Вікіпедія

Вільха

рід рослин
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вільха (значення).

Ві́льха (Alnus) — рід дерев і чагарників родини березових (Betulaceae). Зарості вільхи називають вільшняками[1] або вільшинами[2]. Плід — однонасіннєвий горішок, сплюснутий і оточений вузьким крильцем. Горішки дозрівають до осені, але випадають з шишки лише наступної весни. Деревина цінується за легкість обробки та довговічність, включаючи стійкість до гниття у воді. Дерева садять для відновлення слабких та пошкоджених ґрунтів, як декоративні, а іноді використовують у медицині. Регіональні назви — вільши́на, ільха, о́льха́, олеши́на.

Вільха
Період існування: 66.0–дотепер
Alnus glutinosa типовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Березові (Betulaceae)
Підродина: Betuloideae
Рід: Вільха (Alnus)
Mill.
Види

≈ 40 видів (див. текст)

Вікісховище: Alnus

Представники роду поширені на північному заході Африки, у Євразії, Північній Америці, на північному заході й заході Південної Америки[3].

Біоморфологічна характеристика

ред.

Це листопадні дерева або кущі, до 35 метрів заввишки; стовбурів зазвичай кілька. Кора стовбурів і гілок від світло-сірого до темно-коричневого забарвлення, тонка, гладка, щільна; часто присутні сочевиці. Деревина майже біла, на повітрі червоніє, помірно легка та м'яка, текстура тонка. Листя зазвичай пилчасте або подвійно пилчасте або зубчасте, рідко надрізане або цільне; верхівка змінна, гостра до тупої або загострена до округлої; поверхні від голих до повстяних, знизу іноді смолисто-залозисті. Листкова пластинка від яйцеподібної до еліптичної або оберненояйцеподібної, тонкої до шкірястої; основа змінна, від клиноподібної до округлої. Чоловіче суцвіття видовжене, висяче, циліндричне, з численними приквітками, що перекриваються, кожен приквіток містить (3 або)4(або)5 приквіточків і 3 квітки; чашечка 4-лопатева; тичинки (1-)4. Жіноче суцвіття 1 або 2 в китиці або волоті, яйцеподібне або еліпсоїдне, конусоподібне; приквітки численні, що перекривають один одного, дерев'янисті, стійкі, верхівка 5-лопатева, кожен приквіток підтримує 2 квітки. Горішки по 2 в кожній пазусі приквітка, стиснуті, з перетинчастими або паперистими крильцями. Усі вільхи симбіотично асоціюються з видами актиноміцету Frankia, що призводить до утворення бульбочок на коренях рослин та фіксації атмосферного азоту[4][5].

Етимологія

ред.

Родова назва Alnus латинського походження, що, своєю чергою, походить від протоіталійського *alznos, яке походить від протоіндоєвропейського *h₂élsnos від *h₂élis. Українська назва вільха праслов'янського (*olьxa або *jelьxa) й того ж таки індоєвропейського походження, а іє. *alis-, *elis- — «вільха» походить, можливо, від *el-, *ol- — «жовтий, червоний» (вільхове дерево червоне всередині)[6].

Використання

ред.

Швидке зростання вільхи та її стійкість до несприятливих умов призвели до її використання в агролісівництві (наприклад, відновлення кар'єрів, вигорілих ділянок, занедбані сільськогосподарські угіддя тощо). Дерево має розгалужену кореневу систему й може бути висаджене для контролю ерозії берегів. Завдяки фіксації азоту і стійкості до забруднених ґрунтів, його можна використовувати для рекультивації земель, особливо на вугільних відвалах. Види вільхи можуть мати декоративну цінність як садові рослини або бонсай. Вільхова деревина використовується у виробництві електрогітар для виготовлення корпусів. Її також використовували для виготовлення відер та діжок. Шишки цих дерев використовуються в акваріумах для підкислення та забарвлення води в бурштиновий колір; таніни, які вони виділяють, корисні для риб. Вільха використовується місцево як паливо. Вільха мала використання у традиційній медицині; але зараз використовується мало[7].

Види

ред.

До роду належить приблизно 41 вид згідно з Plants of the World Online[3]:

Alnus subg. Alnus
  1. Alnus acuminata Kunth
  2. Alnus cordata (Loisel.) Duby
  3. Alnus cremastogyne Burkill
  4. Alnus glutinosa (L.) Gaertn.
  5. Alnus hirsuta (Spach) Rupr.
  6. Alnus incana (L.) Moench
  7. Alnus japonica (Thunb.) Steud.
  8. Alnus jorullensis Kunth
  9. Alnus lusitanica Vít, Douda & Mandák
  10. Alnus matsumurae Callier
  11. Alnus nepalensis D.Don
  12. Alnus oblongifolia Torr.
  13. Alnus orientalis Decne.
  14. Alnus rhombifolia Nutt.
  15. Alnus rohlenae Vít, Douda & Mandák
  16. Alnus rubra Bong.
  17. Alnus serrulata (Aiton) Willd.
  18. Alnus subcordata C.A.Mey.
  19. Alnus trabeculosa Hand.-Mazz.
    Alnus subg. Clethropsis
  20. Alnus formosana (Burkill) Makino
  21. Alnus maritima (Marshall) Muhl. ex Nutt.
  22. Alnus nitida (Spach) Endl.
    Alnus subg. Alnobetula
  23. Alnus alnobetula (Ehrh.) K.Koch
  24. Alnus firma Siebold & Zucc.
  25. Alnus mandschurica (Callier) Hand.-Mazz.
  26. Alnus maximowiczii Callier
  27. Alnus pendula Matsum.
  28. Alnus sieboldiana Matsum.
    без підроду:
  29. Alnus betulifolia G.Y.Li, Z.H.Chen & D.D.Ma
  30. Alnus djavanshirii H.Zare
  31. Alnus dolichocarpa H.Zare, Amini & Assadi
  32. Alnus fauriei H.Lév. & Vaniot
  33. Alnus ferdinandi-coburgii C.K.Schneid.
  34. Alnus glutipes (Jarm. ex Czerpek) Vorosch.
  35. Alnus hakkodensis Hayashi
  36. Alnus henryi C.K.Schneid.
  37. Alnus lanata Duthie ex Bean
  38. Alnus mairei H.Lév.
  39. Alnus paniculata Nakai
  40. Alnus serrulatoides Callier
  41. Alnus vermicularis Nakai

Також описано один викопний вид: Alnus heterodonta

В Україні росте три види:

Галерея

ред.
  •  
    Загальний вигляд Alnus glutinosa
  •  
    Стовбур Alnus incana
  •  
    Листя Alnus firma
  •  
    Листя Alnus hirsuta
  •  
    Сережки Alnus serrulata

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Значення слова «вільшняк». Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
  2. ↑ Слово "вільшина" (СУМ). Словник української мови (українською) . Архів оригіналу за 12 травня 2019.
  3. ↑ а б Alnus Mill.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 2 травня 2021. (англ.)
  4. ↑ Alnus. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 05.07.2025.
  5. ↑ Alnus. Flora of China. efloras.org. Процитовано 05.07.2025.
  6. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 399, 400.
  7. ↑ Alnus. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 05.07.2025.

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Фітомаса вільшняків Західного Полісся України : монографія / П. І. Лакида, І. В. Блищик. — Київ ; Корсунь-Шевченківський : Майдаченко І. С. [вид.], 2010. — 236 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 211–234. — 300 прим. — ISBN 978-966-8302-25-1
  • Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп.ред. А. М. Гродзінський. — К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.— 544 с. ISBN5—88500—055—7
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільха&oldid=45708823