Михайло Дмитрович Сирота́ (17 липня 1956, Черкаси — 25 серпня 2008, Узин) — український політик, Голова Трудової партії України, народний депутат України 2-го, 3-го та 6-го скликань, один з авторів Конституції України. Кандидат технічних наук, доцент.

Михайло Дмитрович Сирота
Народився 17 липня 1956(1956-07-17)
місто Черкаси
Помер 25 серпня 2008(2008-08-25) (52 роки)
місто Узин, Білоцерківський район, Київська область
·ДТП
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність політика
Відомий завдяки політик, Голова Трудової партії України,
народний депутат України 2-го, 3-го та 6-го скликань,
один зі співавторів Конституції України
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Членство Верховна Рада України VI скликання і Верховна Рада України III скликання
Титул кандидат технічних наук, доцент
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія Народно-демократична партія, Трудова партія України
У шлюбі з Ірина Євгенівна
Діти Дмитро
Нагороди
Орден Свободи
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 14 травня 2002
6-го скликання
ТПУ 23 листопада 2007 25 серпня 2008

Біографія

ред.

Народився 17 липня 1956 у місті Черкаси в родині учителів. Українець.

Родина та особисте життя

ред.

Дружина — Ірина Євгенівна — економіст.

Син — Дмитро — юрист.

Освіта

ред.

Закінчив Черкаський інженерно-технологічний університет в 1980 році, інженер-будівельник.

Кар'єра

ред.
  • 1973 року — лаборант ЗОШ № 22 міста Черкаси.
  • 1974—1975 рр. — кресляр проектно — конструкторського бюро Черкаського обласного управління торгівлі.
  • 1976—1979 рр. — старший технік, інженер Черкаської філії Київського інженерно-будівельного інституту.
  • 1979—1982 рр. — інженер, асистент кафедри будівництва Черкаської філії Київського політехнічного інституту.
  • 1982—1985 рр. — аспірант Київського інженерно-будівельного інституту.
  • 1986—1990 рр. — асистент, доцент кафедри прикладної механіки, заступник декана.
  • 1988—1990 рр. — декан факультету роботи з іноземними студентами
  • Листопад 1990 року — заступник директора з навчальної роботи Черкаської філії Київського політехнічного інституту.
  • 1994 року — проректор з навчальної роботи Черкаського інженерно-технологічного інституту.

Член-кореспондент Української академії наук національного прогресу.

Був головою Черкаської обласної організації НДП, червень 1997 року — червень 1998 року — член Політради і політвиконкому НДП, секретар НДП.

Голова Комісії з доопрацювання та узгодження проекту Конституції України 1998 року.

Член Комісії з доопрацювання та узгодження проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України липень 1998 року по листопад 2001 року.

Радник Президента України (поза штатом) червень — жовтень 2006 року.

Народний депутат України 2 скликання з квітня 1994 року (2-й тур) до квітня 1998 року, Придніпровський виборчий округ № 418, Черкаської області, висунутий виборцями.

Липень 1994 року по квітень 1998 року — заступник голови Комітету з питань екологічної політики.

Керівник групи «Конституційний центр» (до цього — керівник групи «Центр»). На час виборів — Черкаський інженерно — технологічний інститут, проректор. 1-й тур: з'яв. 63,8 %, за 17,52 %. 2-й тур: з'яв. 55,8 %, за 55,19 %. 11 суперників (основний — Губар С. І., н. 1936, член ДемПУ; Черкаський інженерно-технологічний інститут, завідувач кафедри; член Національної ради ДемПУ.; 1-й тур — 22,15 %, 2-й тур — 33,16 %).

Березень 1998 року — кандидат в народні депутати України від НДП, № 4 в списку.

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998 року по квітень 2002 року, виборчий округ № 200, Черкаської області. З'яв. 63,9 %, за 26,9 %, 18 суперників. На час виборів — народний депутат України, Член НДП.

Уповноважений представник фракції ПРП «Реформи-центр» грудень 1998 року по квітень 1999 року.

Уповноважений представник фракції Трудової партії України квітень 1999 року по січень 2000 року, позафракційний з січна по березень 2000 року.

Член групи «Солідарність» березень 2000 року по квітень 2001 року.

Член Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства лютий 1999 року по лютий 2000 року.

Член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією з лютого 2000 року.

Квітень 2002 року — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 200, Черкаська область, самовисування. За 8,40 %, 3 з 11 претендентів. На час виборів — народний депутат України Член Трудової партії України.

Березень 2006 року — кандидат в народні депутати України від Виборчого блоку політичних партій Б.Олійника та М.Сироти, № 2 в списку. На час виборів — голова Трудової партії України.

Народний депутат України 6-го скликання з дистопада 2007 року від Блоку Литвина, № 10 в списку. На час виборів — голова Трудової партії України.

Член фракції «Блок Литвина» з листопада 2007 року.

Перший заступник голови Комітету з питань правової політики з листопада 2007 року.

Голова Трудової партії України з червня 1999 року; співголова Народно-патріотичного об'єднання «За Україну» з липня 2001 року.

 
Могила Михайла Сироти

Загинув 25 серпня 2008 року в ДТП під містом Узин Білоцерківського району Київської області. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Нагороди і відзнаки

ред.
 
Погруддя Сироти перед ЧДТУ
  • Орден «За заслуги» III ст. (11 грудня 1996) — за заслуги в розвитку української державності, активну участь у конституційному процесі[4]
  • Лауреат Міжнародної премії ім. П.Орлика. «Найкращий парламентар року» (загальноукраїнського конкурс «Людина року», 1997)
  • Орден Святого князя Володимира Великого II ст. (серпень 1998)
  • Орден «За заслуги» II ст. (21 серпня 1999) — за самовіддану працю, визначні особисті заслуги в державному будівництві, соціально-економічному, науково-технічному і культурному розвитку України та з нагоди 8-ї річниці незалежності України[5]
  • Орден «За заслуги» I ст. (26 червня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України[6]
  • Орден Свободи (28 червня 2021, посмертно) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України[7]

Понад 30 наук. праць, монографія, навчальний посібник.

Володів польською мовою. Захоплення: політика, філософія.

2017 року перед Черкаським державним технологічним університетом, який закінчив Сирота та де він працював проректором, встановлено погруддя.

Примітки

ред.

Література

ред.