Відкрити головне меню
Узбекистан
Емблема
Узбекистан
Асоціація Асоцiацiя футболу Узбекистану
Тренер Аргентина Ектор Купер
Найбільше виступів Сервер Джепаров (126)
Найкращий бомбардир Максим Шацьких (34)
Місце в рейтингу ФІФА 85-е
 (на 14 червня 2019 року)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Flag of the Tajik Soviet Socialist Republic (reverse).svg Таджикистан 2:2 Узбекистан Узбекистан
(Душанбе, Таджикистан; 17 червня 1992)
Найбільша перемога
Монголія Монголія 0:15 Узбекистан Узбекистан
(Чіанґмай, Таїланд; 5 грудня 1998)
Найбільша поразка
Японія Японія 8:1 Узбекистан Узбекистан
(Сайда, Ліван; 17 жовтня 2000)
Кубок Азії
Виступів 7 (вперше у 1996)
Найвище досягнення 4 місце (2011)

Станом на 14 червня 2019 року посідає 85-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Матч Узбекистан — Бахрейн, стадіон «Пахтакор», 2009 рік.
Збірна Узбекистану з футболу в 2011 році напередодні товариського матчу проти збірної України в Київі.
Стадіон «Буньодкор» на матчі зі збірною Лівана, 2013 рік.
Переповнені трибуни стадіону «Пахтакор» на матчі зі збірною Японії, 2009 рік.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Роком народження футболу в Узбекистані вважається 1912 рік, так як саме тоді були створені футбольні команди в Коканді та Фергані, трохи пізніше в Андижані, Ташкенті, Самарканді та Бухарі, між якими почали проводитися міжміські матчі. Перший чемпіонат Ферганської долини був проведений в 1914 році, чемпіонат Узбецької РСР почав розігруватися з 1926 року, а розіграш Кубка Узбецької РСР став проводитися з 1939 року.

У 1928 році вперше була створено збірна Узбекистану, яка взяла участь в Спартакіаді, в число учасників якої входили представники деяких європейських країн. На цьому турнірі збірна Узбекистану провела свій перший міжнародний матч зі збірною робітничих клубів Швейцарії і перемогла з рахунком 8:4. Аж до середини 1991 року Узбекистан входив до складу СРСР і мав свою збірну, як і інші союзні республіки, які в основному проводили матчі всередині команд і збірних СРСР, зокрема в футбольних турнірах Літньої Спартакіади народів СРСР. Збірна Узбецької РСР брала участь у всіх розіграшах футбольного турніру Літньої Спартакіади народів СРСР, і в турнірі 1986 року дійшовши до фіналу, програла збірній Української РСР з рахунком 0:1, тим самим вигравши срібні медалі турніру. Футбольні клуби Узбекистану в ті часи також брали участь в чемпіонаті СРСР з футболу.

Після розпаду СРСР і здобуття незалежності Узбекистану, була організована збірна Узбекистану нового скликання. Свої перші матчі збірна провела в 1992 році. Першою грою збірної Узбекистану став матч проти збірної Таджикистану, в рамках Кубку Центральної Азії з футболу 1992 року, який ініціювала ФІФА. Ці матчі офіційно зареєстровані ФІФА на основі того, що збірній Узбекистану було дозволено з 1992 року брати участь в турнірах, що проводяться під егідою ФІФА. На розіграші цього турніру в форматі ліги, збірна Узбекистану стала другою після збірної Казахстану. У перший рік існування, збірна Узбекистану проводила матчі тільки зі збірними Таджикистану, Туркменістану, Казахстану і Киргизстану. У 1993 році збірна не провела жодного матчу.

У 1994 році Федерація футболу Узбекистану була офіційно прийнята в АФК і ФІФА. У тому ж році Узбекистан здобув перемогу в міжнародному турнірі Кубок Незалежності Узбекистану, а в кінці року збірна перемогла у фіналі збірну Китаю з рахунком 4:2 та стала переможцем футбольного турніру Азіатських Ігор 1994 року, які пройшли в японському місті Хіросіма.

Восени 1995 року збірна Узбекистану як переможець Азіатських Ігор 1994 року і збірна Нігерії як переможець Кубку Африканських Націй 1994 року одержали право брати участь в Афро-Азіатському Кубку Націй. Турнір складався з двох матчів проходив у Ташкенті та Лагосі відповідно. В обох матчах збірна Нігерії переграла збірну Узбекистану з рахунком 3:2 та 1:0 відповідно і стала переможцем, а збірна Узбекистану володарем срібних медалей турніру.

У 1997 році збірна Узбекистану вперше в своїй історії грала відбіркові матчі до ЧС-1998. У першому етапі вони мали змагатися з командами Індонезії, Камбоджі та Ємену за єдину путівку в наступний раунд. У боротьбі за цю путівку узбеки особливих проблем не відчули та посіли перше місце в групі.

У фінальному етапі 10 команд були розбиті на 2 групи по 5 команд у кожній. Переможці груп отримували путівки на ЧС. Команди, що зайняли другі місця в групах, брали участь в стиковому матчі АФК. Переможець стикового матчу отримував путівку. Той, хто програв брав участь в стикових матчах АФК/ОФК за путівку. Узбекистан потрапив до групи Б разом з Південною Кореєю, Японією, ОАЕ та Казахстаном. В цій групі Узбекистан посів передостаннє 4-те місце, випередивши Казахстан за додатковими показниками

В фінальному етапі відбіркових матчів до ЧС-2002 10 команд були розбиті на 2 групи по 5 команд у кожній. Переможці груп отримували путівки на ЧС Команди, що зайняли другі місця в групах, брали участь в стиковому матчі АФК. Переможець стикового матчу отримував путівку. Той, хто програв брав участь в стикових матчах АФК / ОФК за путівку. Узбекистан потрапив до групи Б разом із Китаєм, ОАЕ, Катаром та Оманом. В цій групі узбеки посіли третє місце і не потрапили до фінальної частини ЧС.

У фінальному етапі до ЧС-2006 8 команд були розбиті на 2 групи по 4 команди в кожній. Переможці груп і команди які посіли другі місця в групах отримували путівки на ЧС. Команди, що зайняли треті місця в групах, брали участь в стикових матчах АФК. Переможець брав участь в стикових матчах КОНКАКАФ / АФК за путівку. Збірна Узбекистану потрапила до групи А разом зі збірними Південної Кореї, Саудівської Аравії та Кувейтом. У групі команда посіла 3-тє місце, таким чином збірна Узбекистану здобула путівку до стикових матчів, де за сумою двох матчів поступилася збірній Бахрейну.

У сезоні 2007 року у збірної змінився наставник, головним тренером був призначений Рауф Інилеєв. У сезоні 2007 року збірна провела солідну кількість ігор - 16 ігор, в яких здобула 7 перемог, звела внічию 3 матчі і програла 6 ігор. Різниця забитих і пропущених м'ячів склала 34 - 13. Тільки одного разу, в 2001 році збірна провела більше - 21 гру. Календар збірної був складений таким чином, щоб підійти до головного змагання сезону - чемпіонату Азії у всеозброєнні.

Сезон 2007 року розпочався товариською грою зі збірною Азербайджану в лютому, продовжився матчами на турнірі в Шимкенті (3 гри), потім безпосередньо перед матчами Кубку Азії були проведені ще 4 товариські поєдинки. На чемпіонаті континенту збірна провела матчі групового турніру і чвертьфінальний матч. На заключному етапі сезону були зіграні два товариські матчі з європейськими збірними - України та Естонії і два відбіркових матчі чемпіонату світу-2010 з Тайванем.

У 2007 році за збірну виступила рекордна кількість футболістів - 52, в тому числі дебютували в головній команді країни 21 футболіст - Ринат Агзамов, Камолиддін Таджиєв, Х. Хашимов, Р. Бакієв, А. Мухітдінов, Янніс Мандзукас, Батир Караєв, М. Саїдов , Хамза Карімов, І. Атаханов, Г. Джумаєв, І. Акрамов, Хайрулла Карімов, Азіз Ібрагімов, Азіз Хайдаров, Анзур Ісмаїлов, Жасур Хасанов, Оділь Ахмедов, Шавкат Саломов, В. Клишина, Р. Кадиров.

У сезоні 2007 року 14 матчів провів за збірну Іслом Іномов, по 12 матчів зіграли Ігнатій Нестеров, Тимур Кападзе і Улугбек Бакаєв. Пахтакорівський капітан Сервер Джепаров зіграв 11 матчів.

Перед відбірковим турніром ЧС-2010 тренером став Рауф Інилеєв, який значно перекроїв команду, зробивши ставку на молодих футболістів. Виступаючи без багатьох досвідчених гравців, в тому числі і без багаторічного капітана збірної Мірджалола Касимова, збірна, проте, вельми успішно просувалася по відбірному циклу.

У наступному раунді, Узбекистан потрапив в одну групу зі збірними Лівану, Сінгапуру і Саудівської Аравії. Раунд збірна завершила на першому місці, здобувши п'ять перемог і програвши лише в останньому матчі Саудівської Аравії.

У четвертому, вирішальному, раунді, збірна Узбекистану потрапила в одну групу з Австралією, Бахрейном, Катаром і Японією. Підсумок: 1 перемога, 1 нічия і 6 поразок. Незважаючи на це, Узбекистан до останнього туру зберігав шанси на вихід на чемпіонат світу, але поступився в матчі останнього туру Бахрейну з рахунком 0:1.

У відбірковому турнірі до ЧС-2014 збірна Узбекистану потрапила до групи А разом з Іраном, Південною Кореєю, Катару та Лівану. У цій групі Узбекистан посів третє місце та здобув право зіграти стиковий матч за право позмагатися за путівку до фінальної частини ЧС-2014 з представником КОНМЕБОЛ. Суперником Узбекистану була Йорданія, яка перемогла Узбекистан у серії післяматчевих пенальті.

Участь у змаганняхРедагувати

Чемпіонати світу ФІФАРедагувати

до 1991 перебувала у складі СРСР
  1994 не приймала участі
  1998 не пройшла кваліфікацію: 4-те місце в групі фінального раунду
   2002 не пройшла кваліфікацію: 3-тє місце в групі фінального раунду
  2006 не пройшла кваліфікацію: 3-тє місце в групі фінального раунду, поразка в континентальному стиковому матчі
  2010 не пройшла кваліфікацію: 5-те місце в групі фінального раунду
  2014 не пройшла кваліфікацію: 3-тє місце в групі фінального раунду, поразка в континентальному стиковому матчі
  2018 не пройшла кваліфікацію: 4-те місце в групі третього раунду
  2022 TBD
    2026 TBD

Кубок АзіїРедагувати

до 1991 перебувала у складі СРСР
  1992 не приймала участі
  1996 4-те місце в групі (9-12-ті місця)
  2000 4-те місце в групі (9-12-ті місця)
  2004 1/4 фіналу (5-8-мі місця)
     2007 1/4 фіналу (5-8-мі місця)
  2011 1/2 фіналу (1-4-ті місця)
  2015 1/4 фіналу (5-8-мі місця)
  2019 1/8 фіналу (9-16-ті місця)

Азійські ігриРедагувати

до 1991 перебувала у складі СРСР
  1994   Чемпіон
  1998 1/4 фіналу
  2002 3-тє місце в групі (9-24-ті місця)
  2006 З 2006 року на турнірі беруть участь молодіжні збірні за олімпійським регламентом

Склад збірноїРедагувати

Наступні гравці були викликані для участі у відбіркових матчах Чемпіонату світу 2018 проти збірних Філіппін (24 березня 2016) та Бахрейну (29 березня 2016):[2]

Статистика футболістів наведена за станом на 30 березня 2016 року, після матчу проти збірної Бахрейну

Позиція Гравець Дата народження (Вік) Матчі Гол Клуб
1 1ВР Ельдорбек Суюнов 12 квітня 1991 (28 років) 11 -4   Насаф
12 1ВР Ігнатій Нестеров 20 червня 1983 (35 років) 93 -100   Локомотив (Ташкент)
21 1ВР Олександр Лобанов 4 січня 1986 (33 роки) 7 -3   Персеполіс
2 2ЗХ Даврон Хошимов 24 листопада 1992 (26 років) 6 0   Пахтакор
3 2ЗХ Анзур Ісмаїлов 21 квітня 1985 (34 роки) 75 2   Чанчунь Ятай
4 2ЗХ Єгор Кримець 27 січня 1992 (27 років) 16 0   Бейцзинь Гоань
5 2ЗХ Камолиддін Таджиєв 3 травня 1983 (36 років) 10 0   Пахтакор
20 2ЗХ Іслом Тухтаходжаєв 30 жовтня 1989 (29 років) 47 1   Локомотив (Ташкент)
29 2ЗХ Віталій Денисов 23 лютого 1987 (32 роки) 63 1   Локомотив (Москва)
6 3ПЗ Джавохір Сохібов 1 березня 1995 (24 роки) 7 0   Пахтакор
7 3ПЗ Азіз Хайдаров 8 липня 1985 (33 роки) 74 1   Аль-Шабаб
8 3ПЗ Сервер Джепаров 3 жовтня 1982 (36 років) 115 25   Локомотив (Ташкент)
9 3ПЗ Сардор Рашидов 14 червня 1991 (28 років) 31 11   Аль-Джаїш
10 3ПЗ Оділ Ахмедов   25 листопада 1987 (31 рік) 77 15   Краснодар
14 3ПЗ Жасур Хасанов 2 серпня 1983 (35 років) 50 2   Локомотив (Ташкент)
15 3ПЗ Фозіл Мусаєв 2 січня 1989 (30 років) 21 0   Сепахан
16 3ПЗ Станіслав Андреєв 6 травня 1988 (31 рік) 33 2   Пахтакор
17 3ПЗ Санжар Турсунов 29 грудня 1986 (32 роки) 49 5   Умм-Салал
22 3ПЗ Отабек Шукуров 22 червня 1996 (22 роки) 1 0   Буньодкор
23 3ПЗ Ельдор Шомуродов 29 червня 1995 (23 роки) 5 2   Буньодкор
25 3ПЗ Санжар Шоахмедов 23 вересня 1990 (28 років) 2 0   Локомотив (Ташкент)
11 4НП Ігор Сергєєв 30 квітня 1993 (26 років) 28 10   Пахтакор
32 4НП Марат Бікмаєв 1 січня 1986 (33 роки) 33 2   Локомотив (Ташкент)
50 4НП Олександр Гейнрих 6 жовтня 1984 (34 роки) 87 30   Ордабаси

Нещодавні викликиРедагувати

Позиція Гравець Дата народження (Вік) Матчі Гол Клуб
1ВР Мурод Зухуров 23 лютого 1983 (36 років) 4 -4   Буньодкор
2ЗХ Артем Філіпосян 6 січня 1988 (31 рік) 13 0   Бухара
2ЗХ Акмал Шорахмедов 10 травня 1986 (33 роки) 24 0   Буньодкор
2ЗХ Шавкат Мулладжанов 19 січня 1986 (33 роки) 39 0   Аль-Шааб
2ЗХ Шухрат Мухаммадієв 29 червня 1989 (29 років) 13 0   Насаф
3ПЗ Вагіз Галіулін 10 жовтня 1987 (31 рік) 11 0   Тосно
3ПЗ Лутфулла Тураєв 30 березня 1988 (31 рік) 18 0   Фелда Юнайтед
3ПЗ Тімур Кападзе 5 вересня 1981 (37 років) 119 10   Локомотив (Ташкент)
3ПЗ Шохрух Гадоєв 31 грудня 1991 (27 років) 12 1   Аль-Мухаррак
3ПЗ Фаррух Сайфієв 17 січня 1991 (28 років) 13 0   Насаф
4НП Баходир Насімов 2 травня 1987 (32 роки) 20 5   Буньодкор
4НП Хусниддін Гафуров 29 липня 1994 (24 роки) 1 0   Явор
4НП Вохід Шодієв 9 листопада 1986 (32 роки) 14 3   Перак


 
Оділ Ахмедов

РекордсмениРедагувати

Станом на 1 квітня 2016 року

Найбільша кількість проведених матчівРедагувати

Футболіст Дата народження Матчів М'ячів Перший матч Останній матч
Тімур Кападзе 198109055 вересня 1981 (37 років) 119 10 14.05.2002 -
Сервер Джепаров 198210033 жовтня 1982 (36 років) 115 25 14.05.2002 -
Ігнатій Нестеров 1983062020 червня 1983 (35 років) 93 -100 21.08.2002 -
Олександр Гейнрих 198410066 жовтня 1984 (34 роки) 87 30 14.05.2002 -
Оділ Ахмедов 1987112525 листопада 1987 (31 рік) 77 15 13.10.2007 -
Анзур Ісмаїлов 1985210421 квітня 1985 (34 роки) 75 2 02.07.2007 -
Азіз Хайдаров 198507088 липня 1985 (33 роки) 74 1 02.07.2007 -
Мірджалол Касимов 1970091717 вересня 1970 (48 років) 66 30 17.06.1992 12.10.2005
Микола Ширшов 1974062222 червня 1974 (44 роки) 64 13 19.11.1996 17.08.2005
Андрій Федоров 1971041010 квітня 1971 (48 років) 63 6 11.04.1994 15.11.2006
[Асрор Алікулов 1978091212 вересня 1978 (40 років) 61 0 11.07.1999 15.10.2008

Найбільша кількість забитих м'ячівРедагувати

 
Максим Шацьких
Футболіст Дата народження Матчів М'ячів Перший матч Останній матч
Максим Шацьких 1978083030 серпня 1978 (40 років) 60 34 18.08.1999 29.05.2014
Мірджалол Касимов 1970091717 вересня 1970 (48 років) 66 30 17.06.1992 12.10.2005
Олександр Гейнрих 198410066 жовтня 1984 (34 роки) 86 30 14.05.2002 -
Сервер Джепаров 198210033 жовтня 1982 (36 років) 113 25 14.05.2002 -
Ігор Шквирін 1963042929 квітня 1963 (56 років) 31 20 17.06.1992 17.10.2000
Жафар Ірісметов 1976082323 серпня 1976 (42 роки) 36 15 25.05.1997 21.11.2007
Оділ Ахмедов 1987112525 листопада 1987 (31 рік) 75 15 13.10.2007 -
Улугбек Бакаєв 1978112828 листопада 1978 (40 років) 52 14 25.04.2001 29.05.2014
Микола Ширшов 1974062222 червня 1974 (44 роки) 64 13 19.11.1996 17.08.2005

Примітки

Футболісти теперешнього складу (термін від останнього зіграного матчу не більше року)

Головні тренериРедагувати

Дані станом на 1 квітня 2016 року

Тренер Дата народження Період роботи Матчі Перемоги Нічиї Поразки Всі у %
  Рустам Акрамов 11.07.1948 1992-1994 18 13 3 2 78
  Олександр Іванков 17.10.1949 1995 2 0 0 2 0
  Бохадир Ібрагімов 20.11.1945 1996 8 2 0 6 25
  Рустам Мірсадиков 19.03.1954 1997 12 5 3 4 50
  Убіжара Вейга да Сільва 02.02.1955 1997-1998 11 5 4 2 58
  Махмуд Рахімов 01.06.1955 1999 7 6 0 1 86
  Віктор Борисов 17.10.1941 2000 1 1 0 0 100
  Павло Садирін 18.09.1942 2000 1 0 0 1 0
  Юрій Саркісян 30.05.1947 2000 6 1 1 4 23
  Володимир Сальков 01.04.1937 2001 19 10 3 6 58
  Леонід Остроушко 10.08.1936 2001 1 1 0 0 100
  Равшан Хайдаров 15.07.1961 2002-2004, 2005 25 13 6 6 60
  Ганс-Юрген Геде 14.11.1956 2005 3 0 1 2 11
  Роберт Хафтон 13.10.1947 2005 3 1 2 0 56
  Валерій Непомнящий 07.08.1943 2006 6 3 2 1 61
  Рауф Інилеєв 11.03.1959 2007-2008 29 13 5 11 51
  Мірджалол Касимов 17.09.1970 2008-2010 15 4 3 8 27
  Вадим Абрамов 05.08.1962 2010-2012 28 11 5 12 45
  Мірджалол Касимов 17.09.1970 2012-2015 40 19 9 12 48
  Самвел Бабаян 19.05.1971 2015- 8 8 0 0 100

Капітани збірноїРедагувати

Період Капітан
1992—2005 Мірджалол Касимов
2005—2008 Максим Шацьких
2008—2015 Сервер Джепаров
2015—т.ч. Оділ Ахмедов

Провідні гравці збірноїРедагувати

Жирним шрифтом виділені діючі футболісти національної збірної

В 1990-ті рокиРедагувати

В 2000-ні рокиРедагувати

Натуралізація іноземних футболістів у збірній УзбекистануРедагувати

 
Володимир Мамінов
 
Олексій Поляков

Натуралізація іноземних футболістів проводилося в збірній Узбекистану не часто. Перший раз, коли футболіст з іншої країни отримав паспорт громадянина Республіки Узбекистан, був російський футболіст - Андрій Рєзанцев, який виступав у той час за самарські «Крила Рад». У 2001 році головним тренером збірної Узбекистану був призначений відомий російський тренер - Володимир Сальков. Саме з його ініціативи в Узбекистан були запрошені чотири російських футболіста: два з них в той час гравці московського «Локомотива» - півзахисник Володимир Мамінов і захисник Олег Пашинін, воротар - Олексій Поляков, який виступав у той час за самарські «Крила Рад», а також ще один півзахисник - Руслан Агаларов, який виступав у той час за махачкалинський «Анжі». У 2001 році були натуралізовані також два футболісти з Болгарії: захисник - Олексій Діонісієв, що виступав у той час за «Левскі», і нападник - Георгій Георгієв, який виступав у той час за «Славію».[3][4]

Володимир Сальков також запросив до збірної Узбекистану боснійського півзахисника - Елвера Рахімича, що не виступав ще за збірну Боснії і Герцеговини і був у той час гравцем московського «ЦСКА». Причиною відмови Рахиміча виступати за збірну Узбекистану було за словами Салькова очікування запрошення в збірну Боснії і Герцеговини і закріпитися в основному складі «ЦСКА» не відволікаючись. Того ж року Сальков запросив в Узбекистан півзахисника Андрія Каряку, який виступав у той час за самарські «Крила Рад», але отримав від нього відмову через те що Каряка очікував виклику в збірну України або Росії. Сальков домовився з ще трьома російськими футболістами: Володимиром Казаковим, Дмитром Вязьмікіним та Віталієм Сафроновим, але головні тренери їх клубів не відпустили даних футболістів через нестиковки календарів чемпіонату Росії і відбіркових матчів Чемпіонату світу в Азії.[3][4]

Андрій Рєзанцев виступав за збірну Узбекистану протягом 1998 року і зіграв сім матчів. Володимир Мамінов виступав за збірну Узбекистану з 2001 по 2005 рік, зіграв 12 матчів і забив три голи. Олег Пашинін виступав також в цей період, зігравши 11 матчів. Олексій Поляков також виступав за збірну в ці роки і захищав ворота збірної Узбекистану в 18 матчах. Руслан Агаларов зіграв один матч за збірну Узбекистану в 2001 році. Протягом 2001 років два болгарських футболіста - Олексій Діонісієв і Георгій Георгієв зіграли за Узбекистан по 5 матчів і забили по 1 і 2 голи відповідно.[3][4]

ФормаРедагувати

 
Класична форма збірної Узбекистану

Традиційними кольорами спортивної форми збірної Узбекистану є білий і синій. Так, основна (домашня) форма збірної має повністю білий колір з невеликими вкрапленнями світло-синього кольору, а запасна (виїзна) форма повністю синій або світло-синій колір з невеликими вкрапленнями білого кольору.[5][6]

Виробники формиРедагувати

Роки Виробники форми[5][6]
1992—1997   Adidas
1998   Admiral
1999   Grand Sport
2000   Adidas
2001—2002   Hummel
2003   Umbro
2004   Puma
2004   Zeus
2005—2012   Puma
2013—н. ч.   Joma

Домашня формаРедагувати

 
 
 
 
 
1992—1995
 
 
 
 
 
 
 
1996
 
 
 
 
 
 
 
1997
 
 
 
 
 
 
 
1998—1999
 
 
 
 
 
 
2000-2001
 
 
 
 
 
 
 
2002—2003
 
 
 
 
 
 
 
2004—2006
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2007—2011
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2011—2012
 
 
 
 
2013—2014
 
 
 
 
 
 
 
2015
 
 
 
 
 
 
 
 
2016—н.в

Резервна формаРедагувати

 
 
 
 
 
1992—1995
 
 
 
 
 
 
 
1996
 
 
 
 
 
 
 
1997
 
 
 
 
 
 
 
1998—1999
 
 
 
 
 
 
 
2000-2001
 
 
 
 
 
 
 
2002—2003
 
 
 
 
 
 
 
2004—2006
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2007—2011
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2011—2012
 
 
 
 
2013—2014
 
 
 
 
 
 
 
2015
 
 
 
 
 
 
 
 
2016—н.в

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати