G7

міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу
(Перенаправлено з Велика сімка)

G7, дослівно Група Семи (англ. Group of Seven, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) — міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Британія, Франція, Італія, Канада).

Країни G7 та їхні нинішні лідери
Країни G7
Країни G7
Канада Канада
Прем'єр-міністр Джастін Трюдо
Франція Франція
Президент Емманюель Макрон
Німеччина Німеччина
Канцлер Олаф Шольц
Італія Італія
Прем'єр-міністр Джорджа Мелоні
Японія Японія
Прем'єр-міністр Кісіда Фуміо
Велика Британія Велика Британія
Прем'єр-міністр Ріші Сунак
США США
Президент Джо Байден
Європейський Союз Європейський Союз
Президент Європейської комісії — Урсула фон дер Ляєн
Голова Європейської Ради — Шарль Мішель

Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати за проведення щорічних зборів. Щороку група проводить зустріч глав урядів, численні допоміжні зустрічі та політичні дослідження. Міністри країн G7 зустрічаються протягом року. Зокрема, міністри фінансів G7 проводять зустрічі чотири рази на рік. Також відбуваються щорічні зустрічі міністрів з питань зовнішньоекономічної політики та міністрів з питань охорони навколишнього середовища.

Країна-президент групи змінюється щороку в такому порядку: Франція, Сполучені Штати, Велика Британія, Німеччина, Японія, Італія та Канада. Країна-голова приймає на своїй території учасників щорічних зборів та оголошує порядок денний. Останнім часом Велика Британія та Франція висловлюють бажання розширити групу та включити до неї п'ять країн, що розвиваються, так звану «Групу +5»: Бразилію, Китай, Індію, Мексику та Південну Африку. Це зумовлено зростанням політичного впливу цих держав. Ці країни брали участь у попередніх зустрічах як гості, такі зустрічі називають «G7+5». Станом на 2021 рік жодна з них не приєднана до G7. Через це вплив «Група семи» зменшується. Натомість частіше відбуваються зустрічі «Група двадцяти», яка реальніше відбиває стан політико-економічного життя світу.

Історія ред.

Концепція створення форуму найбільших у світі індустріалізованих демократичних держав виникла після нафтової кризи 1973 року та подальшого глобального спаду. У 1974 Сполучені Штати сформували Бібліотечну Групу, неформальну зустріч керівників фінансових відомств Сполучених Штатів, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.

У 1975 французький президент Валері Жискар д'Естен запросив очільників урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії та Сполучених Штатів до саміту в Рамбульє і запропонував регулярні зустрічі. Учасники погодились на щорічні зустрічі, організовані керівництвом, яке щорічно змінюється по циклу. Це формування отримало назву Група Шести (G6). На саміті в Пуерто-Рико 1976 року за пропозицією президента США Джеральда Форда та канцлера Німеччини Гельмута Шмідта до групи приєдналася Канада, що змінило назву організації на Групу

 
Замок Ельмау, місце проведення 41-го саміту (2015)

У 1991, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. Із саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати більшу участь, починаючи з 1997, коли група отримала назву Група Восьми або G8. Економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до країн, що розвиваються[1].

2014 через військову агресію Росії щодо України держави G7 призупинили підготовку до саміту Групи восьми в Сочі, запланованого на червень 2014[2].

  "Вісімка" могла мати сенс, тому що її ідеєю було зібрати країни-однодумці, але тепер ми не можемо говорити про країни-однодумці, коли одна країна анексує частину іншої  

 — сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу і нагадав, що члени «сімки» вирішили провести свій саміт у Брюсселі в ті ж дні, коли повинен був відбутися саміт «вісімки» в Сочі[3].

У спільній заяві на саміті в Брюсселі 4 червня 2014 лідери G7 засудили Росію за порушення суверенітету України. Вони також заявили, що готові запровадити нові санкції проти Росії через її дії в Україні[4].

У серпні 2019 року Трамп заявив, що можливе повернення РФ до Великої сімки було б вигідним. Він заявив, що ведеться робота з повернення Росії до G7[5].

У травні 2023 року, в ході 49-го саміту в Хіросімі (Японія), було заявлено, що країни G7 продовжать військову, фінансову та дипломатичну підтримку України, щоб забезпечити поразку рф. Також було зазначено, що країни Групи семи (G7) продовжать постачання Україні зброї навіть у разі завершення військових дій[6].

Структура та діяльність ред.

Група семи (G7) створювалась як неформальний форум, тому у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G7 не має постійного секретаріату чи кабінетів для учасників.

Після саміту на той час Група восьми 2008 року, група могла б змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту.

Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посеред року.

Зустрічі міністрів збирають разом міністрів з метою обговорення питань, що складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Також проводилися окремі серії зустрічей, так звані «8+5» (на той час), започатковані у 2005 році на саміті у Шотландії, які відвідували міністри фінансів та енергетики усіх восьми (на той час) країн-учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.

У червні 2005 міністри юстиції та міністри внутрішніх справ країн групи G8 (на той час) погодили створення міжнародної бази даних педофілів. Представники G8 також створили спільну базу даних щодо тероризму, який заборонений законодавчо в окремих країнах.

Глобальне потепління та енергетика ред.

На саміті 2007 року G8 (на той час) підтримала пропозицію ЄС щодо всесвітньої ініціативи з ефективного використання енергії. Вони погодили проведення досліджень спільно з Міжнародним енергетичним агентством (IEA) та міжнародних заходів щодо сприяння ефективному використанню енергоресурсів. Рік потому, 8 червня 2008, G8 разом з Китаєм, Індією, Південною Кореєю та Європейською Співдружністю заснували Міжнародне партнерство з кооперації ефективного використання енергетичних ресурсів (IPEEC) на зустрічі міністрів енергетики, що проходила у Японії.

Міністри фінансів у рамках підготовки до 34-го саміту керівників країн та урядів країн Великої вісімки (на той час) у Тояко (острів Хокайдо) зустрілись в Осаці (Японія) 13-14 червня 2008, де погодили «План дій країн Великої вісімки щодо кліматичних змін з метою посилення відповідальності приватних та фінансових інституцій». На закритті зустрічі міністри підтримали створення нових Кліматичних інвестиційних фондів (CIFs) Світовим Банком, які допомагатимуть наявним зусиллям до 2012 року, після чого вони об'єднаються в новій структурі під Рамковою конвенцією ООН щодо кліматичних змін (UNFCCC).

Лідери ред.

Порівняльна статистика країн ред.

Країна Торгівля млн. USD (2014) ВВП (номінал) млн. USD (2014)[7] ВВП (ПКС) млн. USD (2014)[8] ВВП (номінал) на душу USD (2014)[9] ВВП (ПКС) на душу USD (2014)[10] ІЛР (2015) Населення (2014) Рада Безпеки ООН G7 Комітет сприяння розвитку ОЕСР Економічна класифікація (МВФ)[11]
  Канада 947,200 1,788,717 1,591,580 50,398 44,843 0.913 35,467,000  Ні  Так  Так  Так Передова
  Франція 1,212,300 2,846,889 2,580,750 44,538 40,375 0.888 63,951,000  Так  Так  Так  Так Передова
  Німеччина 2,866,600 3,859,547 3,721,551 47,590 45,888 0.916 80,940,000  Ні  Так  Так  Так Передова
  Італія 948,600 2,147,952 2,127,743 35,823 35,486 0.873 59,960,000  Ні  Так  Так  Так Передова
  Японія 1,522,400 4,616,335 4,750,771 36,332 37,390 0.891 127,061,000  Ні  Так  Так  Так Передова
  Велика Британія 1,189,400 2,945,146 2,548,889 45,653 39,511 0.907 64,511,000  Так  Так  Так  Так Передова
  США 3,944,000 17,418,925 17,418,925 54,597 54,597 0.915 318,523,000  Так  Так  Так  Так Передова
  Європейський Союз 4,485,000 18,495,349 18,526,477 36,638 36,700 0.865 505,570,700 N/A N/A N/A N/A N/A

Саміти ред.

Дата Країна проведення Лідер країни проведення Місце проведення Зображення
1-й 15-17 листопада 1975   Франція Президент Валері Жискар д'Естен Іль-де-Франс
2-й 27–28 червня 1976   США Президент Джеральд Форд Дорадо, Пуерто-Рико  
3-й 7–8 травня 1977   Велика Британія Прем'єр-міністр Джеймс Каллаган Даунінґ-стріт, 10, Лондон  
4-й 16-17 липня 1978   Німеччина Канцлер Гельмут Шмідт Бонн  
5-й 28-29 червня 1979   Японія Прем'єр-міністр Охіра Масайосі Токіо  
6-й 22-23 червня 1980   Італія Прем'єр-міністр Франческо Коссіґа Венеція  
7-й 20-21 липня 1981   Канада Прем'єр-міністр П'єр Трюдо Квебек  
8-й 4-6 червня 1982   Франція Президент Франсуа Міттеран Версаль  
9-й 28-29 травня 1983   США Президент Рональд Рейган Вільямсбург  
10-й 7-9 липня 1984   Велика Британія Прем'єр-міністр Маргарет Тетчер Лондон  
11-й 2-4 травня 1985   Німеччина Канцлер Гельмут Коль Бонн  
12-й 4-6 травня 1986   Японія Прем'єр-міністр Накасоне Ясухіро Токіо  
13-й 8-10 червня 1987   Італія Прем'єр-міністр Амінторе Фанфані Венеція  
14-й 19-21 червня 1988   Канада Прем'єр-міністр Браян Малруні Торонто  
15-й 14-16 червня 1989   Франція Президент Франсуа Міттеран Париж  
16-й 19-11 липня 1990   США Президент Джордж Герберт Вокер Буш Х'юстон  
17-й 15-17 липня 1991   Велика Британія Прем'єр-міністр Джон Мейджор Лондон  
18-й 6-8 липня 1992   Німеччина Канцлер Гельмут Коль Мюнхен  
19-й 6-9 липня 1993   Японія Прем'єр-міністр Міядзава Кійті Токіо  
20-й 8-10 липня 1994   Італія Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі Неаполь  
21-й 15-17 червня 1995   Канада Прем'єр-міністр Жан Кретьєн Галіфакс  
22-й 27-29 червня 1996   Франція Президент Жак Ширак Ліон
23-й 20-22 червня 1997   США Президент Білл Клінтон Денвер  
24-й 15-17 травня 1998   Велика Британія Прем'єр-міністр Тоні Блер Бірмінгем
25-й 21-23 липня 1999   Німеччина Канцлер Герхард Шредер Кельн  
26-й 21-23 липня 2000   Японія Прем'єр-міністр Морі Йосіро Наґо  
27-й 20-22 липня 2001   Італія Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі Генуя  
28-й 26-27 червня 2002   Канада Прем'єр-міністр Жан Кретьєн Альберта
29-й 1-3 червня 2003   Франція Президент Жан Кретьєн Евіан  
30-й 26-27 червня 2004   США Президент Джордж Вокер Буш Джорджія
31-й 6—8 липня 2005   Велика Британія Прем'єр-міністр Тоні Блер Единбург  
32-й 15—17 липня 2006   Росія Президент Володимир Путін Стрєльна  
33-й 6—8 червня 2007   Німеччина Канцлер Ангела Меркель Гайлігендамм  
34-й 7—9 липня 2008   Японія Прем'єр-міністр Фукуда Ясуо Тояко  
35-й 7—9 липня 2009   Італія Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі Л'Аквіла  
36-й 25—26 червня 2010   Канада Прем'єр-міністр Стівен Гарпер Онтаріо  
37-й 26—27 травня 2011   Франція Президент Ніколя Саркозі Довіль  
38-й 18-19 травня 2012   США Президент Барак Обама Кемп-Девід  
39-й 17 — 18 червня 2013   Велика Британія Прем'єр-міністр Девід Кемерон Лох-Ерн  
40-й 4-5 червня 2014   Бельгія Президент Європейської Комісії Жозе Мануел Баррозу
Голова Європейської Ради Герман Ван Ромпей
Брюссель  
41-й 7-8 червня 2015   Німеччина Канцлер Ангела Меркель Замок Ельмау  
42-й 26—27 травня 2016   Японія Прем'єр-міністр Шіндзо Абе Шіма  
43-й 26—27 травня 2017   Італія Прем'єр-міністр Паоло Джентілоні Таорміна  
44-й 8-9 червня 2018   Канада Прем'єр-міністр Джастін Трюдо Квебек  
45-й 24-26 серпня 2019   Франція Президент Емманюель Макрон Біарриц  
46-й відмінено   США Президент Дональд Трамп Кемп-Девід
47-й 11-13 червня 2021   Велика Британія Прем'єр-міністр Борис Джонсон Сент-Айвз  
48-й 26-28 червня 2022   Німеччина Канцлер Олаф Шольц Замок Ельмау  
49-й 19-21 травня 2023   Японія Прем'єр-міністр Фуміо Кішіда Хіросіма  
50-й 2024   Італія
51-й 2025   Канада
52-й 2026   Франція

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. IMF Advanced Economies List. World Economic Outlook, April 2012, p. 173 [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  2. Заява лідерів Великої сімки щодо вторгнення російських військ в Україну. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 3 березня 2014. 
  3. G8 втратила сенс як клуб однодумців — Баррозу. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 25 березня 2014. 
  4. Лідери G7 застерегли Росію про нові санкції через Україну. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 червня 2014. 
  5. Трамп розповів про роботу над питанням про повернення РФ до G7. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019. 
  6. Саміт G7 — що узгодили світові лідери в Хіросімі. 19.95.2023, 18:52
  7. GDP (current US$). World Development Indicators. World Bank. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 1 July 2014. 
  8. Gross domestic product based on purchasing-power-parity (PPP) valuation of country GDP. IMF World Economic Outlook. April 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 19 August 2014. 
  9. Data refer mostly to the year 2013. World Development Indicators database [Архівовано 17 березня 2018 у Wayback Machine.], World Bank. Database updated on 1 July 2014. Accessed on 3 July 2014.
  10. World Economic Outlook: GDP (PPP) per capita. International Monetary Fund. October 2014. Архів оригіналу за 15 листопада 2014. Процитовано 19 жовтня 2014. 
  11. World Economic Outlook data. IMF. 2014. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 19 жовтня 2014. 

Література ред.

Посилання ред.