Петрівський район

район у Кіровоградській області (Україна)

Петрі́вський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця у складі Кіровоградської області України. Розташований на річці Інгулець, правій притоці річки Дніпро. Площа — 1 195 км² (4,86 % від площі області). Адміністративний центр — смт Петрове. Дата утворення — 1929 рік. Населення становить 25 280 осіб (на 1 грудня 2011 року).

Петрівський район
Coat of Arms of Petrivskiy Raion in Kirovohrad Oblast.png Flag of Petrivskiy Raion in Kirovohrad Oblast.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: Україна Україна
Регіон: Кіровоградська область
Код КОАТУУ: 3524900000
Утворений: 1923
Населення: 23 307 (на 1.01.2019)
Площа: 1195 км²
Густота: 21.2 осіб/км²
Тел. код: +380-5237
Поштові індекси: 28300—28338
Населені пункти та ради
Районний центр: Петрове
Селищні ради: 2
Сільські ради: 13
Смт: 2
Села: 35
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 28300, Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт. Петрове, вул. Святкова, 20, 9-63-01
Вебсторінка: Петрівська РДА
Петрівська райрада
Голова РДА: Больбот Валерій Вікторович[1]
Голова ради: Сакара Тамара Вікторівна
Мапа

Commons-logo.svg Петрівський район у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Петрівський район розташований у південно-східній частині Кіровоградської області та межує на півночі з Олександрійським районом, на заході з Новгородківським і Долинським районами Кіровоградської області, на півдні і сході — з Дніпропетровською областю. Розташований на річці Інгулець, правій притоці річки Дніпро.

 
Водоспад на озері в селі Зелене
Олександрійський район
Новгородківський район,
Долинський район
  Дніпропетровська область
(П'ятихатський район,
Жовті Води)
Дніпропетровська область
(Криворізький район)

Відстань від обласного центру — 119 км. Територія району становить 119,5 тисяч га.

Корисні копалиниРедагувати

Є поклади бурого вугілля (Дніпровський буровугільний басейн), залізної руди (Криворізький залізорудний басейн).,

Водні ресурсиРедагувати

Головна річка — Інгулець. Інгулець протікає усією територію району з півночі на південь. Інші річки: Жовта, Зелена, Верблюжка. Озера: Блакитне Око (Балахівка).

На території Петрівського району багато ставків, на річці Інгулець — водосховище.

Природно-заповідний фондРедагувати

Ботанічний заказникРедагувати

Власівська балка (загальнодержавного значення).

Орнітологічний заказникРедагувати

Петрівський.

Заповідні урочищаРедагувати

Новомогильне, Ганнівське, Бабеньківське урочище, Питомник, Балахівське урочище, Михайлівське.

ІсторіяРедагувати

Виникнення та Російська імперіяРедагувати

За легендою с. Петрове виникло в кінці XVII ст. як хутір козака Петрика, Петра Івановича Іваненка, який в 1696 р. загинув у бою з російсько — гетьманським військом під час татарсько — козацького набігу на Лівобережжі. За іншим переказом селище засноване запорізьким козаком Петром Глобою в 60 — их роках XVIII ст.

Відомо, що в першій половині XVIII ст. тут були запорозькі зимівники, Інгулець служила природною межею між Буго — Гардскої й Кодацької паланки.

22 березня 1764 ця територія відійшла до Єлисаветградської провінції знову створеної Новоросійської губернії.

Перша церква села була побудована в 1780. Пізніше на протилежному березі річки з'явилася ще одна церква. Називалися вони на честь Вознесіння (Вознесіння) та Покрови.

22 січня 1784 Новоросійська губернія була реформована в Катеринославське намісництво і с. Петрове увійшло до Олександрійського повіту.

12 грудня 1796 р. намісництво було скасовано і створена Новоросійська губернія, с. Петрове виявилось в Єлисаветградському повіті (Олександрійський повіт розформувався).

8 жовтня 1802 р. Новоросійська губернія розділилася на три, і с. Петрове відійшло до Миколаївської губернії.

15 травня 1803 р. Миколаївська губернія була перейменована на Херсонську з перекладом губернського правління з Миколаєва до Херсона. 1 січня 1806 р. Єлисаветградський повіт розділився на два — Єлисаветградський та Олександрійський і с. Петрове перейшло до складу Олександрійського повіту.

У результаті виникнення Південних військових поселень, початок якому поклав указ 16 квітня 1817, с. Петрове з 1822 р. увійшло до складу 2 — го кавалерійського округу, де розселилися ескадрони Стародубського кірасирського полку, що входив в третю кірасирську дивізію 2 — го резервного кавалерійського корпусу. Штаб полку знаходився в с. Новому Стародубі, штаб дивізії — в с. Новій Празі, штаб корпусу — в Єлисаветграді.

За указом 4 червня 1857 р. військові поселення почали ліквідовуватися, а населені пункти повертатися в цивільному стані, тобто в підпорядкування своїх повітів і губерній.

До революцій 1917 р. і наступною за нею громадянською війною с. Петрове було у складі Олександрійського повіту Херсонської губернії.

Визвольні змаганняРедагувати

Українська Центральна Рада, яка прийшла до влади в Україні 4 березня 1917 р., і створена нею 7 листопада того ж року Українська Народна Республіка, підготували, але не змогли провести адміністративно — територіальну реформу.

У період гетьманування Павла Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918) с. Петрове входило до Олександрійського повітового староства, а під час змінив гетьманат Директорії — до Олександрійського повітового комісаріату.

Радянський періодРедагувати

У травні 1919 р. Херсонська губернія розділилася на дві — Одеську і Херсонську. У січні 1920 р. в с. Петрове остаточно встановлена радянська влада. Спеціальною постановою ВЦВРК від 28 січня 1920 р. був затверджений розділ губернії, і с. Петрове залишилося в Херсонській губернії.

13 березня 1920 Херсонська губернія була перейменована в Миколаївську з переведенням адміністративного центру м. Миколаїв.

У травні 1920 р. була створена Кременчуцька губернія, затвердили укази ВУЦВК від 18 і 30 липня та 15 серпня 1920 р. Олександрійський повіт увійшов до складу цієї губернії.

У жовтні 1922 р. Кременчуцька губернія була розформована, а Миколаївська увійшла до складу Одеської.

У 1923 р. згідно з постановою ВЦВРК від 7 березня, затвердженої сесією ВЦВРК 12 квітня, повіти були ліквідовані, замість них утворено округи, що поділялися на райони.

Селище Петрове стало районним центром Криворізького округу Одеської губернії. 3 червня 1925 р. були скасовані губернські поділи та проведено укрупнення округів.

У 1930 р., згідно з постановами ВУЦВК та РНК УРСР від 13 червня та 12 вересня, всі округи були скасовані та райони підпорядковані безпосередньо республіканському центру.

Таким чином с. Петрове пройшло шлях від хутора або невеликого села в адміністративний центр одного з найдавніших і найбільших районів Кіровоградської області.[2]=

9 лютого 1932 р. в Україні були створені області та с. Петрове виявилося у Дніпропетровській області.

22 вересня 1937 була створена Миколаївська область, до якої перейшли кілька районів Дніпропетровської області, в тому числі і Петровський район.

10 січня 1939 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Кіровоградська область і с. Петрове стало одним з її тридцяти райцентрів.

З 8 серпня 1941 р. по 21 жовтня 1943 с. Петрове знаходилося в німецькій окупації, у грудні 1943 р. в селі була відновлена робота районних установ.

30 грудня 1962 кількість районів Кіровоградської області в результаті їх укрупнення скоротилося вдвічі, і Петровський район значно збільшився шляхом території ліквідованих сільрад сусідніх районів.

Наступний 1963 с. Петрове отримало статус селища міського типу.

Після розукрупнення 19651967 років, с. Петрове, стало центром району, територія якого вже не змінювалася до теперішнього часу.

Адміністративний устрійРедагувати

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 13 сільських рад, які об'єднують 39 населених пунктів та підпорядковані Петрівській районній раді. Адміністративний центр — смт Петрове[3].

НаселенняРедагувати

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 14 427 2631 2459 4410 3491 1384 52
Жінки 14 551 2352 1743 3591 4017 2577 271


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 26716 92,27 %
росіяни 1549 5,35 %
молдовани 204 0,70 %
білоруси 133 0,46 %
вірмени 99 0,34 %
інші 253 0,87 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 27095 93,58 %
російська 1529 5,28 %
молдовська 102 0,35 %
вірменська 91 0,31 %
білоруська 38 0,13 %
інші 99 0,34 %

Населення району станом на 1 січня 2003 року становить 28,5 тисяч осіб, із них міського — 9,94 тисяч осіб, сільського — 19,1 тисяч осіб.

Найбільші населені пункти:

Пам'яткиРедагувати

У Петрівському районі Кіровоградської області на обліку перебуває 30 пам'яток історії.

У Петрівському районі Кіровоградської області на обліку перебуває 8 пам'яток архітектури.

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Петрівського району були створені 32 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 62.51 % (проголосували 11 815 із 18 900 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 48,34 % (5 711 виборців); Юлія Тимошенко — 18,74 % (2 214 виборців), Олег Ляшко — 10,22 % (1 207 виборців), Анатолій Гриценко — 5,70 % (673 виборців), Сергій Тігіпко — 4,19 % (495 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,90 %.[6]

ПриміткиРедагувати

  1. Розпорядження Президента України від 13 лютого 2020 року № 110/2020-рп «Про призначення В.Больбота головою Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області».
  2. Петрово — шлях від хутора до адміністративного центру. Інформаційна мережа - Новоукраїнське життя (Українська). 
  3. Адміністративно-територіальний устрій Петрівського району на сайті Верховної Ради України
  4. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. 
  5. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 2017-04-09. 
  6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-28.