Пій XII (італ. Pio XII світське ім'я — Еудженіо Марія Джузеппе Джованні Пачеллі (італ. Eugenio Maria Giuseppe Giovanni Pacelli італійська вимова: [euˈdʒɛːnjo maˈriːa dʒuˈzɛppe dʒoˈvanni paˈtʃɛlli]; 2 березня 1876, Рим — 9 жовтня 1958) — Папа Римський (2 березня 1939 — 9 жовтня 1958). Очолював Римо-католицьку церкву під час Другої світової війни.

Преподобний
Пій ХІІ
(Pius PP. XII)
Pius XII with tabard, by Michael Pitcairn, 1951.png
C o a Pius XII.svg
Папа Римський
2 березня 1939 — 9 жовтня 1958
Девіз: Opus iustitiae pax
Попередник: Пій ХІ
Наступник: Іоанн ХХІІІ
Народження: 2 березня 1876
Рим, Італія
Рим, Королівство Італія
Смерть: 9 жовтня 1958(1958-10-09)[1][2][…] (82 роки)
Кастель-Гандольфо, Провінція Рим, Лаціо, Італія
Релігія: католицька церква[4]
Інтронізація 12 березня 1939


У миру Еудженіо Марія Джузеппе Джованні Пачеллі
Нагороди
Кавалер ордена Святого Григорія Великого
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

1 листопада 1950 року в апостольській конституції «Munificentissimus Deus» проголосив догмат про Внебовзяття (тілесне вознесіння на небо) Діви Марії.

Нунцій, кардинал, державний секретарРедагувати

Пачеллі походив зі шляхетної родини — він був онуком засновника ватиканської газети «L'Osservatore Romano» Маркантоніо Пачеллі, племінником фінансового радника Льва XIII Ернесто Пачеллі й сином начальника ватиканських юристів Філіпо Пачеллі. Мати, Віргінія, з дому Граціозі. По скінченні гімназії і ліцею ім. "Ennio Quirino Visconti" в Римі в році 1894. вступає до Духовної Семінарії в т. зв. Collegio Capranica. Опісля студіює ще в Папській Семінарії св. Аполінарія.У квітні 1899 року Пачеллі став священиком.

З 1901 року служив у ватиканському Державному секретаріаті. В р. 1901 кличуть Його до уряду при Конгрегації для надзвичайних справ церкви (degli affari Eccl. Straordinari). Як доктор св. Богословія і обох прав був номінований професором в Папській Семінарії св. Аполінарія, одначе бл. п.Кард. Петро Гаспарі, тодішній Секретар Конгрегації для надзв. справ Церкви, настоює, щоби полишив катедру професора, а посвятився зовсім праці в Конгрегації. Тут спочатку справує уряд мінутанта (референта справ), відтак стає заступником Секретаря. Рівночасно, через довший час, професорує в Папській Академії dei Nobili Ecclesiasti, призначенній для тих, що приготовляються до дипломатичної служби Ватикану. В 1911.р. бере участь, як член-радник папського посольства, на коронації англійського короля Юрія V.в Лондоні. В коротці по тім Папа Пій X. номінує Монсіньора Пачельного Секретарем Конгрегації для Надзв. Справ у Ватикані. Папа Венедикт XV., доцінюючи Його великі прикмети, задержує Його на цьому становищі до року 1917., коли-то номінує Його Апост. Нунцієм в Монахові, в Баварії. Як ранше з Кард. Гаспарі співпрацював над кодифікацією церк. права, так тепер, на новім становищі працює над конкордатом з Баварією, заключеним в р. 1924.У 19171920 роках — папський нунцій у Баварії, у червні 19201929  роках — у Німеччині з осідком у Берліні. Його заходами заключено тоді (1929.р.) новий конкордат з Прусією. З 16 грудня 1929 року — кардинал. Покидає Німеччину по 12 літнім там побуті. По димісії бл. п. Кард. Петра Гаспарого номінований Секретарем Стану, і від тоді, через 9 літ, працює як найближчий співробітник бл. п. Папи Пія XI. В тім часі стає теж Префектом Конгрегації для Надзв. Справ Церкви, Президентом Папської Комісії для заряду дібр Апост. Столиці та Архипресвитером Ватиканської Базиліки св. Петра, займаючи найвищі церк. гідности.

У листі кардиналу П'єтро Гаспаррі від 14 листопада 1923 Пачеллі написав, що націонал-соціалістичний рух є антикатолицьким й несе в собі антисемітизм. У 19301939 роках Державний секретар Ватикану. Як папський легат, Кард. Пачелі їде до Buenos Aires. до Аргентини, на Евхаристійний Конгрес в р. 1934., а рік опісля до Люрду. В р. 1936. відбуває приватну поїздку до північної Америки, в р. 1937. до Лізє і Парижа, в тому ж році їде знову як лєгат Папи на Евх. Конгрес до Будапешту. 3 червня 1933 року в документі «лат. Dilectissima nobis» Пачеллі підкреслив космополітизм у зовнішній політиці, проте у серпні відносно нацистської політики написав британському представництву при Святому Престолі про страти євреїв і про царство терору, якому підкорявся цілий народ. У 1930-1940-х роках Пачеллі уклав конкордати з Латвією, Баварією, Польщею, Румунією, Литвою, Пруссією, Баденом, Австрією, Німеччиною, Югославією та Португалією, а також здійснив низку дипломатичних візитів, в тому числі до США 1936 року, а в березня 1942 установив дипломатичні відносини з Японією.

ПапаРедагувати

Став першим Папою, обраним з державних секретарів, починаючи з Климента IX у 1667 році. У першій промові св. Отець, Папа Пій XII., згідно зо Своїм програмовим кличем "Opus iustitiae pax", взиває людство до миру, спертого на справедливості, милосердю і порядку. В цій бесіді зазначує Папа виразно, що дорогі Його серцю є теж христіяни незєдинені, за яких Він молиться безнастанно. В справі церковного поєднання теперішний Папа вестиме політику своїх Великих Попередників, Льва XII., Венедикта XV. і Пія XI., хоч сам науково не багато міг працювати, то одначе все любив і високо цінив науку. У 1949 році наклав анафему на комуністичних лідерів Чехословаччини.

Під час свого понтифікату Пій XII канонізував 34 особи, в тому числі Пія X, беатифікував — 41.

У 1946 році Конгрегація священної канцелярії, очолювана Пієм XII, опублікувала декрет зі засудженням комуністичної ідеології як ідеології тоталітаризму. У час святкування 350-річчя Берестейської унії 1596 видав енцикліку з протестом проти переслідувань УГКЦ в СРСР. Пій XII цікавився долею вояків дивізії «Галичина», врятував їх від примусової репатріації до Радянського Союзу. За Пія XII було створено Українську греко-католицьку митрополію в Канаді — Вінніпезька (1956, митр. М. Германюк) і у США — Філадельфійська (1958, митр. К. Богочевський) та у Великій Британії (1957), Австралії (1958) — екзархати.

Помер 9 жовтня 1958 року від серцевого нападу.

Історичне значення понтифікатуРедагувати

Зробив значний внесок у розвиток католицького соціального вчення. Із закінченням понтифікату Пія XII завершилась так звана «Доба Піїв».

ОцінкиРедагувати

Пія XII називали «Папою Марії» — за його величезну прихильність Матері Божій, що проявилася в проголошеному ним догматі щодо її Успіння і Внебовзяття[5].

Булли та енциклікиРедагувати

Основні енцикліки:

Беатифікаційний процесРедагувати

 
Пій XII коронує ікону Salus Populi Romani

8 травня 2007 року Конгрегація з канонізації святих прийняла Досьє героїчних чеснот Пія XII. 19 грудня 2009 року папа Бенедикт XVI ухвалив досьє та надав Пію XII титулування «Преподобний» (лат. venerabilis). За цим мав іти розгляд чудес, що стались за молитвами до покійного папи й доручення його до блаженних — тобто, власне беатифікація.

19 жовтня 2008 року Ватикан офіційно підтвердив намір канонізувати папу римського Пія XII, незважаючи на опір з боку Ізраїлю.

Деякі ізраїльські організації звинувачують Пія XII в тому, що він не висловлювався проти геноциду євреїв за часів Другої світової війни.

У національному меморіалі голокосту «Яд ва-Шем» виставлено фото Пія XII, підпис до якого каже:[6]

Папа, обраний 1939 року, відклав убік послання проти антисемітизму та расизму, підготоване його попередником. Навіть коли доповіді про винищення євреїв сягнули Ватикану, він не протестував проти цього письмово чи усно. 1942 року він не долучився до засудження союзників у зв'язку з убивством євреїв. Пій XII не втрутився, коли євреїв було депортовано з Рима в Освенцим.

Раніше отець Петер Гумпель (Peter Gumpel), який очолював комісію з канонізації Пія XII, заявляв, що текст підпису до фото фальсифікує історію. На його думку, допоки це фото не буде прибрано з музею, папа римський Бенедикт XVI не зможе здійснити візит на Святу землю.

Однак, офіційний Ватикан відсторонився від цих висловлювань, заявивши, що підпис до фото не може впливати на рішення Бенедикта XVI відвідати Єрусалим. Представник міністра закордонних справ Ізраїлю також підтвердив, що запрошення папи римського на Святу землю є чинним.

Ватикан наполягає на тому, що папа Пій XII докладав усіх зусиль, щоб урятувати якомога більше євреїв під час війни, однак використав для цього засоби дипломатії, оскільки більш відкрите втручання лідера католиків могло тільки погіршити ситуацію.

Також Ватикан нагадує, що Пій XII віддав розпорядження католицьким церквам надавати притулок євреям, а представники Ватикану в інших країнах допомогли багатьом євреям уникнути концтаборів, видавши їм фальшиві паспорти. На месі, присвяченій 50-річчю з дня смерті суперечливого понтифіка, Бенедикт XVI заявив, що папа Пій XII «потай і тихо» робив усе можливе під час війни, щоб уникнути гіршого та врятувати життя якомога більшій кількості євреїв.

У травні 2009 року папа Бенедикт XVI відвідав меморіальний комплекс «Яд ва-Шем», щоб вшанувати пам'ять жертв Голокосту, але до самого музею не пішов. Раніше повідомлялось, що понтифік відмовився відвідати музей на знак протесту проти критики дій папи Пія XII.

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

У мистецтвіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Sr. Margherita Marchione. Pope Pius XII: Architect for Peace (англ.)
  • Leonardo Ciampa. Pope Pius XII: A Dialogue. AuthorHouse, 2007. ISBN 1-4259-7766-9 (англ.)
  • "Богословіа. Bohoslovia. Bohoslowia. Kwartalnik. Тримісячник". TXVII.1939.К.1

Wydaje Bohoslowskie Naukowe T-wo. - Redaktor Ks. Dr. J. Slipyj Drukarnia "Biblos" Lwow, Japonska 7.