Відкрити головне меню

Паризька угода (фр. L'accord de Paris) — угода в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) щодо регулювання заходів зі зменшення викидів діоксиду вуглецю з 2020 р. Паризька хартія має прийти на зміну Кіотському протоколу. Текст угоди було погоджено на 21-й Конференції учасників UNFCCC в Парижі та прийнято консенсусом 12 грудня 2015. Голова конференції Лоран Фабіус, міністр іноземних справ Франції, зазначив, що цей «амбітний і збалансований» план був «історичною поворотною точкою» у меті зменшення темпів глобального потепління[1]. Угода набрала чинності 4 листопада 2016 року[2]. На відміну від Кіотського протоколу, Паризька кліматична угода передбачає, що зобов'язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу беруть на себе всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку.

Паризька угода
2011 logo.png
UNFCCC
Підготовлено: 30.11. – 12.12.2015
Підписано: 22 квітня 2016
Місце: Нью-Йорк
Чинність: 4 листопада 2016
Умови: Ратифікація/Схвалення не менше ніж 55 членами UNFCCC, які в сумі відповідальні за не менше 55% світових викидів парникових газів
Підписано: підписана
Зберігається: Генеральний секретар ООН
Мови: англійська, арабська, китайська, англійська, іспанська, російська та французька
Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

Зміст угодиРедагувати

МетаРедагувати

Мета Угоди викладена у 2 розділі — «підсилення впровадження» Рамкової конвенції про зміну клімату шляхом[3]:

«(a) утримання зростання середньої світової температури на рівні значно нижче +2 °C від доіндустріальних рівнів та спрямовувати зусилля на обмеження зростання температури до +1,5 °C від доіндустріальних рівнів, оскільки це значно зменшить ризики зміни клімату та впливи на них;
(b) збільшення здатності адаптуватися до негативних впливів зміни клімату, підтримка протидій змінам клімату, розвиток з низькими викидами парникових газів у спосіб, що не загрожує виробництву харчів;
(c) гармонізація фінансових потоків зі шляхом розвитку з протидіями змінам клімату та з низькими викидами парникових газів».

Крім того, країни намагатимуться досягти «поворотної точки викидів парникових газів якомога швидше» (оскільки викиди парникових газів надовго затримуються в атмосфері, а розвиток і зростання добробуту бідних і найбідніших країн веде до зростання їхніх викидів парникових газів, існує кумулятивний ефект, тому чим на вищому рівні накопичення парникових газів буде досягнуто поворотної точки — піку, після чого піде падіння, тим більшим буде негативний вплив на клімат, і відповідно, важчими та дорожчими зусилля з мінімізації наслідків).

Національно визначена участьРедагувати

Участь кожної окремої країни у досягненні світової мети визначається нею індивідуально та має назву «національно визначена участь» (англ. nationally determined contribution, NDC). Угода вимагає, щоб така участь була «амбітною» та встановленою «з метою досягнення цілі Угоди». Щодо участі країна звітує і її переглядають кожні 5 років. Участь країни реєструють у секретаріаті Рамкової конвенції. Кожні наступні параметри участі повинні бути більш амбітними, ніж попередні. Країни можуть кооперуватись і поєднувати свої національно визначені параметри участі. Під час Конференції ООН з питань клімату 2015 країни-учасники встановили собі зобов'язання — «Цільову національно визначену участь» (англ. Intended Nationally Determined Contribution), які будуть слугувати початковою національно визначеною участю, якщо країна не надасть іншу у встановленому Угодою порядку.

Рівень національно визначеної участі кожної країни[4] встановить зобов'язальну мету, як було і в Кіотському протоколі[5]. Однак не буде механізму примусити[6] країну встановити мету в її національно визначеній участі до певної дати чи наслідків, якщо така мета в національно визначеній участі не буде досягнута[4][7]; буде лише система «іменування та осоромлення»[8].

Глобальна перевіркаРедагувати

Виконання Угоди всіма підписантами загалом буде оцінюватись кожні 5 років, перша така оцінка — у 2023 році. Результати оцінок будуть використовуватись для встановлення нової національно визначеної участі країн-учасників на наступний період[9]. Глобальна перевірка не буде перевіряти індивідуальну участь/досягнення окремих країн, а буде аналізом, що було глобально досягнуто і що слід ще зробити.

ІсторіяРедагувати

У межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату дозволено приймати юридичні інструменти для досягнення цілей Конвенції. На 2008—2012 роки заходи зі зменшення викидів парникових газів були погоджені Кіотським протоколом 1997 року. Обсяг протоколу продовжений до 2020 року Доською зміною до нього від 2012 року[10].

Під час Конференції ООН зі зміни клімату 2011 року була прийнята Дурбанська платформа (та заснована відповідна робоча група «Ad Hoc Working Group on the Durban Platform for Enhanced Action») з метою узгодження юридичного інструменту для управління заходами з мінімізації зміни клімату після 2020 року; створений інструмент мав бути прийнятий 2015 року[11].

СхваленняРедагувати

 
Голови делегацій на Конференції ООН з питань клімату 2015 в Парижі.

На завершення 21-ї Конференції зі зміни клімату 12 грудня 2015 остаточний текст Паризької угоди був погоджений консенсусом всіх 195 країн-підписантів Рамкової конвенції та Європейського Союзу[12] з метою зменшення викидів як частини зусиль зі зменшення незв'язаних обсягів парникових газів. На 12-ти сторінках Угоди[13] учасники пообіцяли зменшити свої викиди вуглецю «якомога швидше» та докласти максимальних зусиль для обмеження глобального потепління на рівні «значно нижче +2 °C»[14]. Не є офіційною частиною Паризької угоди, а отже юридично не зобов'язча[15], домовленість про (зобов'язальні) наміри надавати щорічно 100 мільярдів доларів країнам, що розвиваються, для впровадження нових процедур для мінімізації зміни клімату[16].

Набрання чинностіРедагувати

Угода стала доступною для підписання у квітні 2016 року для всіх 197 учасників Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (всі члени ООН та Острови Кука, Ніуе, Палестинська держава та Європейський Союз). Угода набере чинності лише, якщо її ратифікують/схвалять не менше 55 країн які виробляють не менше 55 % світових викидів парникових газів[17].

Однак наразі не відомо, які країни підпишуть та/або ратифікують угоду[12], у тому числі серед країн з найбільшими обсягами щорічних викидів. Наприклад, хоча президент США Барак Обама схвально висловився про Угоду як «амбітну» та «історичну»[5], Конгрес США чи новий президент після виборів може мати іншу думку[18] (відомо, що США підписали, але так і не ратифікували Кіотський протокол).

Станом на 26 липня 2016 року, угод підписали 177 країн та Європейський Союз. 22 з цих країн ратифікували угоду[19].

Україна підписала Угоду 22 квітня 2016 року в м. Нью-Йорк. Верховна Рада України її ратифікувала 14 липня 2016 року[20]. Президент України Петро Порошенко підписав закон «Про ратифікацію Паризької угоди» 1 серпня 2016 року[21].

Угода набрала чинності 4 листопада 2016 року після того, як 5 жовтня до неї приєдналися Канада, Болівія, Непал, Європейський Союз і низка країн ЄС. На той момент угоду ратифікували 72 країни, на які припадає понад 56 % викидів парникових газів у світі. Умовою для вступу угоди в силу була ратифікація 55 країнами, на які припадає принаймні 55 % загальносвітового обсягу викидів парникових газів[2].

КритикаРедагувати

Хоча узгодження тексту Угоди було схвалено багатьма, у тому числі Генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном[17], одразу з'явилась і критика. Так професор Джеймс Гансен, колишній вчений НАСА та експерт зі зміни клімату, висловив свій гнів щодо того, що більша частина Угоди складається з «обіцянок» або цілей, а не з жорстких установок[22].

Альберт Гор зазначив, що «жодна угода не є ідеальною, і цю з часом обов'язково слід зробити більш жорсткою, але тепер групи у кожному секторі суспільства почнуть зменшувати небезпечне вуглецеве забруднення в рамках цієї угоди»[23].

КонференціїРедагувати

З метою впровадження угоди проводяться щорічні конференції її учасників:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Doyle, Allister; Lewis, Barbara (12 December 2015). World seals landmark climate accord, marking turn from fossil fuels. Reuters. Thomson Reuters. Процитовано 12 December 2015. 
  2. а б Паризька кліматична угода вступила в силу. Україна молода. 04.11.2016. Процитовано 04.11.2016. 
  3. FCCC/CP/2015/L.9/Rev.1. UNFCCC secretariat. Процитовано 12 December 2015. 
  4. а б Mark, Kinver (14 December 2015). COP21: What does the Paris climate agreement mean for me?. BBC News. BBC. Процитовано 14 December 2015. 
  5. а б Sutter, John D.; Berlinger, Joshua (12 December 2015). Obama: Climate agreement 'best chance we have' to save the planet. CNN. CNN Network, Turner Broadcasting System, Inc. Процитовано 12 December 2015. 
  6. Reguly, Eric (14 December 2015). Paris climate accord marks shift toward low-carbon economy. Globe and Mail (Toronto, Canada). Процитовано 14 December 2015. 
  7. Davenport, Coral (12 December 2015). Nations Approve Landmark Climate Accord in Paris. The New York Times. Процитовано 14 December 2015. 
  8. Paris climate deal: What the agreement means for India and the world. Hindustan Times. 14 December 2015. Процитовано 14 December 2015. 
  9. article 14 Framework Convention on Climate Change. United Nations FCCC Int. United Nations. 12 December 2015. Процитовано 12 December 2015. 
  10. UN climate talks extend Kyoto Protocol, promise compensation. BBC News. 8 December 2012. 
  11. UNFCCC:Ad Hoc Working Group on the Durban Platform for Enhanced Action (ADP). Процитовано 2 August 2015. 
  12. а б Sutter, John D.; Berlinger, Joshua (12 December 2015). Final draft of climate deal formally accepted in Paris. CNN (Cable News Network, Turner Broadcasting System, Inc.). Процитовано 12 December 2015. 
  13. Framework Convention on Climate Change. United Nations FCCC Int. United Nations. 12 December 2015. Процитовано 12 December 2015. 
  14. 'Historic' Paris climate deal adopted. CBC News. CBC/Radio Canada. 12 December 2015. Процитовано 12 December 2015. 
  15. Davenport, Coral (12 December 2015). Nations Approve Landmark Climate Accord in Paris. New York Times. New York Times. Процитовано 14 December 2015. 
  16. COP21 climate change summit reaches deal in Paris. BBC News. BBC News Services. 13 December 2015. Процитовано 14 December 2015. 
  17. а б Historic Paris Agreement on Climate Change - 195 Nations Set Path to Keep Temperature Rise Well Below 2 Degrees Celsius. UN Climate Change Newsroom. United Nations Framework Convention on Climate Change. 12 December 2015. Архів оригіналу за 17 січень 2016. Процитовано 14 December 2015. 
  18. Pengelly, Martin (12 December 2015). Obama praises Paris climate deal as 'tribute to American leadership'. The Guardian (London, England). Процитовано 12 December 2015. 
  19. Paris Agreement. United Nations Treaty Collection. 8 July 2016. 
  20. Рада ратифікувала Паризьку угоду щодо клімату // УНІАН. — 14.07.2016
  21. Порошенко затвердив ратифікацію Паризької кліматичної угоди // УНІАН. — 1.08.2016
  22. Milman, Oliver (12 December 2015). James Hansen, father of climate change awareness, calls Paris talks 'a fraud'. The Guardian (London, England). Процитовано 14 December 2015. 
  23. John Vidal (13 December 2015). Paris Climate Agreement ‘May Signal End of Fossil Fuel Era’. The Guardian. Процитовано 16 December 2015.