Ян II Казимир
Ян Казими́р II Ва́за (пол. Jan II Kazimierz Waza, нім. Johann II. Kasimir Wasa; 22 березня 1609, Краків — 16 грудня 1672, Невер, Франція), король Речі Посполитої (1648—1668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, Великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської. Напівбрат і одночасно кузен Владислава IV. 1661 року Папа Римський Олександр VII надав королю Яну ІІ Казимиру та його наступникам титул Православної Величності.
Королівський титул
ред.Повний титул:
|
З Божої ласки король Польський, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянцький, Смоленський, Сіверський і Чернігівський, а також дідичний король Шведів, Готів і Венедів. Оригінальний текст (пол.)
Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wenedów. Оригінальний текст (лат.)
Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc. |
|
Біографія
ред.
Сигізмунд ІІІ Ваза — онук короля Швеції Густава I — успадкував у 1592 році шведський трон; був поваленим в 1599 році дядьком Карлом IX. Це привело до тривалої усобиці, коли польські королі династії Ваза претендували на шведську корону, що привела до польсько-шведської війни 1600-1629 років. Польща і Швеція були також на супротивних сторонах у Тридцятилітній війні (1618—1648), хоча в тій війні Польща головним чином уникнула значних воєнних дій.
Ян Казимир був старшим сином з тих, що вижили у короля Сигізмунда III від другого шлюбу, і останнім з династії Ваза, що народилися в краківському замку Вавель, який був королівською резиденцією до перенесення столиці до Варшави. Ріс у скромних умовах в королівському замку у Варшаві. На прохання Сигізмунда ІІІ хрещеним батьком Яна Казимира став руський князь Іван-Януш Острозький.[7]
Ян Казимир більшість свого життя залишався в тіні свого брата — Владислава IV Вази. Він мав небагатьох друзів серед польської шляхти, оскільки відкрито симпатизував Австрії і демонстрував байдужість та презирство до польської культури. Недружній, скритний, ділячи свій час між марнотратним гулянням і релігійним роздумом, не люблячи політику; не мав ні сильної владної бази, ні впливу в польському дворі. Він був талановитим військовим командиром, продемонструвавши здібності в Смоленський Війні проти Московської Держави (1633).
У 1635 році Ян Казимир вирушив у дипломатичну місію до Відня, яку він залишив, щоб приєднатися до армії Священної Римської Імперії і битися з Францією. Після того, як його полк був розбитий в битві, він провів рік розкішного мешкання при Віденському дворі.
У 1636 р. він повернувся до Польщі і закохався в баронесу Гулдентерн (Guldentern), але король Владислав IV завадив його бажанню одружитися. У відплату Владислав спробував зробити його монархом Курляндії, але Сеймом було накладено вето. Образившись, Ян Казимир в 1638 р. вирушає до Іспанії, щоб стати віце-королем Португалії, але був захоплений французькими агентами і поміщений у в'язницю за наказом кардинала Рішельє. 1640 року був звільнений дипломатичною місією воєводи смоленського Кшиштофа Корвіна Ґосєвського.
У 1641 році Ян Казимир вирішив стати єзуїтом. 1642 року він знову залишив Польсько-Литовську Державу, супроводжуючи свою сестру до Німеччини. 1643 року він приєднався до єзуїтів, попри опозицію короля Владислава, викликаючи дипломатичний розкол між Польщею і римським папою. Ян Казимир став кардиналом, але в грудні 1646 року, знайшовши себе негідним до духовного життя, він повернувся до Польщі. У жовтні 1647 року він як кардинал пішов у відставку, щоб взяти участь у виборах на польську корону, спробував здобути підтримку Габсбургів.
Ян Казимир одружився з вдовою брата — французькою княгинею Марією Луїзою Ґонзагою (пол. Ludwika Maria Gonzaga) (травень 1649 р.), яка була головною підтримкою схильного до депресії короля.
Правління
ред.17 листопада 1648 отримав корону Речі Посполитої після смерті свого брата короля Владислава IV. Правління останнього Вази в Речі Посполитій ознаменувалося війнами: воював з козаками (1648—1649) i (1651—1654), з Московією(1654—1656) i (1660—1667), з Швецією («Потоп») (1655—1660). Протягом Потопу майже вся Польща була захоплена шведами, які, щоправда, не могли зберегти більшість своїх завоювань і були змушені відступити, спустошивши всю країну.
У 1648 під впливом канцлера Єжи Оссолінського бажав порозумітись з гетьманом України Богданом Хмельницьким. Однак у 1649, позбавлений ілюзій, вирушив на чолі коронного війська. 15-16 серпня 1649 програв Зборівську битву та підписав Зборівський договір з Богданом Хмельницьким.
У червні 1651 вів коронне військо у битві під Берестечком. Поляки одержали перемогу завдяки тактичним здібностям Яна Казимира та князя Ієремії Вишневецького, а також зраді татарського хана Ісляма-Ґерая III. Підсумком битви стало підписання Білоцерківського договору 28 вересня 1651.
У січні 1654 Богдан Хмельницький уклав договір з Московською державою на Переяславський раді. За цім договором Військо Запорізьке входило в склад Московії на правах автономії.
Цей договір також значив розрив Московською державою «вічного» Поляновського миру 1634 року. Московський цар Олексій I Михайлович повів військо на Литву, захоплюючи Полоцьк, Смоленськ, Вітебськ і Могильов. Річ Посполита примирилася з татарами та послала військо в Україну. 29 січня 1655 почалася битва під Охматовим між річпосполитсько-татарськими силами під проводом гетьмана великого коронного Станіслава «Ревери» Потоцького та козацько-московськими силами Богдана Хмельницького і Василя Шереметьєва. Козацько-московські війська відступили. Татари пішли до Криму, захоплюючи бранців на шляху. Весною 1655 московські війська захопили Вільно. Після нападу Швеції на Річ Посполиту з Московською державою було укладено Віленське перемир'я.
Напад Швеції в 1655 спочатку не вдавалося відбити, і військо Карла X Густава захопило коронні землі та частину Литви, в тому числі Варшаву та Краків. Ситуація була критичною, але шведське військо несподівано зазнало поразки при облозі монастиря Ясна Гора (листопад-грудень 1655) у Ченстохові. Шведів було вигнано та 3 травня 1660 укладено Олівський мир. Король оголосив ікону Ченстоховської Божої матері, що в цей час зберігалася в монастирі, заступницею усієї Польщі, а саму Діву Марію — Королевою Польщі. Ян Казимир був вимушений відмовитися від претензій до шведської корони і визнав суверенітет Швеції над Лівонією та містом Рига.
По смерті Богдана Хмельницького Гадяцький договір 1658 р. було укладено з гетьманом України Іваном Виговським. Договір передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації — Великого Князівства Руського, а також зрівняння в правах православних і католиків. Повстання в Україні та війна з Московською державою 1660 р. перешкодили втіленню договору.
Коронне військо гетьманів Стефана Чарнецького і Єжи Себастьяна Любомирського з татарами Мехмеда IV Ґерая вибили московські війська за лінію Дніпра, але після того війна мала змінний успіх.
У 1661 р. Папа Римський Олександр VII надав своїм спеціальним указом королю Яну ІІ Казимиру та його наступникам — королям Польщі, Великим князям Литовським, Руським, Київським, Волинським, Подільським, Чернігівським, Смоленським, Сіверським, тощо — почесний титул «Православний король» (лат. Rex Orthodoxus).
У 1667 було укладено Андрусівське перемир'я.
Після зречення
ред.16 вересня 1668 року Ян ІІ зрікся престолу, повернувся до Франції, де приєднався до єзуїтів і став абатом монастиря св. Мартіна в місті Невер. Король помер 16 грудня 1672 року. (за деякими джерелами — після отримання звістки про падіння Кам'янця Подільського). 31 січня його тіло було поховане у Вавельській катедрі, проте серце короля зберігається у соборі Сен-Жермен-де-Пре у Парижі[8].
Ян II Казимир не залишив нащадків. Всі його брати та сестри померли раніше від нього, теж не залишивши нащадків, і він був останнім у лінії Бони Сфорца. Ян Казимир був головою генеалогічної лінії Бригити Шведської, низхідний в первородстві від сестри Бригити. Після його смерті головування успадкувала його троюрідна сестра Христина I, яка вже зреклася престолу Швеції.
-
"Битва під Берестечком" — барельєф на саркофазі Яна Казимира II у Парижі. Автор: французький бенедиктинський чернець Жен Тібо.
У мистецтві
ред.- Ян II Казимир є персонажем романів Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» (1884) і «Потоп» (1886).
- Гетьман (2015) — фільм режисера Валерія Ямбурського[9]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ http://webdept.fiu.edu/~mirandas/bios1646.htm#Waza
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119389118 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Збірник наукових праць Острозької академії "Осягнення історії". П. Кулаковський "Князь Януш Острозький і поунійна релігійна боротьба". - Острог-Нью-Йорк, 1999 р. - с.327
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 26 жовтня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Трейлер фільму «Гетьман». Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 27 квітня 2015.
Джерела
ред.- Аркуша О. Ян II Казимир Ваза // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 798. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Вуйцик З. Ян II Казимир Ваза [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 741. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Коваленко С. Останній чин великого Гетьмана. — К. : Стікс, 2010.
- Коваленко С. Іван Богун — український Дон Кіхот. — К. : Стікс, 2011.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
- Czapliński Wł. Jan II Kazimierz Waza (1609—1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/3, zeszyt 46. — S. 410—413. (пол.)
- Vandenhoeck & Ruprecht, Kirche im Osten Band 10/1967
- Król Jan II Kazimierz — rex orthodoxus [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян II Казимир- Ян II Казимир [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Гійом Левассер де Боплан.Description des contrées du Royaume de Pologne, contenues depuis les confins de la Moscowie, insques aux limites de la Transilvanie. (аудіокнига) (укр.)
| Попередник Владислав IV Ваза |
|
Король Польщі Великий князь Литовський Великий князь Руський 1648-1668 |
|
Наступник Михайло I Корибут Вишневецький |
| Попередник Владислав IV Ваза |
|
Король Швеції титулярний 1648-1660 |
|
Наступник Карл XI |
| Попередник Династія Савойських |
|
Король Єрусалиму титулярний |
|
Наступник |