Відкрити головне меню

Соломі́ївка — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Соломіївській сільській раді.[2] Населення становить 569 осіб (2011).[1]

село Соломіївка
Соломіївка
Соломіївка
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Соломіївська сільська рада
Код КОАТУУ 5621887701
Облікова картка с Соломіївка 
Основні дані
Засноване 1780[2]
Населення 569 (01.01.2011)[1]
Площа 0,7 км²[2]
Густота населення 842,86[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34161[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°28′15″ пн. ш. 26°31′40″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
148[джерело?] м
Водойми річка Горинь[2]
Відстань до
обласного центру
113[джерело?] км
Відстань до
районного центру
11[джерело?] км
Місцева влада
Адреса ради 34161, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Соломіївка, вул. Центральна, 9, тел. 3-31-41[2]
Карта
Соломіївка. Карта розташування: Україна
Соломіївка
Соломіївка
Соломіївка. Карта розташування: Рівненська область
Соломіївка
Соломіївка
Мапа

Соломіївка у Вікісховищі?

Розташоване на лівому березі річки Горинь за 11 кілометрів від районного центру.[джерело?] Перші згадки про село датуються 1780 роком.[2]

У селі діє будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення Укрпошти.[джерело?]

НазваРедагувати

Польською мовою згадується як Sołomijówka,[3] російською — як Соломіевка.[4]

ГеографіяРедагувати

Площа села — 0,7 км².[2] Поблизу села — річка Горинь.[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «передкризова».[5]

КліматРедагувати

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 611 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[6]

Клімат Соломіївки
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,4 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,3 11,9 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,6 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,3 7,9 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,4 3,9 −0,2 −5 3,0
Норма опадів, мм 36 30 28 42 57 89 81 64 57 44 41 42 611
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

ІсторіяРедагувати

Виникнення села (1780—1795)Редагувати

Село вперше згадується 1780 року.[2]

Виникло село за часів перебування цієї території в складі Речі Посполитої. Відомо, що село спочатку називалося Забара, найімовірніше, що так воно називалося від моменту заснування і змінило назву в 40-х роках XIX століття. Сучасна ж назва села походить від імені панни Соломені, яка заснувала неподалік від території, на якій зараз розташоване село Соломіївка, власний маєток. Жителі говорять, що пані була досить заможною й, відповідно, збудувала чимале господарство, яке з часом спричинило виникнення двох сіл — Соломіївки та Кураша.[джерело?]

Для роботи в господарстві наймалось багато людей, і з часом, для зручності вони почали оселятися на території, на якій зараз і розташоване село. Господарство включало в себе розведення риби в ставках, розведення коней та телят, землеробство.[джерело?]

В минулому село мало важливе транспортне значення. Через село, від лісу, перпендикулярно центральній вулиці проходила насипна дорога-гребля, яка йшла до самої річки Горинь, через яку був побудований дерев'яний міст. Міст був побудований для того, щоб існувало сполучення з центром Любиковицької гміни, який знаходився в Любиковичах.[джерело?]

У складі ІмперіїРедагувати

Соломіївка на мапах
 
Соломіївка[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
 
Соломіївка[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)
 
Соломіївка[ком. 3] на російській топографічній карті 1915 року (рос.)

Після третього поділу Польщі в 1795 році селі відійшло до Російської Імперії. Соломіївка остаточно почала називатися сучасною назвою. Хоча називалася вона на лад тієї країни під пануванням якої знаходилася.[джерело?]

У 1906 році село входило до складу Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4]

В роки Першої Світової війни на території села відбувалися незначні бої, однак з села на війну пішло чимало чоловіків.[джерело?]

Соломіївка в міжвоєнний періодРедагувати

По закінченні Першої Світової війни, буквально через кілька тижнів по її закінченні в Орв'яниці А.Правник організував повстанський загін, який брав участь в Дубровицькому збройному повстанні. З Соломіївки чимало селян також примкнули до повсталих.[джерело?]

В цілому міжвоєнний період був сприятливим для розвитку села. Щоправда міст який проходив через річку Горинь більшовиками був знищений приблизно в 19171918 роках.[джерело?]

В 19211939 роках село також було під владою Польщі. Воно ввійшло в складі Сарненського повіту Поліського воєводства. Тут існувало вже кілька заможних господарств. Місцеве населення йдучи на службу до польських маєтків отримувало чималу платню й змогла завести власні господарства. оскільки лісу було вдосталь, то по річці Горинь сплавляли багато лісу. В це й же час селяни починають масово отримувати землю. Землю викупали в великих господарств, які мали надлишок землі. Окремі селяни виїжали на заробітки за кордон (в США та Канаду) і повертаючись викупляли луг, ліс, поля. Крім того завозили нові земляні культури — наприклад полуниця була завезена Катрушиним Петром Васильовичем в першій третині ХХ ст.[джерело?]

У 1921 році село входило до складу гміни Любиковичі Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[7] У 1936 році входило до однойменної громади, до якої також належало селище Адольфів.[8]

Польська адміністрація планувала побудувати в селі школу, де б навчали дітей грамоти. Село в той час було розкидане на окремі хутори й територіально розташовувалось на значній відстані від шляху. Школа мала бути в середині між хуторами для того, щоб всім було в однаковій мірі близько й зручно добиратися.[джерело?]

В минулому село мало важливе транспортне значення. Через село, від лісу, перпендикулярно центральній вулиці проходила насипна дорога-гребля, яка йшла до самої річки Горинь, через яку був побудований дерев'яний міст. Міст був побудований для того, щоб існувало сполучення з центром Любиковицької гміни, який знаходився в Любиковичах.[джерело?]

Місцеве населення часто працювало в Клесові в каменоломні. Причому серед вихідців з села були і регулярні працівники, які були офіційно працевлаштовані і отримували платню цілий рік. Для того щоб добитися цього було необхідно сумлінно відпрацювати в каменоломні 3 роки, після чого офіційно зараховували на службу. а робота дозволяла отримувати гарний прибуток.[джерело?]

Польська адміністрація планувала провести неподалік від села залізницю, для чого були виконані абсолютно всі проектувальні та вимірювальні роботи. Однак реалізації цього задуму завадила Друга Світова Війна, оскільки Польща стала об'єктом посягання для Німеччини та СРСР.[джерело?]

18 вересня 1939 року в рамках вторгнення СРСР до Польщі Соломіївка була захоплена СРСР.[джерело?]

В 1939 році, по встановленні радянської влади в селі, в хаті в якій жили поляки, на вулиці яка нині називається Старосільська була створена початкова школа. Навчання велось в ній перші 3 класи.[джерело?]

Друга світова війнаРедагувати

Друга світова війна почалася в 1939 році, однак в село прийшли більшовики і в ході вторгнення СРСР в Східну Польщу ніяких інцидентів не відбувалося. Поряд з селом почалося інтенсивне будівництво військових аеродромів. Їх було аж 2. Перший знаходився між Соломієвкою та селом Білаші, ближче до останнього й будувався ще до початку військових дій. Інший же був побудований поряд з лісом між селами Соломієвка та Орв'яниця. Перший не встигли добудувати і в повній мірі оснастити всім необхідним, а другий аеродром був польовим й діяв в роки Другої світової війни.

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[9]

В роки війни значних бойових дій на території села не відбувалось. В перші дні німецько-радянської війни часто над селом відбувалися повітряні бої радянської та німецької авіації. Радянські літаки зазвичай поступалися в своїх можливостях німцям і були змушені втікати на небезпечно низьких висотах над землею, щоб уникнути переслідування. Це мало не призвело до жертв, оскільки кілька разів літаки мало не врізалися в будинок, що знаходиться на Соломіївському хуторі. Однак на цій території активно діяли бандерівці, які вели підпільну роботи проти німецьких загарбників, та проти радянських партизанських підроздідів.

Більшість диверсій, які були влаштовані в районі села були здійснені саме бендерівцями, втім ці заслуги приписав собі радянський партизанський рух. Діяльність радянських партизан переважно зводилася до розвідки та грабунку місцевого населення. Діяльність УПА ширилася й на території села, результатом стала консолідація активних борців проти німців невеликої кількості людей, з Соломіївки та навколишніх сіл. Основною їх діяльністю було шкідництво, та диверсії на залізниці. За відсутності вибухівки вони розтягували залізничне полотно — унеможливлювали рух по колії сполученням Сарни-Дубровиця.

Жителів же самого села німці притягували до примусових робіт в каменоломнях в Клесів та на лісозаготівлі, в першому зобов'язані були працювати ті, в кого в господарстві були воли та інша тяглова сила.

Коли радянські війська розпочали масштабний наступ, через село відступали угорські збройні частини, які зводили свої вимоги до місцевого населення до продуктів харчування. Село було звільнено від німців орієнтовно 10-11 січня 1944, військами 1 Українського фронту. Після визволення села радянськими військами в Соломіївці тривалий час зберігався порядок, який був під час польського панування. Щоправда були ліквідовані вкрай заможні господарства.

Ветерани війниРедагувати

Стельмах Мирон Іванович

 
Стельмах Мирон Іванович, житель с. Соломіївка, ветеран ВВв

Післявоєнний періодРедагувати

Після закінчення війни в селі розпочалася післявоєнна відбудова. Була відбудована та відновлена робота початкової школи. Втім вона проіснувала недовго.

У 1947 році село Соломіївка разом з хутором Березівка підпорядковувалося Соломіївській сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[10]

Примітною подією стала висадка шпигунського десанту в 1947 поряд з селом. 2 літаки здійснили закидання іноземних шпигунів поряд з селом. Після висадки вони одразу зникли в лісі, що ріс неподалік. Радянські військові, які з'явилися трохи згодом, їх не виявили. Свідками висадки стали Мосійчук Юрій Кирилович та Люлька Іван Петрович.

1950 року в селі збудований будинок культури та бібліотека.

В 1949 році в селі розпочався процес колективізації. У Соломіївці був створений колгосп «Ленінець», будівництво якого було завершене 1950 року. В його підпорядкуванні знаходилось 4607 га землі, в тому числі 1960 га орної. Тоді ж були побудовані будівлі центрального магазину, сільський клуб. В селі дещо згодом була побудована першокласна лазня, в яку приїжджали навіть з районних центрів.

Також було побудовано будинок сільської ради. Так радянська влада міцно закріпила власний лад в селі.

В 1964 році був побудований перший цегляний будинок Мосійчуком Юрієм Кириловичем. Після цього розпочалось оновлення забудови села.

Міст який проходив через річку Горинь більшовиками був знищений, втім гребля місцями все ще простежується до самого села Білятичі, а в воді в посушливу погоду видно, що дерев'яні палі стоять і досі. Греблю яка була насипана з каміння в 1970-х роках спеціально розрівняли бульдозерами.

Також в 1970-ті роки шлях, який проходив через село почали заасфальтовувати. Паралельно цьому заасфальтовано переважну більшість доріг по селу. Після цього план села набуває сучасного вигляду. З'являються чотири вулиці: Центральна, Старосільська, Весняна та Молодіжна.

Щороку 19 серпня відзначається день села Соломіївка.

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[11] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][13] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,88 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 3,2 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,47 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 111 мбер, з якої: зовнішнього — 24 мбер, загальна від радіонуклідів — 87 мбер (з них Cs — 78 мбер, Sr — 8 мбер).[14]

НаселенняРедагувати

Рік Населення Зміна
1906[4] 304
1921[3] 428 +40.8%
1989[15] 627 +46.5%
1993[14] 644 +2.7%
2001[16] 583 −9.5%
2011[1] 569 −2.4%
2017[17] 543 −4.6%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 569 осіб.[1] Густота населення — 842,86 особи/км².[2]

Станом на 1906 рік у селі було 46 дворів та мешкали 304 особи.[4]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 73 будинки та 428 мешканців, з них: 214 чоловіків та 214 жінок; 412 православних та 16 юдеїв; 412 українців (русинів) та 16 євреїв.[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 627 осіб, з яких 286 чоловіків та 341 жінка.[15] На кінець 1993 року в селі мешкало 644 жителів, з них 137 — дітей.[14]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 583 особи.[16]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[18]

Мова Відсоток
українська 99,49 %
російська 0,34 %
білоруська 0,17 %

Вікова і статева структураРедагувати

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[19]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 66 61 127
18-39 96 79 175
40-59 70 63 133
60+ 65 69 134
Разом 297 272 569

Соціально-економічні показникиРедагувати

Працездатність (станом на 2011 рік)[20]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 569
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
151 27 156 28 307 55 66 14 71 12 137 24
Зайнятість (станом на 2011 рік)[21]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 569
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
11 4 16 6 27 10 43 17 51 20 94 36
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[22]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
428 131 192 2 11 34 5 10 12 12 36 11 5 1

ПолітикаРедагувати

Органи владиРедагувати

Місцеві органи влади представлені Соломіївською сільською радою.[2]

ВибориРедагувати

Село входить до виборчого округу № 155.[23] У селі розташована виборча дільниця № 560287.[23] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 413 осіб.[1]

КультураРедагувати

У селі працює Соломіївський сільський клуб на 209 місць.[24] Діє Соломіївська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 8711 книг та яка має 12 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 500 осіб.[25]

РелігіяРедагувати

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада УПЦ УПЦ (МП) 13 листопада 2000 - - [26]
     — православні.

ПромисловістьРедагувати

У селі розміщене промислове приватне сільськогосподарське підприємство «Промінь».[27]

Село розташоване вздовж автошляху Н25, що з'єднує село з Сарнами — Зарічним — Століном. Транзитність села сприяє тому, щоб село не занепадало, колгосп «Промінь» (перейменований «Ленінець») через нераціональне господарювання занепав і масштаб діяльності вже значно менший. Втім з часом в селі розпочали підприємницьку діяльність окремі хазяї і в кооперації з іншими ґаздами створюють робочі місця та забезпечують необхідний рівень господарювання на людських полях. Відбувається поступове повернення в село людей, які колись тут мешкали й виїхали з нього в радянські роки. Вдале розташування та демографічна ситуація сприяє тому, що в селі пустує всього лише кілька господарств, натомість з'являються й абсолютно нові.[джерело?]

Вдале розташування призвело до того, що в центрі працює 4 магазини та кафе у вечірній час. В лісі, що неподалік ведеться лісозаготівля.[джерело?]

Лазня яка не працювала з середини 1990-х років в 2012—2013 рр. була перебудована і там діє цех обробки бурштину. Саме завдяки видобутку та обробці бурштину, який приносить чималі прибутки матеріальне становище мешканців значно поліпшилось. Це зменшило відтік мешканців на заробітки.[джерело?]

ІнфраструктураРедагувати

У селі наявний сквер площею 500 м².[28] Наявне відділення поштового зв'язку.[29]

Соломіївка на мапах різних часівРедагувати

ПриміткиРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. рос. Соломѣевка, 17 дворів.
  2. нім. Solomijowka, 45 дворів.
  3. рос. Соломіевка, 45 дворів.
  4. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[12]

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с с Соломіївка // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 63.  (пол.)
  4. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 208. (рос.)
  5. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  6. а б в г д е ж Solomiivka climate: Average Temperature, weather by month, Solomiivka weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  7. Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649 (пол.)
  8. Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
  9. Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  10. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  11. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  12. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  13. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  14. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  15. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  17. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  18. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  19. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  20. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  21. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  22. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  23. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  25. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  26. Паспорт Дубровицького району, 2011
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 16-17
  28. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64
  29. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71

КнигиРедагувати

Офіційні дані та нормативно-правові актиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Соломіївка