Папський легат

особистий представник римського папи

Па́пський лега́т (від лат. legatus — римський титул) — особистий представник папи Римського в іноземному народі або ж частині католицької церкви. Він наділяється певними повноваженнями у сфері католицької віри або ж у церковних справах.

Папський легат з декреталій Боніфація VIII (1294 to 1303). Британський Музей, 23923.

Легат призначається особисто папою та посилається з дорученням до уряду, монарха чи певної громади віруючих або ж для організації певного важливого церковного заходу, наприклад організації хрестового походу. На відміну від нунція легат діє тимчасово та не є дипломатичним представником Ватикану.

Назва посади походить від легатів у Римській імперії. Існує кілька різновидів легатів.

Апостольский легат ред.

Для народів з якими Ватикан не має дипломатичних відносин, апостольський легат служить для зв'язку між Римо-католицькою церквою та цим народом.

Legatus a Latere ред.

Найвищий ранг легата, який надається кардиналу у виключних випадках і на дуже короткий строк для представництва папи, який особисто не може бути присутнім на певному заході.

Legatus Natus ред.

«Легат за народженням», тобто титул, який надається єпископу після призначення його на цю посаду, якій належить цей титул постійно.

Legatus Missus ред.

Легат, якого послали з певним завданням.

Правлячий легат ред.

Деякі адміністративні одиниці Папської держави в Центральній Італії управлялись легатами.

Див. також ред.

Джерела ред.