Острів Гренландія
Гренландія — північноамериканський острів, який розташований на крайньому північному сході континенту, в Арктиці, за 740 км від Північного полюсу, і повністю займає однойменний найбільший у світі острів
. Загальна площа країни 2 166 086 км² (12-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 166 086 км², лише 410 449 км² вільні від льоду, решта 1 755 637 км² під покровним льодовиком[1]. Площа країни у 3,5 рази більша за площу території України.
Географія Гренландії  | |
|---|---|
 Географічне положення Гренландії | |
| Географічне положення | |
| Континент | Північна Америка |
| Регіон | Арктика |
| Координати | 72°00′ пн. ш. 40°00′ зх. д. / 72.000° пн. ш. 40.000° зх. д. |
| Територія | |
| Площа | 2,17 млн км² (12-те) |
| Морське узбережжя | 44,09 тис. км |
| Державний кордон | 0 км |
| Рельєф | |
| Тип | гірський, льодовиковий |
| Найвища точка | гора Гуннбйорн (3700 м) |
| Найнижча точка | Атлантичний океан (0 м) |
| Клімат | |
| Тип |
субполярний, полярний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | [[_]] ( км) |
| Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | кам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, алмази, золото, платина, уранові руди, риба, морські ссавці, гідроенергія |
| Стихійні лиха | вічна мерзлота |
| Екологічні проблеми | танення льодів |
НазваРедагувати
Офіційна назва — Гренландія (гренл. Kalaalit Nunaat; дан. Grønland)[2]. Назва острова давньоскандинавською означає — Зелений острів. Таку назву острову 981 року дав його першовідкривач вікінг Ерік Торвальдсон (Рудий), який за ісландськими сагами був вигнаний з Ісландії за вбивство[3]. Він разом зі своєю родиною і рабами вирушив на кораблях, щоб знайти землю, яка, за чутками, лежала на північному заході. Назва була вигадана, імовірно, для залучення поселенців, саме такої думки був літописець 1100 року[3]. Водночас південна частина острова зеленіє в літній час, а назва Гренландія поширилась на увесь острів лише у XV столітті. На середньовічних картах Гренландія називалась також Ґрунтланд (Gruntland) і Енґронеланд (Engroneland), від grunt — «земля», терміну, який застосовували до мілководних заток. Можливо помилково від grøn — «зелений». Місцева гренландська назва Калаалліт Нунаат означає Земля людей калаалліт.
Історія дослідження територіїРедагувати
Географічне положенняРедагувати
Гренландія — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Найбільша ширина із заходу на схід близько 1200 км. Гренландія на півночі омивається водами моря Лінкольна, на північному сході — Гренландського Північного Льодовитого океану; на південному заході — водами Дейвісової протоки і моря Лабрадор, на південному сході — моря Ірмінгера Атлантичного[4]. На сході через води Данської протоки межує з Ісландією; на заході водами проток Дейвісової, Сміта і Нерса відділена від Канадського Арктичного архіпелагу (Канада)[4]. Загальна довжина морського узбережжя 44,09 тис. км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або визначених кордонів і серединних ліній. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або визначених кордонів і серединних ліній[6][1].
Крайні пунктиРедагувати
ЧасРедагувати
Час у Гренландії: UTC-3 (-5 годин різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. На острові діє 4 годинні зони: UTC-4 (Туле); UTC-3 (Готхоб і більша частина льодовикового щита); UTC-2 (Скоресбусюнд); UTC-1 (Данмарксхавн).
ГеологіяРедагувати
Ґренландія розташована в межах Ґренландської плити — субплити Північноамериканської літосферної плити. Більша частина Ґренландії складена гірськими породами докембрію (переважно гнейсами і кристалічними сланцями), зім'ятими в складки і прорваними гранітними інтрузіями. Північна і північно-східна частина острова складена нижньопалеозойськими породами. У палеогеновий період у багатьох районах острова мали місце інтенсивні вулканічні виверження. Більшість території — кристалічна платформа, середньою висотою близько 125 м.
Корисні копалиниРедагувати
Надра Гренландії багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, буре вугілля і торф, залізну руду, свинець, цинк, молібден, алмази, золото, срібло, платину, графіт, мармур, азбест, тальк, ніобій, танталіт, уранові руди, нафту, природний газ, нікелеві, хромові і молібденові й свинцеві руди[8]. Велике значення мають поклади кріоліту, який містить до 13 % алюмінію, на південному заході острова, в районі Івіттуута.
З 2009 року автономія отримала право самостійно розпоряджатися своїми природними ресурсами.
СейсмічністьРедагувати
ВулканізмРедагувати
РельєфРедагувати
Середні висоти — 1792 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка острова і всієї Арктики — гора Гуннбйорн (3700 м) у хребті Воткінса. У східній та північній частинах — гірські ланцюги, які під впливом давнього і сучасного гірського зледеніння набрали альпійського характеру. Висота хребтів Південної Ґренландії — до 3000 м.
Рельєф Гренландії
Топоніми Гренландії (рос.)
Супутниковий знімок поверхні країни
- Greenland Map.jpg
Карта країни (англ.)
Підльодовиковий рельєф
Нунатаки
Типовий ландшафт південної частини острова
Гори Південної Гренландії
Гора Гуннбйорн
УзбережжяРедагувати
Фіорди, що досягають інколи понад 150—180 км у довжину, густою сіткою розчленовують узбережжя Ґренландії.
Скелясті береги острова
Фіорди Гренландії
Фіорди Гренландії
Північно-західне узбережжя
ОстровиРедагувати
КліматРедагувати
Майже вся територія острова Гренландія лежить у полярному кліматичному поясі, за винятком південного узбережжя, де субполярний клімат переходить у помірний на крайньому півдні[9]. Увесь рік панують полярні повітряні маси. Поверхня скута кригою цілий рік. Відносно м'яка морозна зима, прохолодне літо; на крайній півночі та центральній частині льодовикового куполу суворі морозні зима й літо. Опадів мало[10]. На північному узбережжі впродовж полярної ночі морози досягають −50 °C. Середня температура лютого −29,4 °C. Річна кількість опадів — 200—220 мм. Влітку в прибережних районах погода прохолодна. На західному узбережжі клімат м'якший і тепліший. Середня річна температура вище від 0 °C. Річна кількість опадів коливається від 1000 до 2000 мм. Середня температура січня −7,4°…−10,1 °C. Східне узбережжя знаходиться під впливом холодної Східно-Ґренландської течії. Тут узимку тримається сонячна погода з морозами до −30 °C.
У внутрішніх частинах острова температура повітря взимку падає до −60°…−70 °C, влітку не підіймається вище нуля, часто знижуються до −25°…−28 °C. Безпосередньо над льодовиковим щитом кліматичні умови набагато суворіші, ніж на прибережних ділянках, вільних від льоду. Холодне важке повітря зумовлює постійний високий тиск над Ґренландським льодовиком. У периферійних районах льодовика часто спостерігаються сильні катабатичні вітри, швидкість яких досягає 160—200 км на годину.
- SolarGIS-Solar-map-Greenland-en.png
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Гренландії (за Кеппеном)
На південному узбережжі влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря, прохолодне сире літо з туманами на узбережжях, вітряна волога зима. Зона утворення багаторічної мерзлоти[10]. На крайньому півдні превалюють помірні повітряні маси цілий рік. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами. Відносно прохолодне літо з більш ясною погодою. Зволоження надмірне й рівномірне за сезонами[10].
Гренландія не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[11].
Внутрішні водиРедагувати
Дані про площу зрошуваних земель в країні, станом на 2012 рік, відсутні. Річки й тимчасові сезонні потічки країни належать басейнів Атлантичного (південь) і Північного Льодовитого океанів.
ЛьодовикиРедагувати
84 % острова вкрито кригою. Від криги вільна тільки прибережна смуга, що подекуди звужується до 1,5 км, але ніде не перевищує 250 км. Середня потужність льодового покриву Ґренландії становить 2100—2300 м, максимальна — 3400 м. Об'єм Ґренландського льодовика становить приблизно 2,7 млн км³[12][13]. «Чемпіоном» за швидкістю руху є льодовик Квараяк. Він сповзає в океан зі швидкістю 24 м на добу. Дослідження показують, що льодовики активно тануть[14][15].
Льодовий щит Гренландії, який стрімко тане, втратив близько 4700 гігатон льоду з моменту початку вимірювань у квітні 2002 року. Танення льодовиків Гренландії призвело до підвищення глобального рівня моря на 1,2 сантиметра менш ніж за 20 років. Супутникові дані програм Grace та Grace-FO показують, що лід тане, особливо на західному узбережжі Гренландії[16][17].
Гіпсометрична схема льодовикового покриву
Швидкість танення льодовикового щита
Танення льодовика Гельгейм
Утворення айсбергів
ҐрунтиРедагувати
РослинністьРедагувати
У прибережних районах Ґренландії, на яких немає льодового покриву, налічується понад 1 тис. видів рослин, з них близько 450 видів — вищих, переважно льодовикова флора, яка проникла сюди з Північної Америки[12][13].
На півночі Ґренландії на ділянках вільних від льоду, переважають лишайники і мохи, яких на островах налічується до 600 видів[12][13].
На півдні Ґренландії рослинність представлена лісотундровими видами з переважанням полярної верби, вільхи, карликової берези, ялівцю. Іноді трапляється американська горобина. З трав'янистих видів рослин на півдні Ґренландії значно поширені деревій, з чагарників — костяниця. На достатньо зволожених ділянках південного узбережжя, крім карликової берези, полярної верби, росте лохина, брусниця, а також трав'янисті види — тонконіг, смолівка, ломикамінь[12][13].
Гренландська тундра
Гренландська тундра
Долина Куїнгуадален
1.jpg)
З культурних рослин на острові вирощують ячмінь, картоплю, а в парниках цибулю, огірки, моркву[12][13].
Земельні ресурси Гренландії (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 0,6 %,
- орні землі — 0 %,
- багаторічні насадження — 0 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 0,6 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
- інше — 99,4 %[1].
Тваринний світРедагувати
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Арктичної підобласті Голарктичної області[10].
З усіх арктичних островів у Гренландії найбільше видів наземних ссавців. Це мускусні бики, полярні вовки, північні олені, білі ведмеді, полярні зайці, білі та блакитні песці, лемінги[12][13]. У водах навколо Ґренландії водяться морські зайці, нерпи, гренландські тюлені і рідко — моржі[12][13]. На західному узбережжі зустрічаються білуха і нарвал, які є об'єктом полювання ескімосів. Влітку поблизу берегів Ґренландії з'являються косатки, дельфіни. Фауна острова налічує понад 50 видів хижаків.
Орнітофауна Ґренландії налічує понад 170 видів птахів (в тому числі перелітних)[12][13]. Промислове значення мають кайри, гаги звичайні, білі куріпки, пуночки, білі сови, ворони, кречети, чечітки, орлани. З перелітних, які впродовж літа гніздяться на острові, звичайні білі гуски, гуски-гуменники та ін.
Білий ведмідь
На острові водиться близько 600 видів комах[12][13], з яких 74 види твердокрилих[18].
Охорона природиРедагувати
Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: більша частина острова вкрита покровним льодовиком, вільні від криги ділянки на півночі скуті вічною мерзлотою[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- глобальні зміни клімату, танення льодовикового щита;
- збереження традиційного життя інуїтів, що промишляли полюванням на морських звірів.
Фізико-географічне районуванняРедагувати
У фізико-географічному відношенні територію Гренландії можна розділити на райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в г Greenland, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ а б Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Гренландія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ а б в г д е ж и к Гаврилюк В. С., 1971.
- ↑ а б в г д е ж и к Ігнатьєв Г. М., 1973.
- ↑ Dynamic ice loss from the Greenland Ice Sheet driven by sustained glacier retreat
- ↑ Льодовики Гренландії вже не врятувати: вони досягли точки неповернення і далі лише танутимуть
- ↑ NASA “Oceans Melting Greenland” Mission Complete – Six Years of Mapping Unknown Terrain. January 30, 2022
- ↑ [Данці б'ють на сполох: крижаний щит Гренландії тане надто швидко. (рос.) 02.02.2022, 21:28]
- ↑ Böcher J. The Coleoptera of Greenland. — Museum Tusculanum Press, 1988.
ЛітератураРедагувати
УкраїнськоюРедагувати
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Гаврилюк В. С. Північна Америка. Фізико-географічна характеристика. — К. : Вища школа, 1971.
- Гренландія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Ігнатьєв Г. М. Найбільший острів Землі // Хрестоматія з фізичної географії. — К., 1973.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
АнглійськоюРедагувати
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
РосійськоюРедагувати
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — 40 тис. прим. — ISBN 5-244-00315-1.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Гренландия // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Сандерсон И. Северная Америка. — М. : Прогресс, 1979. — 304 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Острів Гренландія |
Вікісховище : Атлас Гренландії.- Карти Гренландії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Національний геологічний інститут Данії і Гренландії
- Greenland : [англ.] : [арх. року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 March. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Гренландію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Гренландії.
- Гренландія як найбільший острів земної кулі : [укр.] : [арх. 17 червня 2019 року] // osvita.ua : реферат. — Освіта.ua, 2011. — 26 листопада. — Дата звернення: 17 червня 2019 року.
- ' В Гренландии станут добывать уран : [рос.] : [арх. 17 червня 2019 року] // euronews.com. — Euronews, 2013. — 25 октября. — Дата звернення: 17 червня 2019 року.
- Подо льдом в Гренландии найден каньон : [рос.] : [арх. 17 червня 2019 року] // euronews.com. — Euronews, 2013. — 30 августа. — Дата звернення: 17 червня 2019 року.
- Найбільший острів світу — Гренландія : [укр.] : [арх. 17 червня 2019 року] // geografica.net.ua. — Географіка, 2010. — 17 січня. — Дата звернення: 17 червня 2019 року.
