Віленське перемир'я
Віленське перемир'я 1656 — перемир'я, укладене 24 жовтня (3 листопада) 1656 у в селі Немежа коло Вільна (тепер Вільнюс, Литва) між Річчю Посполитою і Московською державою.
| Віленське перемир'я | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 24 жовтня (3 листопада) 1656 |
| Місце | Вільнюс |
| Підписанти | Річ Посполита і Московське царство |
_during_The_Deluge_and_Chmielnicki%27s_Uprising.png)
Історія
ред.Переговори під Вільном тривали з 22 серпня до 3 листопада н.ст. 1656. Українське посольство, на вимогу послів від Московії, не було допущене до участі у виробленні умов Віленського перемир'я, а висунуті гетьманом Богданом Хмельницьким пропозиції були відкинуті. За угодою припинялися воєнні дії між Річчю Посполитою і Московією та обидві країни зобов'язувалися не розпочинати переговорів про мир зі Швецією. Обговорювалося питання про встановлення державних кордонів і обрання Олексія Михайловича королем Речі Посполитої після смерті Яна II Казимира, які, однак, не дали конкретних результатів.
Московсько-польський мир скасував Переяславську угоду. Москва ставала союзницею Речі Посполитою. Крім того, московсько-польський союз був спрямований проти нового союзника України — короля шведського Карла Х Густава.
Віленський мир викликав обурення Богдана Хмельницького та козацької старшини. На скликаній у Чигирині козацькій Раді, всі присутні полковники, осавули, сотники присягли гетьману, що будуть спільно боротися за Україну: «присягали собі, а не чужим монархам».
Сам Богдан Хмельницький розгорнув активну діяльність по створенню коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити «польське питання». До неї мали ввійти Швеція, Бранденбург і Трансільванія. Згідно з планами учасників коаліції, Речі Посполитої мала бути розділена між її членами, причому Україна повинна була отримати всі землі, заселені українцями, а також, разом із Швецією, протекторат над Литвою, що повинна була перетворитись на Литовське королівство. Сам Б. Хмельницький мав отримати титул «дідичного князя». Проте смерть гетьмана не дозволила реалізуватися цим планам.
Після укладення Гадяцького договору 1658 року, та встановлення союзницьких відносин між Україною і Річчю Посполитою, ці держави продовжували війну проти Московського царства.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 556. — ISBN 966-00-0734-5.
- Віленський мир між Москвою й Польщею
Література
ред.- В. Ю. Крушинський. Віленське перемир'я 1656 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Я. О. Федорук. Віленський договір 1656 року: Східноєвропейська криза і Україна у середині XVII століття. -- К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2011. -- 623 с.+80 с. іл. ISBN 978-966-518-559-8
- В. В. Газін. Між Москвою та Варшавою. "Українське питання" у 1654-1667 рр. -- Кам"янець-Подільський, 2019. -- 370 с. ISBN 978-617-7626-59-5
Посилання
ред.- В. М. Горобець. ВІЛЕНСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я 1656 [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 556. — ISBN 966-00-0734-5.
- Віленське перемир'я 1656 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
Див. також
ред.Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віленське перемир'я