Вікіпедія

Непомнящий Валерій Кузьмович

радянський футболіст; радянський та російський футбольний тренер і функціонер

Валерій Кузьмович Непомнящий (рос. Валерий Кузьмич Непомнящий, нар. 7 серпня 1943, Славгород) — радянський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер та функціонер.

Ф
Валерій Непомнящий
Валерій Непомнящий
Валерій Непомнящий
Особисті дані
Повне ім'я Валерій Кузьмович
Непомнящий
Народження 7 серпня 1943(1943-08-07) (80 років)
  Славгород, Алтайський край, РРФСР, СРСР
Зріст 179 см
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1961–1965 СРСР СКІФ (Ашгабат)  ? (?)
1965–1967 СРСР «Спартак» (Самарканд)  ? (?)
1969–1970 СРСР «Локомотив» (Ашгабат)  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1979 СРСР «Колхозчі»
1982–1983 СРСР «Колхозчі»
1988–1990 Камерун Камерун
1992–1993 Туреччина «Генчлербірлігі»
1993–1994 Туреччина «Анкарагюджю»
1994–1998 Південна Корея «Пучхон Юкон»
2000 КНР «Шеньян Хайши»
2001–2002 Японія «Санфречче Хіросіма»
2002–2003 КНР «Шаньдун Лунен»
2004–2005 КНР «Шанхай Шеньхуа»
2006 Узбекистан «Пахтакор»
2006 Узбекистан Узбекистан
2008–2011 Росія «Том»
2012–2013 Росія ЦСКА (Москва)
2014–2016 Росія «Том»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Непомнящий.

Непомнящий є першим тренером у світі, кому вдалося дійти до чвертьфіналу чемпіонату світу з африканською командою.

Кар'єра ред.

Рання кар'єра ред.

Виступав нападником за юнацьку збірну Туркменістану, самаркандський «Спартак», команду Ашгабатського інституту фізкультури. Завершив кар'єру через проблеми зі здоров'ям у віці 25 років.

В 1969 році закінчив Туркменський державний університет.

Тренерську кар'єру розпочав старшим тренером футбольної школи спорткомітету Туркменії 1970—1978, 1983—1988. В 1979, 1982—1983 роках був тренером ашгабадського «Колхозчі».

У 1984 році, коли перебував на курсах підвищення кваліфікації в Москві, в Управлінні його запитали — чи не бажає він працювати за кордоном. Непомнящий відповів ствердно. Після цього йому періодично дзвонили в Ашгабад і повідомляли, що планують відправити у Алжир, Туніс, Суринам, але ці плани постійно зривалися[1].

Робота в Камеруні ред.

У 1988 році прийшов виклик з Камеруну, в результаті якого Непомнящий відправився в Африку. За власним визнанням французької мови він не знав і доводилося спілкуватися через перекладача.

Непомнящий був упевнений, що їде приймати молодіжну команду країни. Однак на місці з'ясувалося, що у національної збірної Камеруну немає головного тренера. У підсумку він очолив основну збірну в жовтні 1988 року. Контракт був підписаний на два роки. Це означало, що радянському спеціалісту довелося готувати підопічних до майбутнього чемпіонату світу в Італії.

Команда Непомнящего не без труднощів пройшла відбірковий етап мундіалю: путівка у фінальний турнір була здобута лише в заключній кваліфікаційній грі зі збірною Нігерії. На чемпіонаті світу збірна Камеруну під керівництвом Непомнящего в першому ж матчі у Мілані створила сенсацію — завдяки єдиному голу Франсуа Омам-Біїка був переможений чинний чемпіон світу збірна Аргентини під проводом Дієго Марадони. У наступному матчі камерунці обіграли румунів з рахунком 2:1. Обидва м'ячі були на рахунку «старого чаклуна» Роже Мілла. В третьому матчі, що вже нічого не вирішував, камерунці поступилися збірній СРСР з рахунком 0:4 і з першого місця вийшли до 1/8 фіналу, де переграли ще одну південноамериканську збірну — команду Колумбії під проводом Карлоса Вальдеррами і Рене Ігіти. Підсумок — 2:1, і обидва м'ячі знову були на рахунку Мілли. І лише в 1/4 фіналу в Неаполі камерунці у впертій боротьбі у додатковий час поступилися збірній Англії з рахунком 2:3, хоча ще за 8 хвилин до кінця основного часу вели 2:1, але потім Гарі Лінекер забив 2 м'ячі з пенальті на 83-й і 105-й хвилинах. Таким чином, камерунці стали першою африканською збірною, якій вдалося дійти до чвертьфіналу чемпіонату світу. У пам'ять про досягнення Валерія Кузьмовича в Яунде з'явилися вулиця Валері і бар «Непо». У листопаді 1990 року, після закінчення контракту, Непомнящий виїхав з Камеруну.

Після Камеруну ред.

В подальшому Непомнящий працював головним тренером у турецьких «Генчлербірлігі» (1992/93) та «Анкарагюджю» (1993/94). У 1992 році Непомнящий запрошує працювати в «Генчлербірлігі» Курбана Бердиєва.

У 1994 році прийняв південнокорейський «Пучхон Юкон», який тренував до 1998 року. Потім працював головним тренером в Китаї, очолював «Шеньян Хайши» (2000), «Шаньдун Лунен» (2002—2003), «Шанхай Шеньхуа» (жовтень 2004 — листопад 2005). У 2001-02 працював в японському клубі «Санфречче Хіросіма».

У Росії, в 1999 році, під час перерви в тренерській кар'єрі зі східними клубами, був тренером-консультантом ставропольського «Динамо», що виступало у першому дивізіоні.

В Узбекистані ред.

23 січня 2006 року Валерій Непомнящий очолив збірну Узбекистану, підписавши з Федерацією футболу Узбекистану дворічний контракт з можливістю продовження ще на два роки у разі завоювання путівки на Кубок Азії 2007 року[2][3][4]. 24 січня стало відомо про те, що аналогічний за терміном контракт російський тренер уклав і з чинним чемпіоном Узбекистану «Пахтакором»[5]. Колишній виконувач обов'язки головного тренера Равшан Хайдаров увійшов у тренерський штаб Непомнящего[6], а згодом став його наступником як головний тренер.

22 лютого збірна Узбекистану стартувала у відбірковому турнірі Кубка Азії 2007 розгромною перемогою над командою з Бангладеш (5:0).

1 березня Узбекистан під керівництвом Непомнящего зазнав своєї єдиної поразки у відбірковому турнірі, поступившись збірній Катару в гостях (1:2).

17 травня, зігравши на своєму полі внічию (2:2) з лідером групи A Ліги чемпіонів АФК кувейтською «Аль-Кадісією» і зайнявши з підсумковими 10 очками друге місце з мінімальним відставанням від першого, «Пахтакор» вибув з турніру. В цілому під керівництвом Непомнящего ташкентський клуб у Лізі чемпіонів АКФ 2006 здобув три перемоги (з 2:0 над сирійським «Аль-Іттіхадом» і 2:0 і 3:1 над іранським «Фуладом»), один матч зіграв внічию (вказаний, вирішальний) і зазнав дві поразки (гостьові 1:2 від «Аль-Кадісії» і 1:2 від «Аль-Іттіхада»).

2 липня у другому матчі 1/4 фіналу Кубка Узбекистану «Пахтакор» розгромив бекабадський «Металург» (6:0; перший матч — 4:1) і вийшов у півфінал.

17 серпня 2006 року Непомнящий покинув «Пахтакор»[7], а на початку осені у зв'язку із проблемами зі здоров'ям подав прохання про відставку з посади головного тренера збірної Узбекистану[8], вирішивши в результаті почекати і допрацювати до закінчення відбіркового турніру Кубка Азії. 11 жовтня, після двох поспіль нічиїх у серпневому і вересневому матчі з гонконзькою збірною (2:2 вдома і 0:0 в гостях), Узбекистан вдруге розгромив збірну Бангладеш (4:0 в гостях). У заключній грі кваліфікації 15 листопада підопічні Непомнящего обіграли команду Катара (2:0 вдома) і, зайнявши у своїй відбірковій групі друге місце після катарців, гарантували собі участь у фінальному турнірі Кубка Азії 2007 року.

17 листопада 2006 року Валерій Непомнящий пішов у відставку з посади головного тренера збірної Узбекистану з офіційним формулюванням «за станом здоров'я»[9].

В Росії ред.

З вересня 2008 року — головний тренер «Томі». 19 вересня 2011 року Непомнящий покинув «Том» після домашньої поразки від «Краснодара» з рахунком 0:4[10]. Саме в «Том» до Непомнящего любили відправляти молодих гравців ЦСКА, «Зеніт» та «Спартак». Наприклад, Артем Дзюба — один з тих гравців, який розкрився завдяки Непомнящому.

19 червня 2012 року був призначений радником президента ЦСКА зі спортивних питань. 19 січня 2014 року став асистентом головного тренера Леоніда Слуцького[11] і залишився радником президента[12], проте вже 9 квітня 2014 року покинув клуб, щоб зайняти одну з керівних посад у футбольному клубі «Том»[13].

10 квітня 2014 року Валерій Непомнящий повернувся до «Томі» в ролі радника президента клубу. 20 серпня 2014 року призначений головним тренером «Томі». 25 червня 2015 року керівництво «Томі» продовжило контракт з Валерієм Непомнящим на 2 роки. 13 квітня 2016 року президент клубу Сергій Жвачкін прийняв відставку Валерія Непомнящего з поста головного тренера команди: "«Як губернатор і президент футбольного клубу я подякував Валерію Кузьмовичу за роботу. І в 2008-му, і в 2014-му він підключався до тренерської роботи в непростий для „Томі“ час, буквально рятував нашу команду»"[14].

Досягнення ред.

Командні ред.

Пучхон Юкон
  • Володар Кубка Корейської Ліги: 1996
  • Фіналіст Кубка Корейської Ліги: 1998, 1998 (додатковий турнір)
Санфрече Хіросіма
Шанхай Шеньхуа
Пахтакор
Том

Особисті ред.

  • Приз «За внесок у розвиток південнокорейського футболу»: 1996
  • Кращий тренер року в Китаї: 2000

Звання і нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ «Спорт-Експрес Футбол»: «„Валерій Непомнящий: За вихід у чвертьфінал Чемпіонату світу я отримав 700 доларів“», 26 лютого 1998 року
  2. ↑ НЕПОМНЯЩИЙ ОФІЦІЙНО ОЧОЛИВ ЗБІРНУ УЗБЕКИСТАНА
  3. ↑ Непомнящий очолив збірну Узбекистану
  4. ↑ Валерій Непомнящий очолив і ташкенский «Пахтакор». Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 14 лютого 2017.
  5. ↑ Непомнящий буде тренувати «Пахтакор»
  6. ↑ Крім збірної Узбекистану, Непомнящий буде тренувати «Пахтакор»
  7. ↑ Непомнящий був звільнений з поста тренера «Пахтакора»
  8. ↑ Валерій Непомнящий: Прощаюся з Узбекистаном з великим жалем. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 14 лютого 2017.
  9. ↑ Непомнящий покинув пост головного тренера збірної Узбекистану
  10. ↑ Непомнящий подав у відставку з поста головного тренера «Томі». Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2017.
  11. ↑ Непомнящий став асистентом Слуцького в ЦСКА
  12. ↑ Непомнящий увійшов до тренерського штабу ЦСКА, але залишився і радником президента
  13. ↑ Валерій Непомнящий покинув ПФК ЦСКА. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 14 лютого 2017.
  14. ↑ Петраков змінить Непомнящего на посаді головного тренера "Томі". РИА Новости. Процитовано 13 квітня 2016.[недоступне посилання з липня 2019]
  15. ↑ Покинув клуб за три місяці до закінчення турніру.
  16. ↑ Покинув клуб після 1/4 фіналу.
  17. ↑ Покинув клуб за один місяць до закінчення турніру.
  18. ↑ «Ученик Лобановского». Статья в журнале «Физкультура и спорт», № 7, 1991

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Непомнящий_Валерій_Кузьмович&oldid=41411950