Чемпіонат світу з футболу 1998 (кваліфікаційний раунд)
У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу з футболу 1998 року 174 збірні змагалася за 30 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Німеччини та діючий чемпіон світу збірна Бразилії кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.
Кваліфікаційний раунд відбувався у вигляді окремих турнірів, що проводилися континентальними конфедераціями, кожна з яких мала власну квоту представництва на мундіалі 1998 року.
АФК (Азія): 3 гарантовані місця + 1 місце у міжконтинентальному плей-оф
Загалом участь у відбірковому турнірі АФК взяли 36 команд.
Змагання відбувалося у три раунди:
Перший раунд: 36 команд булі розподілені між 10 групами з 3 або 4 команд у кожній. До фінального раунду виходили переможці кожної групи.
Фінальний раунд: 10 команд-учасниць були розділені на 2 групи з 5 команд. Переможці кожної із груп напряму кваліфікувалися до фінальної частини чемпіонату світу, а команди, що посіли другі місця, ставали учасниками раунду плей-оф.
Плей-оф: дві команди-учасниці проводили одну гру на нейтральному полі. Переможець напряму виходив до фінальної частини світової першості, а команда, що програла, ставала учасником міжконтинентальному плей-оф АФК — ОФК.
Заявки на участь у турнірі подали 38 африканських футбольних федерацій. Однак Федерація футболу Малі і Нігерська федерація футболу відкликали свої заявки ще до проведення жеребкування, тож участь у кваліфікаційному турнірі взяли 36 футбольних збірних Африки.
Змагання відбувалося у два раунди:
Перший раунд: збірні Камеруну, Нігерії, Марокко та Єгипту, чотири команди, що мали найвищі рейтинги ФІФА, розпочинали змагання відразу з Фінального раунду. Решта 32 команди-учасниці відбору були розбиті на 16 пар, у кожній із яких проводилися по дві гри, одній удома і одній у гостях. Переможці кожної із пар виходили до Фінального раунду.
Фінальний раунд: 20 команд були розділені на п'ять груп по чотири у кожній. У кожній групі змагання відбувалися за круговою системою. Переможцями кваліфікаційного раунду ставали переможці кожної із груп.
Джон Гаркс (США) у грі четвертого раунду відбору проти Мексики 20 квітня 1997 року
На етапі жеребкування турніру участь у ньому приймали 30 команд конфедерації КОНКАКАФ. Шість команд із найвищим на той час рейтингом ФІФА (Мексика, США, Коста-Рика, Гондурас, Сальвадор та Канада) починали змагання з передостаннього, Третього раунду відбору. Решту 24 команди було розділено на дві зони за географічною ознакою — Карибську (4 місця у Третьому раунді) та Центральноамериканську (2 місця у Третьому раунді).
Карибська Зона: змагання починалися з Попереднього раунду, в якому вісім найслабших команд були розбиті на чотири пари, в яких визначалися чотири команди, які приєднувалися до решти 12 збірних Зони у Першому раунді. Перший раунд по суті відбувався у форматі 1/8 фіналу, а Другий раунд — у форматі чвертьфіналу, за результатами якого визначалися 4 збірні-учасниці Третього раунду.
Центральноамериканська Зона: чотири збірні були розбиті на дві пари, у кожній із яких команди-учасниці проводили між собою по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Переможці кожної із пар виходили до Третього раунду.
У Третьому раунді 12 збірних-учасниць були розбиті на 3 групи по чотири команди. У кожній групі усі учасники проводили між собою по дві гри, одній вдома і одній у гостях. По дві найкращі команди із кожної з груп виходили до Фінального раунду.
Фінальний раунд проходив у форматі єдиної групи, у якій усі шість команд-учасниць грали між собою по дві гри. Команди, що посіли місця з першого по третє, виходили до фінальної частини чемпіонату світу 1998.
Дев'ять команд конфедерації КОНМЕБОЛ змагалися за чотири прямі путівки до фінальної частини чемпіонату світу з футболу 1998. Десята команда конфедерації, збірна Бразилії, автоматично отримала місце у фінальній частині світової першості як діючий чемпіон світу.
Уперше в історії відборів КОНМЕБОЛ змагання проходило у форматі єдиної групи, тобто усі учасники турніру грали між собою по дві гри, одній вдома і одній у гостях.
Десять футбольних збірних країн Океанії (зона ОФК) змагалися за можливість виходу до фінальної частини світової футбольної першості 1998 року. Фактично для представників Океанії у фінальній частині чемпіонату світу було надано половину путівки, тобто переможець відбору ОФК згодом мав подолати ще раунд плей-оф і міг пробитися на чемпіонат лише здолавши представника азійської АФК.
Турнір проходив у три етапи.
Перший раунд: чотири найкращі за рейтингом ФІФА на той час команди регіону (Австралія, Нова Зеландія, Фіджі та Таїті) починали боротьбу з другого раунду. Решту шість команд-учасниць відбору було розділено на дві групи (по три команди у кожній) за географічною ознакою — на Меланезійську Групу та Полінезійську Групу. Учасники кожної із груп проводили між собою по одній грі за круговою системою. Переможець Меланезійської групи виходив напряму до Другого раунду, а переможець Полінезійської групи ще мав позмагатися за це право у плей-оф проти команди, що посіла друге місце у Меланезійській групі.
Другий раунд: Шість команд-учасниць раунду було розділено на дві групи по три команди у кожній. Учасники кожної із груп проводили між собою по дві грі за круговою системою. Переможці кожної із груп виходили до фінального раунду.
Фінальний раунд: Переможці своїх груп у Другому раунді грали між собою дві гри, по одній удома та в гостях. Переможець за сумою двох ігор виходив до міжконтинентального плей-оф.
50 країн УЄФА подали заявки на участь у чемпіонаті світу з футболу 1998 року. Європейська континентальна зона отримала 15 (з 32) путівок на фінальний турнір. Збірна Франції як господар чемпіонату отримала путівку автоматично, інші 14 місць були розіграні у відбірковому турнірі між 49 командами.
49 збірні були розподілені на 9 груп — чотири групи по 6 команд і п'ять груп по 5 команд. Команди грали кожна з кожною вдома і в гостях. Переможці груп отримували путівки. Команди, які зайняли другі місця в групах, порівнювалися по результатам зустрічей з командами, які зайняли 1-е, 3-є та 4-е місця в групах. Найкраща з цих команд також отримувала путівку. Інші брали участь в стикових матчах УЄФА.
У стикових матчах УЄФА 8 команд розподілялися на пари, в кожній з яких визначався один володар путівки за підсумками двох матчів матчах (вдома і в гостях).
Легенда
Переможці груп (і найкраще друге місце) виходили до ЧС-1998
Решта команд, що посіли другі місця, виходили у Стикові матчі
Карім Багері
Франція
Бразилія
Нігерія
Туніс
Марокко
ПАР
Камерун
Румунія
Норвегія
Болгарія
Аргентина
Колумбія
Парагвай
Данія
Англія
Австрія
Іспанія
Нідерланди
Німеччина
Шотландія
Мексика
Південна Корея
США
Саудівська Аравія
Хорватія
Італія
Бельгія
Югославія
Японія
Ямайка
Чилі
Іран
.jpg)
Коста-Рика
Сальвадор
Канада
Перу
Еквадор
Уругвай
Болівія
Венесуела
Австралія
Україна
.svg){kind=small}
