Ісландські саги

історичні легенди ісландців

Ісландська сага – один з жанрів середньовічної словесності, заснований на народних традиціях та написаний національною мовою[1].  

Історія ред.

Саме давньоісландське слово «сага» (segia) перекладається як «оповідь», «історія». Часом початку створення саг  вважається середина XII століття. Більшість їх було  складено саме в Ісландії між XII - XV століттями. Саги охоплюють історію країни та минуле Скандинавії. Кілька саг мають норвезьке походження. Вважається, що сага бере початок  в усній традиції, при цьому більшість авторів саг анонімні.

Піджанри ред.

З поміж саг дослідники групують такі піджанри як:

  • «Саги про ісландців» або «Сімейні саги» (Íslendingasögur), що розповідають про історію Ісландії епохи заселення (870-930 р.р. н.е.) та період до навернення країни до християнства (близько 1000 р. н.е.)[2];
  • «Сучасні саги» (Samtíðarsögur), дії в яких відбуваються за часів життя автора, або близьких до них. Здебільшого це XII - XIII століття. Вони розповідають про могутні ісландські роди, їх успіхи та суперечки. Так, у 1122-1123 р.р. була написана «Книга про ісландців» (Islendingabok), коротка історія Ісландії з часу її заселення. Автором цього твору був ісландський священик Арі Торгільссон Мудрий. Підгрупами  цього під жанру є «Саги про Стурлунгів» (Sturlungasögur) та «Саги про ісландських єпископів» (Biskupasögur)[3].

Переклади ред.

Більшість ісландських саг були перекладені європейськими мовами. Перші переклади данською були здійснені Педером Клауссоном Фрісом наприкінці XVI - XVII століть. Але масові переклади стали можливими лише на початку XIX століття після усвідомлення факту німецької мовної спільності.

Примітки ред.

  1. Воронова, Марія. Скандинавські саги в дослідженнях Омеляна Пріцака (PDF) (українською) .
  2. Хведченя, Сергій. Давньоісландські саги як джерело з історичної географії: подорож Торвальда Кодранссона у Святу землю і його перебування на теренах Русі (початок ХІ ст.) (PDF).
  3. Groeneveld, Emma. Сага. Всесвітня історична енциклопедія (укр.). Процитовано 28 квітня 2023.