Відкрити головне меню

Яковенко Петро Георгійович (нар. 12 липня 1955, Київ) — український культуролог, журналіст, мистецтвознавець, громадський діяч, член Національної спілки журналістів України з 1982 р., літературний псевдонім — Петро Щуцький. Автор понад 600 публікацій у вітчизняній та зарубіжній пресі: наукових видань, публіцистичних статей з питань політики й моралі, дослідницьких статей з історії України козацької доби (XVI–XVII ст.) та УНР (1918), західної молодіжної субкультури, рок-музики та ін.

Яковенко Петро Георгійович
Псевдо Петро Щуцький
Народився 12 липня 1955(1955-07-12) (64 роки)
Київ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність культуролог, журналіст, мистецтвознавець

ЖиттєписРедагувати

Народився 12 липня 1955 р. у Києві у родині службовців. Мати  — Тугай Анастасія Федорівна —лікар стоматолог, батько — Яковенко Георгій Климентійович — фінансист. Своїм літературним псевдонімом (Щуцький) обрав прізвище бабусі, батькової матері Ксенії Щуцької, яка мешкала у м.Малині Житомирської області у своєму невеличкому дворянському маєтку.

Після закінчення Київської середньої школи № 27 навчався на філологічному факультеті Київського педагогічного інституту який закінчив у 1976 р. Значний вплив на формування його творчої особистості мала відомий викладач і педагог В. Д. Войтушенко, дружина письменника В. Собка. Потім протягом тривалого часу займався редакційно-видавничою справою, працюючи на різних посадах у видавництвах та періодичних виданнях України, політичною та громадською діяльністю. Дружина Олена Голуб — художниця, мистецтвознавець, дочка — Голуб Ганна, син — Яковенко Андрій, онука — Анастасія Захарчук.

На сторінці праворуч:

Олена Голуб. Портрет Петра Яковенка.П.о., 35х25, 1995


НагородиРедагувати

  • Почесна відзнака Суперінтенданції пенсійних фондів Аргентини (2000)
  • Почесна відзнака та Грамота Київського міського голови (2000)
  • Відзнака Світового банку (2000)

ДіяльністьРедагувати

Працював редактором «Українського історичного журналу» (1979–1991 рр.), завідуючим відділом журналу Верховної Ради України «Віче» (1991–1996 рр.)

З 1992 р. активно займається політичною діяльністю. Працює помічником, а згодом радником віце-прем'єр-міністра України В. Т. Ланового. Разом з ним заснував Клуб політичних експертів Фонду Ф. Еберта (Німеччина), на засідання якого запрошувалися провідні політичні діячі України та світу, зокрема В. Чорновіл, Л. Кравчук, а також відомі бізнесмени та фінансисти. За матеріалами цих дискусій були підготовлені й видані за підтримки Фонду Ф. Еберта два збірника праць Клубу.[1]

На прохання В'ячеслава Чорновола виступив з політичними оглядами у газеті НРУ (Народного Руху України) Час/Time[2][3].

Протягом 1992–1994 рр. працював на посаді політичного радника представництва в Україні Фонду Ф. Зайделя (Німеччина). За його сприяння був створений клуб політиків України та Німеччини, які мали змогу у неформальній обстановці обговорити нагальні політичні й економічні проблеми. Гостями клубу були такі відомі політичні діячі, як В. Масол, В. Гетьман. У 1995–1996 рр. працював помічником-консультантом народного депутата України, одного з творців Конституції української держави Михайла Сироти.

У 1998–2002 рр. працював науковим консультантом депутатської фракції НРУ у Верховній Раді України. Разом з відомим економістом депутатом ВР України В. Черняком написав Програму пенсійної реформи в Україні. Один з авторів Закону України «Про недержавні пенсійні фонди». У 1999 р. вів семінар з пенсійної реформи у Гарвардському інституті світового розвитку (представництво у Києві). Протягом 1999–2003 рр. був консультантом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (поза штатом). З 2009 р. — консультант ряду відомих німецьких фірм з питань ведення бізнесу в Україні. У 2003 р. обраний член-кореспондентом Аерокосмічної академії України (секція Історії техніки). Коло наукових інтересів — історія молодіжної культури XX століття. Активно досліджував етапи становлення рок-музики, різні її стилі, вивчав і висвітлював творчість видатних світових рок-виконавців. Окремий напрям наукової роботи — дослідження маловідомих сторінок історії України кінця XIX — початку XX століття, зокрема діяльність Центральної Ради та Генерального Секретаріату 1918 р. Плідно працює на ниві публіцистики, починаючи з 1976 р. Вів тематичні рубрики у провідних українських періодичних виданнях (газета «Культура і життя», журнали «Ранок», «Старт», «Однокласник» та інші).

ПриміткиРедагувати

  1. Упорядники В.  Т.  Лановий, П. Г. Яковенко. Тіньова економіка, фінансова криза, державна політика. Міжнародний дискусійний клуб «Еко-Пол», Випуск 1.К.: Богдана, 1999.ISBN 966-7058-11-5
  2. Петро Яковенко. Співдружність незалежних, або Казка про солом'яного бичка.//Час/Time .1995, 26 січня.
  3. Петро Яковенко. Другий вимір.//Час/Time.1997, 4 січня.

ЛітератураРедагувати

  • Н. Мусиенко, П. Яковенко, Е. Голубь .// Буржуазная массовая культура: новые времена, старые проблемы. — К.: Мыстэцтво, 1988. ISBN 5-7715-0037-2.
  • П. Г. Яковенко. Эволюционные изменения в массовой культуре. К., 1989. — 36 с. (рос.)
  • Петро Яковенко. Порочне коло. Всесвіт,1984,№ 1,
  • Петро Яковенко. Спроба серйозної розмови про «несерйозну» музику. Вітчизна, 1985, № 7,
  • Петро Яковенко. Ординарність ідолів. Київ, 1986, № 8,
  • Петро Яковенко. Рецензія на книгу: «А. И. Гуржий. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине 18 века. К., Наукова думка,1986». Вопросы истории,1987, № 3
  • Петр Яковенко. Рок 80-х: много шума из ничего. Молодежная эстрада,1992,№ 5-6, стр. 53-58 (рос.)
  • Петро Яковенко. Рецензія на книгу : «Орест Субтельний. Україна. Історія. К.,1991». Політологічні читання, 1991, № 1, ст. 306–308
  • Петро Яковенко. Витоки. Друг читача. 1991. 24 липня
  • Петро Яковенко. Чи є вихід з лабіринту історії? Київ, 1993, № 8
  • Петро Яковенко.Нестор Махно: знайомий незнайомець. Віче, 1993, № 5
  • Петро Яковенко. Історія, яку ми не знаємо. Віче, 1994, № 8,
  • Л. Мельник, П. Яковенко. Історичні кроки до незалежності. Віче, 1997, № 4, ст. 147–151
  • Петро Яковенко. Група «Г. В. Х.» // День, 2008,  — 8 жовтня.
  • Петро Яковенко. Художній «хаос». // День, 2012, — 25 січня.
  • Петро Яковенко. Згадуючи обличчя 70-х.Голос України.№231,субота,9 грудня 2017.[1]

ДжерелаРедагувати

  • В об’єктиві часу. До 50-річчя Київської Спілки журналістів. [2]
  • Петр Яковенко. Эта многоликая рок-музыка. В сб. «Панорама-89». М., Молодая гвардия, стр. 153–168. ISBN 5-235-00360-8 (рос.)
  • Петр Яковенко. Рок вокруг времени. В сб. «Отражение-90». М., Молодая гвардия, стр. 174–183. ISBN 5-235-00751-4 (рос.)