Вікіпедія

Орв'яниця

село в Рівненській області, Україна

Орв'я́ниця — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області[2]. До 2020 підпорядковувалося Соломіївській сільській раді[2]. Населення становить 1945 осіб (2011)[1]. Розташоване над річкою Горинь[3], за 130 км від Рівного[3].

село Орв'яниця
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Громада Дубровицька міська громада
Облікова картка с Орв'яниця 
Основні дані
Засноване 1769[2]
Населення 1945 (01.01.2011)[1]
Площа 2,19 км²[2]
Густота населення 914,16[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34163[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°29′51″ пн. ш. 26°32′31″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		149[джерело?] м
Водойми річка Горинь[2]
Місцева влада
Адреса ради 34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 16
Сільський голова Красько Владислав
Карта
Орв'яниця. Карта розташування: Україна
Орв'яниця
Орв'яниця
Орв'яниця. Карта розташування: Рівненська область
Орв'яниця
Орв'яниця
Мапа
Мапа

CMNS: Орв'яниця у Вікісховищі

Назва ред.

Назва поселення є одним із свідчень про розвиток сільського господарства на території Рівненщини, оскільки слово орива означає «виоране поле», «землю яку можна обробляти»[4]. Польською мовою згадується як Orwianica[5], російською — як Орвяница[6].

Географія ред.

Розташоване над річкою Горинь[3] (на її лівому березі), на півдні Дубровицької міської громади[4], за 130 км від Рівного[3].

Площа села — 2,19 км²[2]. Поблизу села — річка Горинь[2]. Станом на 2017 рік згідно з дослідженням антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину екологічна ситуація в селі характеризувалася як «передкризова»[7].

Історія ред.

Орв'яниця на мапах
 
Село Орв'яниця[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)
 
Орв'яниця[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
 
Орв'яниця[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)
 
Орв'яниця[ком. 4] на російській топографічній карті 1915 року (рос.)

Засноване в 1769 році[2]. До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії[6]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[8][9].

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі[10]. У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[5]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства[11]. У 1936 році входило до однойменної громади[12].

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби[13]. Загалом встановлено 187 жителів Орв'яниці, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 84 загинуло, 88 було репресовано[14].

У 1947 році село Орвяниця підпорядковувалося Орвяницькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР[15]. Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 7 господарств колгоспу ім. Леніна села Орв'яниця були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали виселенню за межі УРСР[16].

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога[17]. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення[ком. 5][19]. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,15 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 3,59 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,37 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 122 мбер, з якої: зовнішнього — 28 мбер, загальна від радіонуклідів — 94 мбер (з них Cs — 83 мбер)[20].

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади[21].

Населення ред.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[22] 503 —
1897[23] 1016 +102.0%
1906[6] 1167 +14.9%
1921[5] 1457 +24.9%
1989[24] 2041 +40.1%
1993[20] 2030 −0.5%
2001[25] 1996 −1.7%
2011[1] 1945 −2.6%
2017[26] 1859 −4.4%
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у власницькому селі Орв'яниця налічувалося 61 двір та 503 жителів (245 чоловіків і 258 жінок), з них 498 православних і 5 юдеїв[22]. Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 138 домів та 726 жителів[3]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1016 осіб, з них: 495 чоловіків та 521 жінка; 983 православні[23]. Станом на 1906 рік у селі було 220 дворів та мешкало 1167 осіб[6].

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 248 будинків та 1457 мешканців, з них: 730 чоловіків та 727 жінок; 1413 православних, 34 юдеї та 10 римо-католиків; 1419 українців, 28 євреїв та 10 поляків[5]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2041 особа, з яких 967 чоловіків та 1074 жінки[24]. На кінець 1993 року в селі мешкало 2030 жителів, з них 667 — дітей[20].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1996 осіб[25]. Густота населення — 914,16 особи/км²[2]. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1945 осіб[1].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[27]:

Мова Відсоток
українська 99,35 %
російська 0,30 %
вірменська 0,25 %
білоруська 0,10 %

Вікова і статева структура ред.

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік)[28]:

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 211 208 419
18-39 307 278 585
40-59 278 273 551
60+ 189 201 390
Разом 985 960 1945

Соціально-економічні показники ред.

Працездатність (станом на 2011 рік)[29]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1945
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
563 29 579 30 1142 59 192 9 197 10 389 21
Зайнятість (станом на 2011 рік)[30]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 1945
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
21 4 52 10 73 13 131 24 103 19 234 42
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[31]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
1496 426 633 - - 140 14 3 8 30 96 - 4 5

Політика ред.

Органи влади ред.

До 2020 року місцеві органи влади були представлені Соломіївською сільською радою[2].

Вибори ред.

Село входить до виборчого округу № 155[32]. У селі розташована виборча дільниця № 560289[32]. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1496 осіб[1].

Культура ред.

У селі працює Орв'яницький сільський будинок культури на 130 місць[33]. Діє Орв'яницька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 24 577 книг та яка має 30 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 830 осіб[34].

В Орв'яниці серед низки інших сіл було поширеним виготовлення серпанкових тканин[35][36]. У селі зафіксована унікальний термін «заігрини» як назви дошлюбної традиції. Саме слово «заігрини» означає початок шлюбного дійства[37]. Для Орв'яниці, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями[38].

Релігія ред.

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Святого Миколая містечка Домбровиця Домбровицької волості Ровенського повіту[39], яка з 1840-х років діяла вже як православна[40].

Сьогодні у селі діє православна Свято-Троїцька церква[41][42]. 17 лютого 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно ухвалила рішення про перехід з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України (у попередньму опитуванні за перехід до ПЦУ проголосували 866 жителів села, 6 — проти)[42][43].

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада Свято-Троїцької парафії ПЦУ[43] 25 вересня 1991 100 Церква [44]
Релігійна громада ЄХБ ЄХБ 27 лютого 1995 40 Молитовний будинок [44]
     — православні,      — протестантські.

Освіта ред.

У селі діє Орв'яницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені[45]. У 2011 році в ній навчалося 335 учнів (із 625 розрахованих) та викладало 36 учителів[45]. Дошкільна освіта представлена дитячим садком "Орв"яницький дошкільний навчальний заклад «Казка»", у якому станом на 2011 рік навчалося 62 дитини і працювало 8 учителів та вихователів[46].

Спорт ред.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2019)

ФК «Старт» ред.

 
ФК «Старт» 3 квітня 2016 року. Суперкубок Дубровицького району

В селі діє футбольний клуб «Старт», заснований у 1980 році. Головним тренером станом на 2016 рік є Василь Мельник. До 1980 року місцева футбольна команда носила назву «Горинь».

Досягнення та нагороди ред.

Чемпіонат Дубровицького району з футболу

  •   Чемпіони району 2011/12, 2012/13, … 2015/16
  •   2010/11 … 2016/17

Кубок Дубровицького району з футболу

  •   Володарі кубка 2015
  •   2011

Суперкубок Дубровицького району з футболу

  •   Володарі Суперкубка 2013, … 2015

Кубок «Пролісок»

  •   … 2016

Інфраструктура ред.

У селі наявний сквер площею 500 м²[47]. Наявне відділення поштового зв'язку[48]. Також в одній споруді з поштою є аптека і медичний пункт. У селі є 6 крамниц, 1 з яких є державним.

Особистості ред.

Відомі мешканці ред.

Примітки ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ рос. [деревня] Орваница, 55 дворів.
  2. ↑ рос. Орваница, 60 дворів.
  3. ↑ нім. Orwianica, 137 дворів.
  4. ↑ рос. Орваница, 137 дворів.
  5. ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[18]

Джерела ред.

  1. ↑ а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п с Орв'яниця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
  3. ↑ а б в г д Орв'яниця // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 183.
  4. ↑ а б Яроменко О. В. Соціально-економічна зумовленість назв населених пунктів Рівненщини / О. В. Яроменко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. — Луцьк, 2009. — № 8. — С. 113–116. Архівовано з джерела 18 лютого 2019. Процитовано 2019-02-17.
  5. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59. (пол.)
  6. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 204. (рос.)
  7. ↑ Легкий, В. В.; Ковалевський, С. Б. (30 листопада 2017). ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ ВНАСЛІДОК НЕСАНКЦІОНОВАНОГО ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477.
  8. ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
  9. ↑ Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  10. ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
  11. ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
  12. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
  13. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  14. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 179. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  15. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  16. ↑ Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 38-39. — (Реабілітовані історією)
  17. ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  18. ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019.
  19. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
  20. ↑ а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  21. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 3 жовтня 2021.
  22. ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 648-657. (рос. дореф.)
  23. ↑ а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 25.
  24. ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  25. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  26. ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  27. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
  28. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
  29. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
  30. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
  31. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
  32. ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
  33. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.
  34. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
  35. ↑ Локшук, І. М. (2014). Осередки традиційного художнього ткацтва рівненського Полісся кінця ХІХ — початку ХХІ століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв . Мистецтвознавство. Архитектура (7): 26. ISSN 1993-6400.
  36. ↑ Чий серпанок? Коли вирішать, запросять ЮНЕСКО. https://rivnepost.rv.ua/ (укр.). Рівне вечірнє. 24.09.2015. Процитовано 17.02.2019.
  37. ↑ Несен, Ірина (29.09.2016). ВЕСІЛЬНИЙ РИТУАЛ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ: ТРАДИЦІЙНА СТРУКТУРА ТА РЕЛІКТОВІ ФОРМИ (середина ХІХ–ХХ ст.). Вісник Львівського університету. Серія історична (укр.). 0 (43): 294. Процитовано 17.02.2019.
  38. ↑ Несен, І. (2008). Лелека в народних уявленнях Правобережного Полісся. Сіверянський літопис (укр.) (5): 121—127. Процитовано 16 жовтня 2019.
  39. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
  40. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 427.
  41. ↑ ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – СЛУЖІННЯ БОГУ І ЛЮДЯМ!. Моє полісся (ua) . Процитовано 17.02.2019.
  42. ↑ а б На Рівненщині ще п'ять громад УПЦ МП сьогодні перейшли до ПЦУ | Рівненські новини. www.rivnenews.com.ua. Рівненські новини. 17.02.2019. Процитовано 17.02.2019.
  43. ↑ а б Перша у Дубровицькому районі: як громади переходили до ПЦУ у цю неділю - UA: РІВНЕ. rv.suspilne.media. Процитовано 16 жовтня 2019.
  44. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011.
  45. ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
  46. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53.
  47. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64.
  48. ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.
  49. ↑ 26 серпня запрошуємо на мотобол!. polissya.net. Арт-медіа Полісся. Процитовано 17.02.2019.
  50. ↑ . Новини - Газета. https://rivnepost.rv.ua/ (укр.). Рівне вечірнє. 17.08.2012. Процитовано 17.02.2019.
  51. ↑ Ліки від самотності. www.golos.com.ua (укр.). Голос України. Процитовано 17.02.2019.
  52. ↑ ЧИШКО ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ. resource.history.org.ua. Інститут історії України НАН України. Процитовано 17.02.2019.

Книги ред.

Офіційні дані та нормативно-правові акти ред.

Мапи ред.

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Література ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орв'яниця

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орв%27яниця&oldid=41516996