Кріолітмінерал класу галогенідів, природний фторид.

Кріоліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Crl[2]
Хімічна формула Na₃AlF₆
Nickel-Strunz 10 3.CB.15[3]
Ідентифікація
Колір безбарвний, білий, сіруватий, жовтуватий, брудно-бурий, блідо зеленуватийб рідко рожевуватий
Сингонія моноклінна сингонія
Спайність відсутня
Твердість 2,5-3,5
Блиск від скляного до жирного
Колір риси білий
Густина 2,95 — 3,01 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь лід (давньогрецька мова)[4],
камінь (давньогрецька мова)
Типова місцевість Івігтут[4]
CMNS: Кріоліт у Вікісховищі

Історія та етимологія ред.

 
Кріолітова копальня Івігтут, Гренландія, 1940

Кріоліт вперше був виявлений та описаний в 1799 році в Івіттууті в Гренландії данським природознавцем, ветеринаром і лікарем Педером Крістіаном Абільдгаардом (Peder Christian Abildgaard, 1740—1801). Він назвав цей мінерал за характерним виглядом від грецьких слів κρύος [krýos] «мороз, лід» та λίθος [lítʰos] «камінь» — кріоліт, що означає «крижаний камінь».

Загальна характеристика ред.

Алюмофторид (фторалюмінат) натрію острівної будови. Формула Na3[AlF6]. Теоретично містить 12,8 % Al, 32,9 % Na і 54,3 % F. Домішки: Si, Fe, Mg, K, Sr, Th.

Поширений типовий акцесорний мінерал метасоматично змінених лужних гранітів і полевошпатових альбітрибекітових метасоматитів, що містять рідкіснометалічні (тантало-ніобієве, цирконієве) зруденіння. Зустрічається в пегматитах, утворюючись із залишкових розчинів, збагачених фтором. Мінерал зазвичай утворюється на стадії пегматиту і зустрічається в гранітних пегматитах і в матриксі деяких багатих фтором ріолітів, що містять топаз. Він супроводжується егірином, шабазитом, евдіалітом, флюоритом, кріоліт-іонітом, мікрокліном, натролітом, пахнолітом, фенакітом, кварцом, сидеритом, содалітом, сфалеритом, томсенолітом, топазом, вілліомітом і веберитом.

Кристалізується в моноклінній сингонії. Зазвичай утворює безбарвні, білі, сірі, коричневі, коричнево-чорні або червонуваті кристалічні скупчення, псевдокубічні кристали, або масивні агрегати зі скляним блиском. Кубовидні кристали і двійникові пластини зустрічаються рідко. Можливе фарбування мінералу домішками органічних речовин.

Завдяки наявності йонів фтору отруйний. ГДК у робочій зоні 1 мг/м³ (за гідрофторидом).

Поширення ред.

Родовища кріоліту дуже рідкісні. Найбільше промислове родовище в Західній Гренландії (Івіттуут), де кріоліт утворює масивні скупчення серед грейзенізованого граніту у вигляді великого штока, що вертикально йде на глибину, розроблялося до 1987 року.

У Ерзінському гранітному масиві (Тива) кріоліт поряд з томсенолітом є звичайним акцесорним мінералом в альбіто-рибекітових гранітах.

Кріоліт знайдений в Ільменських горах на Південному Уралі (Міас), Канаді та США (штат Колорадо).

В Україні поблизу смт Хорошів, Житомирської області в мікрокліно-кварцових пегматитах виявлені великі друзові порожнини з гігантськими кристалами топазу, з рясними включеннями кріоліту, кварцу та інших мінералів[5].

Застосування ред.

 
Кріолітова структура

Кріоліт використовується в процесі електролітичного одержання алюмінію, нагріваючи до 1010 °C у ньому плавлять оксид алюмінію для подальшого електролізу. У виробництві плавикової кислоти, скла та емалей. Оскільки мінерал рідкісний, то більшу частину кріоліту, що використовується в промисловості, одержують синтетично. Кріоліт штучно отримують із флюоритової сировини, шляхом взаємодії фториду алюмінію з фторидом натрію, а також дією плавикової кислоти на гідроксид алюмінію в присутності соди. Що стосується ефективності електролізу, то вона не залежить від того, яка сировина бралася для роботи — природна чи синтетична[6].

Рисс Йосип Григорович відомий український вчений-хімік під його керівництвом вдосконалювалась технологія виробництва «кріоліту», що дозволило збільшити випуск дефіцитного алюмінію.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. а б C A. P. Norwegische titanerze und andre neue fossilien // Allgemeines Journal der Chemie / за ред. A. N. Scherer — 1799. — Т. 2. — С. 502–502.
  5. Кріоліт - опис мінералу / Криолит - описание минерала. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. 
  6. Кріоліт: застосування та властивості. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. 

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кріоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Кріоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 110–113.
  • Carl Hintze: Kryolith. AlFl3·3NaFl = Na3AlFl6. In: Handbuch der Mineralogie von Dr. Carl Hintze. Erster Band. Elemente – Sulfide – Oxyde – Haloide – Carbonate –Sulfate – Borate – Phosphate : Zweite Abtheilung. Oxyde und Haloide. 1. Auflage. Band 1. Veit & Comp., Leipzig 1915, S. 2507–2505.

Інтернет-ресурси ред.

Посилання ред.