Відкрити головне меню
папський легат з декреталій Боніфація VIII (1294 to 1303). Британський Музей, 23923.

Па́пський лега́т (від лат. legatus — римський титул) — особистий представник папи Римського в іноземному народі або ж частині католицької церкви. Він наділяється певними повноваженнями у сфері католицької віри або ж у церковних справах.

Легат призначається особисто папою та посилається з дорученням до уряду, монарха чи певної громади віруючих або ж для організації певного важливого церковного заходу, наприклад організації хрестового походу. На відміну від нунція легат діє тимчасово та не є дипломатичним представником Ватикану.

Назва посади походить від легатів у Римській імперії. Існує кілька різновидів легатів.

Зміст

Апостольский легатРедагувати

Для народів з якими Ватикан не має дипломатичних відносин, апостольський легат служить для зв'язку між Римо-католицькою церквою та цим народом.

Legatus a LatereРедагувати

Найвищий ранг легата, який надається кардиналу у виключних випадках і на дуже короткий строк для представництва папи, який особисто не може бути присутнім на певному заході.

Legatus NatusРедагувати

«Легат за народженням», тобто титул, який надається єпископу після призначення його на цю посаду, якій належить цей титул постійно.

Legatus MissusРедагувати

Легат, якого послали з певним завданням.

Правлячий легатРедагувати

Деякі адміністративні одиниці Папської держави в Центральній Італії управлялись легатами.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати