Рибне господарство України

Рибне господарство — галузь господарства, до якої належить добування, переробка, відтворення і збільшення запасів риби та інших водних організмів у природних і штучних водоймах. Дає цінні харчові, кормові, лікарські й технічні продукти. Поділяється на рибальство, що має завданням ловити рибу і добувати морського звіра, та рибництво — збереження і поліпшення рибних запасів у природних водоймах і розведення риби у штучних. Рибальство може бути промисловим або аматорським (див. Спортивне рибальство). Промислове рибальство поділяється на океанічне, морське, прибережне і на внутрішніх водоймах (річках, озерах, ставках, водоймищах).

Історія ред.

В Україні рибне господарство було відоме від палеоліту. В античну добу з України у великій кількості вивозили рибу до Греції з Ольвії та інших грецьких колоній, за середньовіччя — до Візантії. На Запорозькій Січі рибне господарство було одним з основних промислів запорожців. Про рибне багатство України згадують подорожні М. Литвин (1550). Ґ. Боплан (1630-47), Ґ. Ржончинський (1721) та інші. У 19 ст. надмірний і хижацький вилов риби зменшив рибне багатство України, хоч уведено контроль над виловом риби й засновано риборозплідники (у Російській імперії охоронні заходи застосовано вперше у 1771 р., але перші «Правила рыболовства» видано щойно 1878; у Польщі рибальські справи нормувала «Ustawa rybacka» з 1932 р.). Тому щорічний вилов риби у річках центральних і східних Українських земель за час з 1900 до 1914 зменшився приблизно на половину — зокрема вилови цінних і рідкісних риб, а деякі види їх загинули. 1913 вилов риби, здобич морських звірів і морепродуктів на території УРСР становили 37100 т, або 3,7% всього СРСР (190 млн т). 80% видобутку риби в УРСР припадало на моря, 20% — на річки. Після зменшення вилову риби і морського звіра в 1916 — 23 він став збільшуватися і досяг у 1940 р. 139 100 т (Табл. 1). У 1930-х pp. здійснено колективізацію рибного господарства.

Таблиця 1. Вилов риби, здобич морського звіра, китів і морепродуктів в СРСР і Радянській Україні.


Роки	СРСР тис. т	УРСР тис. т	у % до СРСР
1913	1 051	37,1	3,5
1928	840	44,7	5,3
1932	1333	126,4	9,5
1940	1404	139,1	9,9
1945	1 125	59,8	5,4
1950	1 755	190,3	10,8
1955	2 737	246,1	6,6
1960	3541	535,8	15,2
1965	5 774	589,4	10,2
1970	7900	891,1	9,9

Після повторного занепаду рибного господарства у 1941-44 рр. (у 1945 р. видобуто лише 59800 т риби) воно швидко зростає завдяки вдосконаленню метод вилову риби і добування морського звіра, модернізації рибопромислового флоту і поповненню його найновішими типами суден (риболовними траулерами різних видів, плавучими базами тощо), введенню розшукової гідроакустичної апаратури, збільшенню й якісному поліпшенню рибоводних і меліоративних заходів (зокрема у внутрішніх водоймах, серед інших поліпшення видового складу промислових риб, забезпечення процесу розмноження риб тощо), розбудові рибних пристаней і рибної промисловості. Чимале значення мало поширення рибальства трохи далі від берега на відкриту частину Чорного моря (є дуже бідним на рибу), значно більше на світові океани (від 1958 р.) і добування китів у водах Антарктики та їх переробку.

Розвиткові рибного господарства в Україні, зокрема у внутрішніх водоймах, допомагають науково-дослідні інститути: Український НДІ рибного господарства у Києві, Київський відділ Всесоюзного Інституту для проектування рибогосподарських споруд, Азово-Чорноморський НДІ морського рибного господарства і океанографії в Керчі, Інститут біології південних морів AH УРСР у Севастополі (з 1963 р.), Азовський НДІ рибного господарства в Ростові-на-Дону, Інститут гідробіології АН УРСР (створений 1932 р. на базі Київ.-Дніпровської біологічної станції) та ін. Ці установи вивчають санітарний стан річок, питання ставкового рибного господарства, гідробіологічний режим водосховищ, гирлові ділянки річок і лимани; приділяють увагу розселенню та акліматизації різних риб і безхребетних у внутрішніх водах тощо.

Океанічне і морське рибальство в СРСР і УРСР належали державним підприємствам, які мають великий промисловий флот, рибопереробні, судноремонтні верфі та ін. Добування риби у прибережних смугах морів і у внутрішніх водоймах належали в основному риболовецьким колгоспам (подекуди радгоспам), які діяли за статутом рибальської артілі з 1939 р. В Україні їх було станом на 1970 р. — 109, головне на узбережжях морів, на Дніпрі й Дунаї і його водосховищах. Рибальські колгоспи добували щороку близько 1,5 млн кг риби (20—25% вилову в УРСР); вони були об'єднані у рибоколгоспспілки. Кількість відловлюваної риби наведена в Табл. 2.

Таблиця 2. Вилов риби добування морського звіра, китів і морепродуктів підприємствами УРСР.


Місце вилову	1000 т	%
Світовий океан	419,0	61,7
Азовське і Чорне м.	139,5	20,6
Внутрішні води	119,9	17,7
у тому числі:
річки	67,6	10,0
озера	2,3	0,3
ставки	30,0	4,5
водойми	20,0	2,9
Разом	678,4	100,0

У 1946 р. було організовано китобійну антарктичну флотилію «Слава» (28 715 т), 1959 р. — також флотилію «Радянська Україна» (43 800 т), що базувались в Одеському порті. До китобійної антарктичної флотилії «Радянська Україна» належали китобаза «Радянська Україна» і 20 китобійних суден. Вона оперувала на південь від 40° південної ширина навколо Антарктики і належала до більших флотилій світу.

На початку 1971 р. в УРСР діяло 181 риболовне, рибообробне і рибопереробне підприємство. Найбільші з них: Керченське управління антарктичного рибальства, Севастопольське управління тралового флоту, управління антарктичної китобійної і риболовного флоту в Одесі, Маріупольський рибоконсервний комбінат, Керченський рибоконсервний завод, Бердянський, Севастопольський та інші рибоконсервні комбінати. Хоч вилов риби і морського звіра досяг 1970 р. 891 100 т, продукти рибної промисловості не покривають попиту населення, і Україна примушена довозити рибу з інших районів СРСР.

Споживання риби й рибопродуктів на душу населення в УРСР було: 1960 — 9,7 кг, 1965 — 12,5 кг, 1969 — 16,9 кг (в СРСР відповідно — 9,9, 12,6, 15,8 кг). Пропорція риби до м'яса становить 1 : 2,8.

Сучасний стан ред.

Води України мають близько 200 (за іншими даними — 180) видів риб: 110 у річках, 180 — у морі (близько 90 видів живуть і в прибережних частинах Азовського та Чорного морів, і в річках, що впадають у ці моря). Переважна більшість видів риб є промисловими; кілька десятків не мають промислового значення з уваги на свою нечисленність, малий розмір чи отруйність; серед промислових ледве близько 10% має більше значення, і на них припадає більшість улову.

Риби внутрішніх водойм України трапляються такі, що постійно живуть у річках, озерах чи ставах, такі, що обмежені у своєму поширенні окремими річками, такі, що живуть водночас і в річках і в лиманах; прохідні (осетри, білуга, оселедець та ін.), що частину життя проводять у морі, частину — в річках, ще ін., що живуть в опріснених, прилеглих до гирла річок ділянках моря і входять у річки для нересту та зимівлі. Рибою, яка живе у річці, але на нерест іде у море, є вугор. Рибальство на внутрішніх водах вже не має добрих умов розвитку, бо води України все більше стають занечищені, а для їх очищення вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов.

Річкове рибне господарство мало в Україні до початку 19 ст. найбільше значення. Серед річок України основне рибогосподарство значення мають Дніпро (з його приток — головне Прип'ять і Десна), нижній Дунай, менше Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець. У сточищі Дніпра налічується 66 видів риб (у пригирловій частині); основними промисловими видами є: лящ, судак, короп, лин, щука, сом, окунь. Багатий на рибу нижній Дунай — 71 вид, серед них велике промислове значення мають: білуга, осетер, севрюга, стерлядь, сом, лин, короп, щука і оселедець, що заходять з моря.

Чимало риб має Південний Буг, зокрема у пригирловій частині (70 видів; у середньому — близько ЗО), серед них найголовніші: короп, лящ, плітка, червоноперка, окунь, карась. Іхтіофауна Дністра нараховує 57 видів (у верхів'ї переважають марена, підуст, головець та інші види, що живуть у поточній воді; у нижній — плітка, краснопірка, окунь, бичок, чехоня, лящ та ін.); Сіверський Донець — 44 види (лящ, підуст, в'язь, щука й ін.). Деяку роль у відтворенні рибних запасів великих річок відіграють їхні притоки.

Крім риб, властивих фауні України, у деяких річках трапляються риби-вселенці (царьок, сомик, гамбузія). За останні роки ведуться досліди над акліматизацією сигів; з Далекого сходу завезено для акліматизації білого і чорного амура, амурського сазана, білого та пістряного товстолобика.

Озерне господарство зосереджене переважно на Поліссі й у заплаві нижньої течії Дунаю. На Поліссі є 268 озер загальною площею 16 000 га; у них є 32 види риб, у тому числі: лящ, плітка, краснопірка, щука, окунь, лин, карась, йорж, канальний сом; промислова рибопродуктивність окремих озер є від 7,5 до 40 кг/га. Водяна площа основного фонду наддунайських озер є близько 45 000 га з рибопродуктивністю від 21 до 73 кг/га; цінніші види: короп, лящ, судак, щука, менше цінні: окунь, краснопірка, бички, тюльки, верховодка та ін.

Найінтенсивнішою формою рибного господарства є ставкове. Ставковий фонд України (близько 22 000 ставків) становить лише близько 170 000 га водної площі, з них зариблено близько 75 000 га; щорічний вилов риби у них — близько 30 000 т. Пересічна рибопродуктивність ставків (станом на 1970 р.) — 720 кг/га. Основним об'єктом тепловодного ставкового рибного господарства є короп, холодноводного — пструг (головним чином — у горах).

У ставковому рибному господарстві розгорнена племінна робота, спрямована на поліпшення спадкових якостей і підвищення продуктивності риби. В Україні виведено дві породи коропа — український лускатий і український рамчастий, які на 20% продуктивніші, ніж безпородний дзеркальний короп. Ведуться також і промислове схрещування коропів різних порід та коропа з амурським сазаном, заведено теж китайського коропа. У наслідок інтенсифікації ставкового рибного господарства площа рибоводних ставків і вилови риби у них повільно зростають. Для штучного риборозведення існує 8 форелевих рибоводних ставків у Карпатах та один у Криму, 2 форелеві ферми у Волинській та Тернопільській областях, товарне господарство «Свалява» в Карпатах, осетровий завод на нижньому Дніпрі, нерестововирощувальні господарства на Каховському і Кременчуцькому водоймищах.

У зв'язку з спорудженням Дніпровського каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі рибальство погіршало. У великих водосховищах, організовано рибне господарство нового типу, відмінне від річкового. Причиною цього є те, що гребля Дніпровського (а згодом й інші) обмежила вільний доступ прохідним рибам, а риби, які не люблять стоячих вод перейшли на північ. Основними об'єктами промислу в дніпровських водосховищах є лящ, судак, сазан і сом. 1969 з водосховищ Дніпра видобуто 172 600 т риби (площа водосховищ 5 282 км²), або 33 кг з 1 га. Найбільшу рибопродуктивність (бл. 40 кг) мають Каховське і Кременчуцьке водосховище. Добування риби здійснюють рибоколгоспи кількох рибокомбінатів. На водосховищах створено кілька господарств, у яких вирощують мальків цінних видів риб для зарибнення річки і водоймищ. Велику увагу приділяють меліорації водойм. Деяке значення для рибного господарства мають також водосховища питної води, іриґаційні та ін.

Морське рибальство охоплює чорноморський та азовський регіони. Найбільше значення має азовський район; його рибне багатство відзначається чималою поживою (органогенні речовини, акумульовані Доном і Кубанню), наявністю місць, придатних для відкладання ікри (гирла Дону й Кубані) і прохідними й півпрохідними рибами. Головними місцями вилову є — гирла Дону й Кубані та Керченська протока; взимку провадять підльодові вилови у Таганрозькій затоці. Промислова продуктивність Азовського моря дуже велика — до 80 кг/га. В Азовському морі зустрічається близько 80 видів і підвидів риб; найбільше промислове значення мають: кілька, хамса, бички, судак, лящ, тараня, короп, осетер, севрюга, оселедці, кефаль, анчоус й ін.

За останній час він сильно зменшується через забруднення моря і надмірний вилов. На базі рибних ресурсів Азовського моря у межах України працюють Генічеський, Маріупольський та Керченський рибокомбінати та Мисівський і Аршинцівський рибозаводи.

Чорне море у своїй продуктивності обмежене недостачею мілин та чималою глибиною, наповненою сірководнем (з глибини 150–200 м). На відміну від Азовського моря, у Чорному основну масу виловлюваної риби дають морські види.

У прилеглих до Чорного моря водоймах та у пониззях Дністра й Дунаю розвинуте промисел прісноводного рака (1969 р. — 455,5 т).

Рибна промисловість і рибоконсервне виробництво зосереджене на узбережжі Чорного і Азовського морів і над Дніпром. Головними його центрами є Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Білгород-Дністровський, Маріуполь, Бердянськ, Вилкове, Генічеськ, Ялта, Запоріжжя, Дніпро, Черкаси, Ізмаїл, Кілія.

19 жовтня 2023 року в Україні розпочала роботу Єдина державна електронна система управління галуззю рибного господарства (єРиба)^[1].

Зариблення річок ред.

В період з 2010 по 2017 рік риборозплідними заводами було вселено у водойми України понад 66 млн екз. водних біоресурсів. Основними видами відтворення є: рослиноїдні (білий амур, білий і строкатий товстолобик), коропа та аборигенні (щука, судак, сом). Також відбувалось зариблення лососевими (райдужна і струмкова форель, дунайський лосось) та червонокнижними видами риб (російський осетер і стерлядь)^[2].

Науково-дослідні інституції ред.

Підприємства ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

Посилання ред.

Це незавершена стаття про сільське господарство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Україну.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Одеський суд повернув державі найбільше штучне озеро Сасик. // Автор: Ростислав Вонс. 01.05.2024, 17:50

[2] Протягом останніх восьми років державні рибовідтворювальні комплекси випустили до водойм України понад 66 млн екз. риби

[1]

[2]