Відкрити головне меню

Джастін Трюдо

канадський політик, лідер Ліберальної партії Канади з 2013, прем'єр-міністр Канади з 2015

Джастін П'єр Джеймс Трюдо (англ. Justin Pierre James Trudeau; нар. 25 грудня 1971(19711225), Оттава) — канадський політик, лідер Ліберальної партії Канади з 14 квітня 2013. Він є старшим сином колишнього прем'єр-міністра П'єра Трюдо. Прем'єр-міністр Канади з 4 листопада 2015.

Джастін Трюдо
англ. Justin Trudeau
Justin Trudeau in Lima, Peru - 2018 (41507133581) (cropped).jpg
Прапор
23-й Прем'єр-міністр Канади
з 4 листопада 2015 року
Попередник: Стівен Гарпер
 
Партія: Ліберальна партія Канади
Освіта: Університет Макгілла (1994)[1], Університет Британської Колумбії (1998)[1] і Коледж Жан-де-Бребеф[2]
Народження: 25 грудня 1971(1971-12-25)[3][4] (47 років)
Оттава, Канада[1]
Релігія: католицтво[5]
Батько: П'єр Трюдо[1]
Мати: Margaret Trudeau[d][1]
Автограф: Signature Justin Trudeau.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук в галузі літератури в Університеті Макгілла та ступінь бакалавра освіти в Університеті Британської Колумбії. Вів соціальні дослідження і викладав французьку мову. Член Палати громад з 2008.

Одружений, має трьох дітей.

На парламентських виборах у жовтні 2015 року очолювана ним Ліберальна партія здобула переконливу перемогу, отримавши 184 місця і можливість сформувати уряд більшості[6][7].

У передвиборчих дебатах представники Лібералів декларували в українському питанні кілька ключових повідомлень. Зокрема, Канада має проявити більше лідерства на міжнародній арені для того, щоб захистити вибір Україною демократичного шляху та західних цінностей від посягань Росії. Зокрема, Ліберальна партія в особі її українських депутатів буде ініціювати надання Україні летальних оборонних озброєнь, навіть якщо США зі свого боку таких озброєнь не нададуть; припинення роботи міжнародної платіжної системи «Свіфт» на території Росії, особливо з огляду на клептократичний характер російської владної верхівки; недопущення жодних винятків із санкційних списків (маються на увазі персональні санкції щодо Сєчина, Якуніна та Чемезова, для яких консервативний уряд Гарпера зробив виняток), визнання ДНР та ЛНР терористичними організаціями, також продовження тренування українських військових та фінансову і експертну підтримку реформ в Україні[8].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати