, —№ 7-8, — С. 161—168.
  21. Олена Голуб. Андеграунд: підземний потяг, що рухається з минулого в майбутнє.// Сучасність, — 2001, № 6, ст.152-153.
  22. Голуб Олена.Фотографія: з техногенної стихії у мистецтво. // АРТ-КУРСИВ. 2008, — № 1, — С. 71-73
  23. Голуб Олена. Метаграфія — шлях у багатовимірність // Образотворче мистецтво, № 1, 2004, — С. 8-9.
  24. О.Голуб.Марус Сергій Гарольдович. Енциклопедія Сучасної України,  — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАН України — Т.19.&nbsp —2017.[12]
  25. Голуб Олена. Триєдиний cвiт у картинах Оксани Левчишиної // Час/Time. —1996, 6 грудня
  26. Голуб Олена.Диференціація в умовах гомогенізації.// ГАЛЕРЕЯ. 2009, —№ 1-3(38) — С. 38-42
  27. Голуб Олена. Мистецтво між реальністю та новою функціональністю // Образотворче мистецтво. 2005, — № 1 — С.52-54
  28. Голуб Олена.Сучасне мистецтво в діапазоні необмеженості.// ГАЛЕРЕЯ. 2010, — № 1-2 (42/43) —С. 45-47.
  29. Голуб Олена. Теорія відносності сучасного мистецтва // Образотворче мистецтво. 2011, —№ 1, — С.16-17
  30. Голуб Олена. Пошук аналогій: від Ермітажу до Кунсткамери.// Дзеркало тижня. 2005, — 20 серпня.
  31. Голуб Олена. Світ, у якому нас немає, або інкарнація за Гройсом.// Дзеркало тижня. 2004, —28 серпня.
  32. Олена Голуб. Тоталітарна кулінарія (виставка М. Кадана).4.03.2004 [13]
  33. О. Голуб .Соціальна жестикуляція мистецтва// День, №17, 31 січня 2008 [14]
  34. Голуб Олена.Арт-ринок: від кічу до авангарду.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО, 2004, —№ 3, — С.24-27.
  35. Голуб Олена.Арт-комерція по-московському.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО. 2004, —№ 3, — С.52-53.
  36. Голуб Олена.Мистецтво Франції в Україні//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО.2008, — № 10, —С.51
  37. Голуб Олена.Зустріч з голандськими художниками.//ГАЛЕРЕЯ. 2008 —№ 3-4, —С. 36-38
  38. Голуб Олена.Прозора перегородка між культурами.// Дзеркало тижня. 2003, — 1 листопада.
  39. Голуб Олена. Арт-мікс на повороті історії.// Дзеркало тижня. 2003 — 17 травня.
  40. Голуб Олена. Мистецьке роздоріжжя: інтеграція, асиміляція та інше.// Дзеркало тижня. 2002 —14. вересня.
  41. О.Голуб про візит Пако Рабанна до Києва. Французькі кутюр”є їздять в Україну по натхнення//ДЕНЬ, №85 , 27 травня 2006

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати