Відкрити головне меню

Операції ВМФ Великої Британії на Балтиці (1918—1919)

Операції ВМФ Великої Британії на Балтиці (1918—1919) (англ. British campaign in the Baltic (1918-19) — проводились в ході війн за незалежність Естонії, Латвії і Громадянської війни у Росії з метою підтримки цих молодих незалежних держав і Білого Руху в Росії у першочерговому завданні встановлення контролю над Петроградом. Операція Королівського ВМС Великої Британії «Червоний шлях» (англ. Operation Red Trek)[1] була частиною низки операцій країн Антанти і їхніх союзників проти поширення більшовизму на теренах колишньої Російської імперії.

Війна за незалежність Естонії
Латвійська війна за незалежність
Громадянська війна у Росії
Операції ВМФ Великої Британії на Балтиці
Inglise laevastik Koporje lahes.jpg
Британські кораблі у Копорській затоці. Жовтень 1919
Координати: 58°37′ пн. ш. 20°25′ сх. д. / 58.617° пн. ш. 20.417° сх. д. / 58.617; 20.417
Дата: 17 листопада 1918 - грудень 1919
Місце: Фінська затокаБалтійське море
Результат: Змушення РСФСР до укладення мирних угод
Сторони
РСФСР
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg
Королівський ВМФ Великої Британії
Naval Ensign of the United Kingdom.svg
ВМС Естонії
Naval Ensign of Estonia.svg
ВМС Латвії
Naval Ensign of Latvia.svg
ВМС Фінляндії
Military Flag of Finland.svg
Командувачі
20px•Кузьмін М. М.
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg•Раскольніков Ф. Ф.
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg•Галлер Л. М.
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg•Зарубаєв С. В.
Naval Ensign of the United Kingdom.svg•Александр-Сінклер
Naval Ensign of the United Kingdom.svg•Кован Уолтер
Naval Ensign of the United Kingdom.svg•Егар Август
Naval Ensign of Estonia.svg•Пітка Йоган
Військові сили
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg
Балтійський флот • ДОТ
2 лінкори
крейсер
8 есмінців
7 підводний човен
2 мінні загороджувачі
8 тральщиків
6 сторожевих кораблів
Naval Ensign of the United Kingdom.svg • Royal Navy
1 ескадра легких крейсерів
4 ескадра легких крейсерів
4 флотилія есмінців
7 флотилія підводних човнів
авіаносець «Вінідіктів»
монітор «Еребус»
Втрати
лінкор «Андрей Первозванный»
крейсер «Олег»
плавбаза «Память Азова»
есмінці «Гавриил» • «Свобода» • «Константин»
«Автроил» здався
«Спартак» здався
483 моряків загинуло
251 полонених
крейсер
HMS Curacoa пошкодж.
есмінці
HMS «Cassandra»
HMS Vittoria
підводний човен • HMS L55
тральщики • HMS Gentian • HMS Myrtle
торпедні човни
СМВ-24 • СМВ-62 • СМВ-79
Naval Ensign of the United Kingdom.svg107 моряків загинуло
9 полонених
Naval Ensign of Estonia.svg 23 загинуло • 3 збв

Після підписання перемир'я 11 листопада 1918 Антанта дозволила німецьким підрозділам залишатись в регіоні задля стримування просування більшовицьких загонів з Росії, дозволивши у Латвії формування підрозділів територіальної оборони, зокрема підрозділів німецького корпусу добровольців (нім. Freikorps), підрозділів Ландсверу (нім. Baltische Landeswehr). Після встановлення пронімецького уряду у квітні 1919 внаслідок збройного заколоту Антанта наказала покинути Латвію німецьким підрозділам, які у липні були розбиті естонсько-латвійськими підрозділами за підтримки Великої Британії. На 1920 були укладені мирні угоди поміж Естонською Республікою, Латві́йською Респу́блікою і Росією. План відносно підтримки Білого руху не була реалізована.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Кораблі Балтійського флоту дістались в руки більшовиків і становили певну загрозу для держав регіону Балтики, беручи участь у наступі загонів більшовиків у Латвії, Естонії. Вони підтримували свої частини вогнем, висаджували десанти, виставляла мінні загородження. Одночасно значна частина офіцерів флоту загинула з рук матросів, чи перебувала у Білому русі. На 15 листопада 1918 було створено «Действующий отряд» (ДОТ)[2] для підтримки військових операцій. У нього увійшли усі боєздатні кораблі флоту:

Британська ескадраРедагувати

Задля реалізації плану до прибережної акваторії Балтики, портів Естонії, Латвії у листопаді 1918 було надіслано кораблі королівського флоту під командуванням контр-адмірала Едвіна Александр-Сінклера[14]: 5 легких крейсерів, 9 есмінців, транспортного корабля, тральщиків. Вони зайшли до Лієпаї, де передали латвійським частинам гвинтівки, поповнили запаси вугілля і попливли до Таллінна. У ніч з 4/5 грудня крейсер HMS «Cassandra»[15] підірвався на міні з часів Першої світової війни і затонув. Загинуло 17 членів екіпажу. Решту екіпажу врятували есмінці HMS Westminster[16] та HMAS Vendetta, що підійшов до борту крейсера. До Таллінна кораблі привезли спорядження, війська з дозволом їхньої підтримки наскільки їхні гармати були спроможні. Завдяки їхньому прибуттю естонські кораблі здійснили декілька десантувань в тилу окупаційних військ.

Бойові діїРедагувати

Звільнення ЕстоніїРедагувати

26 грудня есмінці «Спартак» з командуючим Ф. Ф. Раскольниковим і «Автроил» вийшли в море для обстрілу Таллінна, що за задумом мало б розпочати повстання робітників. «Спартак» обстріляв острів Найссаар, що прикривав з моря Таллінн. З острова повідомили про появу есмінця, який захопив фінський корабель і відправив його до Кронштадту. На його перехоплення вийшло два англійські крейсери і два есмінці. Під час переслідування «Спартак» сів на мілину, а при підході англійських кораблів спустив прапор. На ньому було знайдено чимало документів з планами діяльності кораблів ДОТ.

О 11.00 годині 27 грудня біля Таллінна «Автроил» помітили два англійські есмінці і крейсер. При першому пострілі він без бою здався. Згідно декотрих джерел при спробі втечі на ньому відбувався черговий мітинг. За два дві було захоплено два есмінці і 251 моряк, з яких 46 полонених під поруку перейшли до ВМФ Естонії, Білої армії. У Таллінні їх передали ВМФ Естонії[17]. Комісарів Ф. Раскольнікова і Нинюка з «Автроила» за посередництвом Червоного Хреста Данії обміняли на полонених англійців. До кінця Громадянської війни кораблі Балтійського флоту не виходили далі острова Гогланд[en]. Спеціальна комісія вину за втрату двох есмінців поклала на командувача морськими силами Балтійського флоту, адмірала C. Зарубаєва[ru] і не побачила вини В. Альтфатера[18] і Ф. Раскольнікова[en].

Тим часом загони більшовиків підходили до Риги і уряд на початку січня евакуювався на кораблях англійської ескадри до Лієпаї. Одночасно було вирішено замінити ескадру Александра-Сінклера більш потужною контр-адмірала Уолтера Кована[en], що прибула 5 січня до Копенгагену і далі до Таллінну. 18 січня 1919 за підтримки флоту був висаджений десант і взята Нарва. 7-а армія РСЧА[ru] була відкинута до Пскову, у полон потрапило до 600 її вояків.

Наступ Північного корпусуРедагувати

З 26 квітня естонський і англійський флоти розпочали мінування Фінської затоки, острова Гогланд[en]. У травні сили Білої армії прорвали фронт біля Нарви і розпочали наступ на Псков. 13 травня на міні біля Таллінну підірвався крейсер HMS Curacoa[en], який з великими труднощами повернувся до Англії. 23 травня на підтримку підійшли крейсер HMS Dragon, флотилія підводних човнів з плавбазою. 28 травня кораблі ДОТ отримали наказ підтримати відступаючі частини РСЧА у Копорській затоці[ru], де вони вступили у перестрілку з англійськими кораблями, що повторилось 1 червня. 16 червня при бойовому траленні Фінської затоки підірвались два британських тральщики. 4 липня есмінці «Азард», «Гавриил» невдало атакував о 17.37 підводний човен L55[en], який при відході течія занесла на мінне загородження, де він підірвався і затонув з екіпажем.

 
Крейсер «Олег»

У надії на підтримку англійських кораблів 13 червня розпочалось повстання на форті «Красная горка»[ru], батарей "Серая лошадь"[ru], але контр-адмірал Уолтер Кован обмежився закликом до кораблів Балтійського флоту здаватись, а Північний корпус[ru] дізнався про повстання вже після його придушення.

У середині червня до фінського порту Терійокі прибуло два торпедні катери комондора Августа Егара[en]. У ніч 17/18 червня катер HM CMB 4[en] вийшов проти крейсера «Олег» і двох есмінців, що патрулювали недалеко порту. Єдиною торпедою о 4.00 він торпедував «Олега», який затонув через 12 хв. (5 моряків загинуло, 5 поранено), а катер без пошкоджень повернувся назад.

На 30 червня з Великої Британії прибуло ще чотири крейсери «HMS Danae», «HMS Delhi»[en], HMS «Dauntless»[en], «HMS Caledon», транспорт з мінами, 3 липня авіаносець «HMS Vindictive»[en] з 12 літаками, який сів на мілину і впродовж місяця на брав участі у бойових діях. З липня розпочались атаки британських літаків, а 30 липня прибуло 7 торпедних човнів до флотилії Егара.

Боротьба за РигуРедагувати

За наказом головнокомандувача Йохана Лайдонера 21 червня естонські кораблі направили до Ризької затоки на допомогу легальній владі, розпочавши 30 червня обстріл фортів у гавані Риги. До 3 липня кораблям, висадженому ними десанту вдалось зламати опір ландсверу.

Підводні човниРедагувати

З 10 липня у Копорській затоці підводний човен «Волк» безуспішно спробував атакувати англійські кораблі. 23 липня сюди направився підводний човен «Пантера», який випустив дві торпеди по англійських підводних човнах, а ті по ньому. 27 липня «Вепрь» виявили британські есмінці. Вони її пошкодили, але підводному човну вдалось повернутись до Кронштадту.

КронштадтРедагувати

Файл:Kronshtadtmap1919.jpg
Схема атаки Кронштадту торпедними човнами на аеросвітлині
 
«Память Азова» після торпедної атаки

З 1 серпня 1919 англійські літаки розпочали регулярні атаки Кронштадту. На підтримку Північно-Західної армії контр-адмірал Кован вирішив здійснити атаку на Кронштадт авіацією, торпедними човнами. Метою було знищення двох лінійних кораблів, крейсерів, причому кожен з катерів 1-5 отримав чітке завдання по знищенні певного корабля, катери 6-7 повинні були підстрахувати першу групу катерів, а № 8 атакувати черговий есмінець на рейді. Літаки повинні були відвернути увагу від атаки катерів. у ніч з17/18 серпня катери вийшли в море, але катер № 3 зупинився через поломку мотору. О 3.45 розпочалась атака літаків, що пошкодили танкер «Татьяна», есмінець «Гавриил»[19].

Близько 4.00 катер № 1 атакував плавбазу «Память Азова», що отримала 2 торпедні попадання і сіла на ґрунт. Катер № 2 торпедував лінкор «Андрей Первозванный», що більше не відновлювався. Катер № 4 був пошкоджений при вході до гавані, загинув його капітан і атака лінкору «Петропавловск» була безуспішною. Катер № 5 був пошкоджений і почав відступ входу в гавань. на зворотній дорозі взяв на буксир катер № 3. Катер № 6 на виході з гавані протаранив катер № 1, що затонув. Під час рятування його екіпажу загинув командир катера № 6. Його замісник випустив безрезультатно дві торпеди по есмінцю «Гавриил», через стрільбу з якого катер загорівся і затонув. Їх намагався врятувати катер № 7 після безрезультатної атаки гавані, але через сильний обстріл відійшов. Катер № 8 з мілини випустив по «Гавриилу» торпеду, що вдарилась об ґрунт і вибухнула. Через це катер затонув.

Британські сили понесли втрати через невиконання первісного плану по торпедуванні в першу чергу есмінця «Гавриил». Втрати кораблів у гавані були викликані у першу чергу відсутністю елементарного бонового протиторпедного, протикатерного захисту. У наступні дні продовжувались авіаційні бомбардування Кронштату (3-4 щоденно). 21 серпня на міні підірвався тральщик Балтфлоту, якому вдалось повернутись на базу. 31 серпня Чичерін Г. В. запропонував естонцям провести перемовини, що завершились у вересні безрезультатно. Одночасно 31 серпня у Копорській затоці підводний човен "Пантера"[ru] торпедувала есмінець HMS «Vittoria»[20], що стояв на якорі. Отримавши 1 торпедне попадання, він затонув.

Бойові дії у вересніРедагувати

Впродовж вересня обидві сторони займались ставленням мінних загороджень, обстрілом узбережжя. 4 вересня есмінець HMS «Vittoria»[21] підірвався на міні і затонув. Того ж дня міноносець «Свобода» був пошкоджений бомбами з британських літаків. При щоденних бомбардуваннях Кронштадту були пошкоджені доки, пароплав, панцирник «Заря Свободы»[22] (3 жовтня). З 20 жовтня на фронті встановилось тимчасове затишшя.

Наступ Північно-Західної арміїРедагувати

Наступ розпочався 28 вересня, а 9 жовтня англійські кораблі прибули до Риги для підтримки наступу латвійського війська. Естонський флот здійснив декілька вдалих десантних операцій у тилах стрімко відступаючої РСЧА. 20 жовтня сили біло армії підійшли найближче до Петрограду, де їх обстріляли кораблі Балтфлоту. 21 жовтня з Кронштадту вийшли есмінці «Гавриил», «Свобода», «Константин», «Азард» для постановки мін у Копорській затоці, де вони вночі потрапили на мінне поле. О 5.48 підірвався «Гавриил», о 5.50 «Константин»[23] і «Свобода»[24]. З першого за 20 хвилин врятувалось 19 моряків, другий переломався навпіл і відразу затонув, з третього за декілька хвилин встигло врятуватись 6 осіб). Останній у строю «Азард» 15 хвилин виходив з мінного поля заднім ходом. Загинуло 485 моряків. Слідча комісія виявила декотрі порушення у плануванні операції, визнавши правильними дію капітанів загиблих кораблів. Згодом Корнатовский М. А.[25] писав, що офіцери кораблів мали домовленість про здачу кораблів англійському флоту, але по волі випадку вони потрапили на мінне поле.

Для атаки форту «Краснофлотский» («Красная горка»[26] був викликаний монітор «Еребус», який 27 жовтня випустив близько 30 набоїв калібром 381,0 мм. Через погану видимість і вичерпання боєзапасу він відійшов у море. 29 жовтня британські крейсери обстріляли батареї РСЧА у Копорській затоці, а есмінець «Азард» був пошкоджений авіабомбою. 30 жовтня HMS «Erebus» повторно обстріляв форт «Краснофлотский», випустивши 30 набоїв. Британські та естонські кораблі підтримували контратаки Північно-Західної армії. 4 листопада британські кораблі в останній раз здійснили обстріл позицій РСЧА.

З кінця листопада тральщики Балтфлоту неодноразово робили спроби розчистки фарватеру біля Кронштадту, але кожного разу їх відганяли ворожі літаки. При траленні фарватеру 10-14 було знищено 5 мін. В останній раз вони вийшли в море 29 листопада, після чого вернулись до Кронштадту для зимівлі.

Завершення місіїРедагувати

У грудні 1919 відбулась евакуація британських сил з Фінляндії. Після 25 грудня у регіоні залишили два легкі крейсери і 4-у флотилію есмінців, що з Копенгагена виходили для патрулювання моря біля узбережжя Естонії, Латвії. 16 січня 1920 уряд вирішив зняти блокаду, а у квітні припинити бойові дії Королівського флоту на Балтиці. На той час 31 грудня було підписано перемир'я поміж Естонією і РСФСР, а 2 лютого підписано мирну угоду.

ДжерелаРедагувати

  • Bennett, Geoffrey (1964). Cowan's war: the story of British naval operations in the Baltic, 1918—1920. London: Collins. OCLC 51700397 (англ.)
  • Republished as: (2001) Freeing the Baltic. Edinburgh: Birlinn. ISBN 1-84341-001-X (англ.)
  • Jackson, Robert (2007). Battle of the Baltic. Barnsley: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84415-422-7 (англ.)
  • Kinvig, Clifford (2006). Churchill's Crusade: The British Invasion of Russia 1918—1920. Hambledon Continuum. ISBN 1-85285-477-4 (англ.)
  • Kettle, Michael (1992). Churchill and the Archangel Fiasco. Minneapolis: Univ. of Minnesota Press. ISBN 0-415-08286-2 (англ.)
  • «British-Bolshevik Navy Actions». Naval History.net (англ.)
  • Ben Nimmo. «The forgotten fleet: the British navy and Baltic independence». The Baltic Times. Retrieved 2009-05-16 (англ.)

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Churchill and the Baltic, Part I: 1918—1931 (англ.)
  2. Действующий отряд кораблей Балтийского флота (рос.)[ru]
  3. Андрей Первозванный (броненосец) (рос.)[ru]
  4. Олег (бронепалубный крейсер) (рос.)[ru]
  5. Азард (эсминец) (рос.)[ru]
  6. Гавриил (эсминец) (рос.)[ru]
  7. Тигр (подводная лодка) (рос.)[ru]
  8. Пантера (подводная лодка) (рос.)[ru]
  9. Подводные лодки типа «Барс» (рос.)[ru]
  10. Подводные лодки типа «Барс» (рос.)[ru]
  11. Подводные лодки типа «Барс» (рос.)[ru]
  12. Генерал-Адмирал (крейсер) (рос.)[ru]
  13. Урал (минный заградитель) (рос.)[ru]
  14. Edwyn Alexander-Sinclair (англ.)[en]
  15. HMS Cassandra (1916) (англ.)[en]
  16. HMS Westminster (L40) (англ.)[en]
  17. А. Валдре, Н. В. Митюков. Одиссея балтийских эсминцев // Гангут. — 2007. — № 45—46. — ISBN 5-85875-052-4 (рос.)
  18. Vasili Altfater (англ.)[en]
  19. Гавриил (эсминец) (рос.)[ru]
  20. HMS Vittoria (1917) (англ.)[en]
  21. HMS Vittoria (англ.)[en]
  22. Император Александр II (броненосец) (рос.)[ru]
  23. Константин (эсминец) (рос.)[ru]
  24. Владимир (эсминец) (рос.)[ru]
  25. Корнатовский, Николай Арсеньевич (рос.)[ru]
  26. Красная Горка (форт) (рос.)[ru]