Сидоров Василь Іванович

Сидоров Василь Іванович (нар. 20 лютого 1952(19520220), село Глинське, Полтавська область) — український інженер, науковець, кандидат технічних наук, винахідник, перекладач, публіцист. Народився в родині селян-колгоспників Сидорова Івана Івановича та Сидорової (Діденко) Мотрони Харитонівни. Дружина Сидорова (Шелест) Ніна Федорівна —  службовець, син Сидоров Валерій Васильович — програміст. Онуки: Кирил (2002 р.н.) та Аріна (2010 р.н.).

Сидоров Василь Іванович
Sydorov Vasyl Ivanovych
Сидоров Василь Іванович
Сидоров Василь Іванович
Народився 20 лютого 1952
Село Глинське Зіньківський район Полтавська область
Місце проживання

Ніжин

Чернігівська область
Діяльність винахідник
Alma mater Київське суворовське військове училище Київське вище військове авіаційне інженерне училище
Галузь

Оптичні прилади

Технології відновлюваної енергії
Заклад ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв»
Ступінь Кандидат технічних наук
Відомий завдяки: Науковим роботам
Нагороди Орден Святого Юрія Переможця

ОсвітаРедагувати

Кар'єраРедагувати

З 06.08.1975 р. — інженер-конструктор відділу головного конструктора, керівник групи квантово-електронних систем відділу автоматизованих систем управління технологічними процесами Ніжинського заводу «Прогрес» ВО «Завод Арсенал», м. Ніжин;

З 11.10.1989 р. — старший науковий співробітник науково-дослідного сектора Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя (сьогодні Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя);

У 19901992 рр. — директор Центру науково-технічних послуг «Елементи та системи»  при Союзі науково-інженерних товариств СРСР (за сумісництвом);

З 31.03.1992 р. по 11.09.2013 р. — генеральний директор, старший науковий співробітник, науковий консультант ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв»;

З 13.11.1996 р. по 15.08.1997 р. — голова правління ВАТ «Ніжинський механічний завод», 

Роки навчанняРедагувати

На становлення В. І. Сидорова у різні роки вплинули: Бондаревська Ольга Дмитрівна — вихователька і вчителька української мови та літератури Полтавської обласної загальноосвітньої школи-інтернату № 2, пізніше, кандидат філологічних наук, доцентдекан філологічного факультету (19751996Полтавського державного педагогічного інституту; Бондаревський Петро Карпович — учитель фізики й математики Полтавської обласної загальноосвітньої школи-інтернату № 2, пізніше, начальник управління культури Полтавської облдержадміністрації; Бабак Іван Ілліч — учитель хімії Полтавської обласної загальноосвітньої школи-інтернату № 2, ветеран другої світової війни, льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу, автор книги «Зірки на крилах»; Олексій Степанович Салашний — директор Полтавської обласної загальноосвітньої школи-інтернату № 2, заслужений працівник освіти; Демченко Ніна Артамонівна — викладач математики Київського суворовського військового училища (СВУ); Зиммер Софія Львівна — викладач військового перекладу (французька мова) Київського СВУ; Дерюгін Іван Костянтинович — капітан, викладач фізвиховання Київського СВУ, олімпійський чемпіон, заслужений майстер спорту; Мішин Василь Іванович — підполковник, викладач суспільствознавства Київського СВУ; Богачков Микола Іванович — підполковник, кандидат технічних наук старший викладач Київського вищого військового авіаційного інженерного училища (КВВАІУ); Ребрін Юрій Костянтинович — доктор технічних наук професор КВВАІУ. Роки навчання описані в автобіографічних етюдах «Проліски Інститутської гори», «Кадетські погони», «Там, де починається авіація» під загальною назвою «Кола дидактики» в книзі «Зваблення скіфа. Етюди».

Переклади книгРедагувати

Важливим творчим доробком В. І. Сидорова є перекладацька діяльність. Разом з іншими колегами перекладацького гурту, що склався у Києві в середині 1970-х, дякуючи подвижницькій роботі ентузіаста технічного перекладу кандидата технічних наук Богачкова Миколи ІІвановича, плідно працював над перекладом науково-технічних книг зарубіжних авторів у видавництві «МИР», зокрема, книг американського видавництва Academic Press. У технічному перекладі у рівній мірі згодились володіння іноземними мовами та знання спеціальних технічних дисциплін. Перекладач — автору не суперник, а в технічному перекладі і не співавтор. Перекладач уловлює свідоме і передає думку автора до останньої коми, зберігає точне значення оригіналу. чує напівсвідоме і тямує душу й серце автора.  На цих і подібних книгах зросло ціле покоління вітчизняних дослідників та інженерів, перекладацька діяльність також сприяла становленню вітчизняної науково-технічної думки і зближенню людей та країн. Три тома збірки «Досягнення в техніці передачі та відтворення зображень» під редакцією Кейзана згодом один за одним вийшли у московському видавництві «МИР»; пізніше у цьому ж видавництві по договору з американським видавництвом John Willy & Sons вийшов переклад за участю В. І. Сидорова книги «Електронні дисплеї» автора Сола Шера: 

  • Достижения в технике передачи и воспроизведения изображений. Под ред. Кейзана Г. Том 2. / Перевод с англ. под ред. Богачкова Н. И. М: Мир. 1979. — 286 с.
  • Достижения в технике передачи и воспроизведения изображений. Под ред. Кейзана Г. Том 3./ Перевод с англ. под ред. Богачкова Н. И. М: Мир. 1980. — 309 с.
  • Шерр, Сол. Электронные дисплеи / Пер. с англ. под ред. Н. И. Богачкова. — М.: Мир, 1982. — 623 с.

Наукові інтересиРедагувати

Квантова електроніка, оптика, голографія, лазерна техніка, прилади та системи керування оптичним променем у просторі і часі (оптичні дефлектори), лазерна скануюча медична апаратура, прилади наукового фізичного експерименту, технології та обладнання відновлювальної енергетики, технології і конструкції безгреблевих гідроелектростанцій, зокрема, безгреблевих гідроелектростанцій на основі напівзанурених гідротурбін й безгреблевих гідроелектростанцій на основі занурених гідротурбін; технології та математичні моделі вітротурбінних гідроакумулювальних електростанцій й вітротурбінних гідроакумулювальних електростанцій на основі руслово-греблевої ГЕС;  технології та системи теплопостачання з відновлюваних джерел енергії, схеми побудови вітротурбінних теплоелектростанцій, у тому числі, багатосекційних вітротурбінних теплоелектростанцій, вітротурбінних систем енергопостачання зерносховищ, вітротурбінних систем енергопостачання теплиць, вітротурбінних систем енергопостачання фрукто-овочесховищ; технології та системи відновлюваної енергії нового покоління: молекулярні технології та системи відновлюваної енергії а також когерентні (лазерні) системи сонячної енергетики.

Книги та статтіРедагувати

  • Ребрин Ю. К., Сидоров В. И. Оптические дефлекторы. — Киев: Техніка, 1988. — 136 с.
  • Ребрин Ю. К., Сидоров В. И. Оптико-механические и голографические дефлекторы / Итоги науки и техники. Сер. Радиотехника. — М.:ВИНИТИ, 1992. — 252 с.
  • Ребрин Ю. К., Сидоров В. И. Пьезоэлектрические многоэлементные устройства управления оптическим лучом. — К.: КВВАИУ, 1987. — 104 с.
  • Ребрин Ю. К., Сидоров В. И. Голографические устройства управления оптическим лучом. — К.: КВВАИУ, 1986. — 124 с.
  • Сидоров В. І. Технології гідро- та вітроенергетики. — Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С. Г., 2016. — 166 с.
  • Сидоров, В. І. Молекулярна енергетика. Теорія та технічні рішення. – Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С.Г., 2020. – 486 с. ISBN 978-617-7475-79-7
  • Сидоров В. І. Вітротурбінні технології гідроакумулювання / Промислова електроенергетика та електротехніка. — 2016. — № 6 (102). — с.  14-24
  • Сидоров В. І. Безгреблеві гідроелектростанції на основі занурених та напівзанурених гідротурбін / Промислова електроенергетика та електротехніка. — 2017. — № 3 (105). — с. 18-26.
  • Сидоров В. І. Вітрові теплоелектростанції / Промислова електроенергетика та електротехніка. – 2018. – №1. – С. 28–36.
  • Сидоров В. І. Від макроскопічних до молекулярних технологій відновлюваної енергії / Промислова електроенергетика та електротехніка. – 2018. – №3. – С. 34–42.

ПубліцистикаРедагувати

  • Сидоров В. І. У пошуках острова скарбів. Тактика бізнесу: практ. порадник. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006. — 51 с.
  • Сидоров В. І. Європа нова — Україна молода: Стратегії інновацій. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. — 68 с.
  • Сидоров В. І. Зваблення скіфа. Етюди / Черкаси: Вертикаль. Видавець Кандич С. Г.  2016. — 316 с.

ДжерелаРедагувати

  • Фросевич Леонід ."Силиконовый" Нежин / Украина / Держава / Газета 2000.ua. № 40 (528) 8 — 14 октября 2010 г.