Індонезія — азійська країна, що знаходиться на островах південно-східної частини континенту . Загальна площа країни 1 904 569 км² (15-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 811 569 км², а на поверхню внутрішніх вод — 93 тис. км²[1]. Площа країни більш ніж у 3 рази перевищує площу України.

Географія Індонезії
Географічне положення Індонезії
Географічне положення Індонезії
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Південно-Східна Азія
Координати 5°00′ пд. ш. 120°00′ сх. д. / 5.000° пд. ш. 120.000° сх. д. / -5.000; 120.000
Територія
Площа 1 904 569 км² (15-те)
 • суходіл 95,2 %
 • води 4,8 %
Морське узбережжя 54,7 тис. км
Державний кордон 2958 км
Рельєф
Тип рівнинний, гористий
Найвища точка гора Пунчак-Джая (4884 м)
Найнижча точка Індійський океан (0 м)
Клімат
Тип екваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка Капуас (1143 км² км)
Найбільше озеро озеро Тоба (1 145 км² км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, руди кольорових металів, деревина, боксити, родючі ґрунти, кам'яне вугілля, золото, срібло
Стихійні лиха повіді, посухи, цунамі, землетруси, активний вулканізм, лісові пожежі
Екологічні проблеми знеліснення, забруднення вод, задимлення

Назва ред.

Офіційна назва — Республіка Індонезія, Індонезія (індонез. Republik Indonesia, Indonesia)[2]. Назва країни походить від конструкту XVIII століття з двох грецьких слів: «індо» — індійський та «несос» — острови, тобто Індійські острови, що їх утворювали на позначення груп нововідкритих островів (Макаронезія, Полінезія тощо)[3]. У 18001949 роках голландська колонія носила назву Нідерландська Ост-Індія (нід. Nederlands-Indië)[3].

Історія дослідження території ред.

Географічне положення ред.

 
Карта Індонезії від ООН (англ.)
 
Порівняння розмірів території Індонезії та США

Індонезія — південносхідноазійська країна, що межує з трьома іншими країнами: на острові Тимор зі Східним Тимором (спільний кордон — 253 км), на острові Калімантан — з Малайзією (1881 км), на острові Нова Гвінея — з Папуа Новою Гвінеєю (824 км). Загальна довжина державного кордону — 2958 км[1]. Крайні західну і східну точки країни розділяють приблизно 5150 км, а крайній північну і південну — 1800 км. Індонезія на півночі омивається водами морів Тихого, на півдні — Індійського океанів[4]. Індонезія Малаккською протокою відділена від Західної Малайзії і Сингапуру, морями Сулу і Сулавесі від Філіппін, Тиморським і Арафурським морями від Австралії[4]. Загальна довжина морського узбережжя 54,7 тис. км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) від прямих ліній визначених архіпелажних вод[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[5][1].

Крайні пункти ред.

Час ред.

Докладніше: Час в Індонезії

Час в Індонезії: UTC+7 (+5 годин різниці часу з Києвом)[6]. Індонезія лежить у 3 годинних поясах: UTC+7, UTC+8, UTC+9.

Геологія ред.

Корисні копалини ред.

Надра Індонезії багаті на ряд корисних копалин: нафту, олово, природний газ, нікель, боксити, мідь, кам'яне вугілля, золото, срібло[7].

Сейсмічність ред.

Індонезія — країна з досить високою сейсмічною активністю. Так, наприклад, згідно повідомлення Індонезійської геофізичної агенції, у ніч проти 25 квітня 2023 року (приблизно о 03:00 ранку за місцевим часом), у Індонезії поблизу острова Суматра стався землетрус. Магнітуда землетрусу склала 7,3 бала (за даними Європейсько-Середземноморського сейсмологічного центру — 6,9 балів). Підземні поштовхи сталися на глибині 84 кілометри, згодом сталося декілька афтершоків, магнітуда одного з яких, сягнула — до 5 балів. Мешканців попереджали про вірогідність цунамі й закликали терміново евакуюватися подалі від океану[8].

29 серпня 2023 року, в районі моря Балі в Індонезії стався землетрус магнітудою 7,0. За даними Європейсько-Середземноморського сейсмологічного центру (EMSC), епіцентр землетрусу знаходився на відстані 203 км на північ від Матарами (Індонезія), на глибині 516 км під поверхнею Землі. Геологічна служба США оцінила магнітуду землетрусу в 7,1 балів[9].

Вулканізм ред.

Від Суматри до острова Хальмахера розташовано до 400 вулканів, в тому числі 76 вулканів, що вивергались в історичну епоху, Керінчі (3805 м), Ринджані (3726 м), Семеру (3676 м) та ін. Найбільше їх знаходиться на островах Ява, Суматра, Хальмахера, Сулавесі, на Малих Зондських островах. Вулкан Мерапі (2968 м), Агунг, Аву, Карангетанг, Кракатау, Макіан, Раунг, Тамбора.

Найбільш відомий вулкан Кракатау в Зондській протоці, внаслідок виверження якого в серпні 1883 був зруйнований острів і загинуло понад 36 тис. чоловік. Викид в атмосферу великої кількості вулканічного попелу істотно вплинув на клімат. Середня температура земної поверхні знизилася на декілька градусів. Впродовж 1927—1929 років внаслідок вулканічних вивержень в цьому районі утворився новий острів Анак-Кракатау («Син Кракатау») висотою близько 200 м. Найсильнішим на землі за останні 500 років вважається виверження вулкана Тамбора 1815 року на острові Сумбава, розташованому на схід від острова Ява. Кількість викидів в атмосферу була так велика, що значно скоротилося надходження сонячного проміння на земну поверхню, сталося похолодання клімату: сезонний сніг в Північній півкулі зійшов лише в червні, а вже в серпні почалися приморозки. 2017 року сталося виверження вулкану Агунг під час якого було евакуйовано близько 100 000 людей.

Вулкан Мерапі був включений у 1990-х роках до «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих[1].

Рельєф ред.

Докладніше: Рельєф Індонезії

Середні висоти — 367 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Пунчак-Джая (4884 м). Рівнини і гори займають приблизно однакові площі. Гори складчасті і вулканічні, з глибоко і різко розчленованим рельєфом (вис. до 5029 м). Східна частина Суматри зайнята заболоченою алювіальною рівниною протяжністю бл. 1500 км і шириною до 250 км. На острові Калімантан древні гори займають центральну і північну частини острова. Це переважне плато, складені пісковиками і туфами. Найбільш високі гори — на північному сході острова (найвища точка — гора Кінабалу, 4100 м). Південна частина острова зайнята заболоченою низовиною.

Узбережжя ред.

Острови ред.

Докладніше: Острови Індонезії

Індонезія займає найбільший у світі Малайський архіпелаг, що складається з понад 13,6 тис. гористих островів.

Клімат ред.

Докладніше: Клімат Індонезії

Територія Індонезії лежить у екваторіальному кліматичному поясі, окрім південного ланцюгу найбільш населених островів (Ява, Сумба, Сумбава, Флорес, Тимор), які лежать у субекваторіальному[10]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси[11]. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові[11]. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[11]. На півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[11]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[11].

На більшості території Індонезії впродовж року випадає дуже багато опадів, найбільше — в період з січня по березень. На території від центральної Яви до Австралії існує також посушливий сезон (з червня по жовтень), впродовж якого на островах Тимор і Сумба випадає дуже мало опадів. Найбільше опадів випадає в гористих районах Суматри, Калімантану, Сулавесі та Папуа (близько 2000 мм). На східній частині Яви, Балі, південного та центрального Сулавесі й Тимору від 1500 до 2000 мм, у той час як на Малих Зондських островах кількість опадів не перевищує 1500 мм.

На клімат в Індонезії впливають структури островів та близькість екватору, що створює рівні високі температури. Найвищі температури вздовж узбережжя від 23 до 31 °C впродовж року, та помірні на висоті близько 600 метрів. Є тільки одна вершина в Індонезії висока настільки, щоб пішов сніг — це гора Маоке на Папуа. Денна відмінність температур в Джакарті щонайменше в п'ять разів більша ніж різниця між найвищими температурами січня і липня. Найвища зареєстрована в Джакарті температура 37 °C, найнижча — 19 °C.

Індонезія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12].

Внутрішні води ред.

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 2019 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 67220 км² зрошуваних земель[1].

Річки ред.

Докладніше: Річки Індонезії

Річки країни переважно належать басейну Тихого океану; невелика частина річок на південь від головного вододілу Великих і Малих Зондських островів та на півночі Суматри належить басейну Індійського океану. Найдовшою річкою Індонезії є Капуас, її довжина — 1040 км (за іншими даними — 1143 км). Друга за довжиною (880 км) — Баріто.

Озера ред.

Докладніше: Озера Індонезії

В Індонезії 521 озеро і понад 100 водосховищ. Озера Матано, Тоба, Посо належать до двадцятки найглибших озер світу. Озеро Тоба найбільше у країні за площею (1130 км²) та об'ємом (240 км³ води).

Болота ред.

Докладніше: Болота Індонезії

Льодовики ред.

Ґрунтові води ред.

Ґрунти ред.

Докладніше: Ґрунти Індонезії

Рослинність ред.

Докладніше: Флора Індонезії

Земельні ресурси Індонезії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 31,2 %,
    • орні землі — 13 %,
    • багаторічні насадження — 12,1 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 6,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 51,7 %;
  • інше — 17,1 %[1].
Див. також: Ліси Індонезії

Тваринний світ ред.

Докладніше: Фауна Індонезії

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до двох областей, розділених відомою лінією Воллеса. На захід від неї лежать Зондська та Сулавеська провінції Малайської підобласті Індо-малайської області, на схід — Папуаська підобласть Австралійської області[11].

Охорона природи ред.

Індонезія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

1983 і 1994 років,

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції з охорони морських живих ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті повіді; сильні посухи; цунамі; землетруси; активний вулканізм, в країні налічується 76 активних в історичну епоху вулканів, найбільш активний з яких вулкан Мерапі (2968 м), який востаннє вивергався 2010 року; лісові пожежі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування ред.

У фізико-географічному відношенні територію Індонезії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м Indonesia, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. а б Поспелов Е. М., 2005.
  4. а б Атлас світу, 2005.
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 12 February. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Індонезія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Потужний землетрус стався в Індонезії: мешканців попередили про загрозу цунамі. // Автор: Ігор Бережанський. 25.04.2023, 04:25
  9. Біля Балі в Індонезії стався землетрус. // Автор: Юлія Крутякова. 29.08.2023, 03:26
  10. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  11. а б в г д е ФГАМ, 1964.
  12. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  13. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.