Ахмадуліна Белла Ахатівна

радянська і російська поетеса і перекладач

Ахмадуліна Белла Ахатівна
Белла Ахатовна Ахмадулина
Народилася10 квітня 1937(1937-04-10)[1][2][…]
Москва, СРСР[1]
Померла29 листопада 2010(2010-11-29)[4][2][…] (73 роки)
Передєлкіно, Vnukovskoye Settlementd, Ленінський район, Московська область, Росія
·серцево-судинні захворювання
ПохованняНоводівичий цвинтар[5]
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьпоет
Сфера роботипоезія
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Мова творівросійська
Жанрлірика
ЧленствоПЕН-клуб
У шлюбі зЄвтушенко Євген Олександрович, Нагибін Юрій Маркович і Eldar Kulievd
Автограф
Нагороди

CMNS: Ахмадуліна Белла Ахатівна у Вікісховищі

Бе́лла (Ізабе́лла) Аха́тівна Ахмаду́ліна (тат. Bella Əxət qızı Əxmədullina; 10 квітня 1937, Москва — 29 листопада 2010, Москва) — російська поетеса, перекладачка татарського походження.

Біографічні дані

ред.

1960 року закінчила Літературний інститут імені Горького (Москва). Від 1962 року — член Спілки письменників СРСР.

1964 року зіграла роль журналістки у фільмі «Живе такий хлопець».

Почесний член Американської академії мистецтва та літератури. Член-кореспондент Французької академії імені Стефана Малларме.

Поетика Ахмадуліної орієнтована на класичну традицію. Її віршам властиві яскрава метафоричність, поєднання піднесеного й буденного, схильність до архаїки.

Перекладала російською грузинських поетів.

Автор есе про Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова.

Окремі поезії Ахмадуліної українською мовою переклав Валерій Гужва.

Померла 29 листопада 2010.

Поетичні збірки

ред.

Музика на вірші Ахмадуліної

ред.

Вірш «По вулиці моїй вже котрий рік…» було написано Ахмадуліною в 22 роки [6] . 1975 року композитор Мікаел Тарівердієв поклав його на музику, й романс у виконанні Алли Пугачової прозвучав у фільмі Ельдара Рязанова « Іронія долі, або З легким паром! ».

Алла Пугачова написала музику до відомого вірша, назва якого «Прийшла і говорю (Зійти на сцену)», дала ім`я концертному туру, музичному фільму (1985) і згодом її 9-му студійному альбому (1987).

На вірш 23-річною Ахмадуліною під назвою «Прощання» композитор Андрій Петров написав романс, що став потім популярним, відомий по першому рядку — «А напоследок я скажу». Вперше він прозвучав у фільмі Е. Рязанова « Жорстокий романс » (1984).

Сім`я

ред.

З 1955 по 1958 рік Ахмадуліна була першою дружиною поета Євгена Євтушенка [7].

З 1959 по 1 листопада 1968 [8] - четвертою дружиною Юрія Нагібіна [7][8][9]. Цей шлюб зруйнувався, за свідченнями самого Нагібіна в його опублікованому «Щоденнику» та белетризованих мемуарах Василя Аксьонова «Таємнича пристрасть», через сміливі сексуальні експерименти поетеси [10][11]. У 1968 році, розлучаючись з Нагібіним, Ахмадуліна взяла на виховання прийомну дочку Анну [12] .

Від Ельдара Кулієва (сина балкарського класика Кайсина Кулієва) 1973 року Ахмадуліна народила доньку Єлизавету (09.05.1973).

У 1974 році вийшла заміж вчетверте і востаннє — за театрального художника Бориса Мессерера, залишивши дітей зі своєю матір'ю та домробітницею.

Перша дочка, Анна, закінчила Поліграфічний інститут, оформлює книги як ілюстратор.

Дочка Єлизавета закінчила Літературний інститут.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Ахмадулина Белла Ахатовна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Poet Bella Akhmadulina DeadThe Moscow Times, 2010.
  5. Find a Grave — 1996.
  6. Белла Ахмадулина. По улице моей который год… [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.].
  7. а б Дмитрий Быков. Bella. Собеседник.ру. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 14 лютого 2013.
  8. а б Тайна утраты личности. Литературная Россия, № 23. 2006. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 14 лютого 2013.
  9. Шаблон:Книга:Казак В.: Лексикон русской литературы XX века
  10. Нагибин Ю. М. Дневник. — М.: «Книжный сад», 1996. С. 138—141.
  11. Беллу Ахмадулину Юрий Нагибин выгнал из дома за лесбийский секс. Собеседник.ру. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 14 лютого 2013.
  12. Анжелика Пахомова.История Беллы Ахмадулиной [Архівовано 2013-03-12 у Wayback Machine.] // Собеседник. Ру.
  13. Указ Российской Федерации от 11 августа 2007 года № 1067 «O награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ II степени Ахмадулиной И. А.» [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.].
  14. Указ Российской Федерации от 4 апреля 1997 года № 302 «O награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ III степени Ахмадулиной И. А.» [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.].
  15. Ведомости Верховного Совета СССР. — М.: Издание Верховного Совета СССР, 1984. — № 47 [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] (21 ноября). — 861—872 с. — [Статьи 831—847].
  16. Указ Президента Российской Федерации от 6 июня 2005 г. № 641 «О присуждении Государственных премий Российской Федерации 2004 года».
  17. Указ Президента Российской Федерации от 12 января 1999 года № 93 «О присуждении премий Президента Российской Федерации в области литературы и искусства 1998 года» [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.].
  18. Указ Президента Российской Федерации от 14 февраля 2004 года № 200 «О присуждении премии имени Булата Окуджавы 2003 года» [Архівовано 11 квітня 2018 у Wayback Machine.].
  19. Постановление ЦК КПСС, Совмина СССР от 27 октября 1989 года № 929 «О присуждении Государственных премий СССР 1989 года в области литературы, искусства и архитектуры».

Література

ред.

Посилання

ред.
  1. https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-476-03702-2_1