Ни́жні Гаї́ (або також Гаї́ Ни́жні) — село Дрогобицького району Львівської області. В селі стоїть дерев'яна церква Св. Параскеви, 1882[недоступне посилання з липень 2019]. В селі знаходиться ретранслятор висотою 57 м.

село Нижні Гаї
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Дрогобицький район
Рада/громада Нижньогаївська сільська рада[1]
Код КОАТУУ 4621282101
Облікова картка Нижні Гаї 
Основні дані
Засноване до 1409
Населення 1249
Площа 39,2 км²
Густота населення 31,86 осіб/км²
Поштовий індекс 82168[2]
Телефонний код +380 3244
Географічні дані
Географічні координати 49°20′51″ пн. ш. 23°40′36″ сх. д. / 49.34750° пн. ш. 23.67667° сх. д. / 49.34750; 23.67667Координати: 49°20′51″ пн. ш. 23°40′36″ сх. д. / 49.34750° пн. ш. 23.67667° сх. д. / 49.34750; 23.67667
Водойми р. Лютичина
Місцева влада
Адреса ради с. Нижні Гаї, вул. Зарічна 1, Тел: 495-520
Карта
Нижні Гаї. Карта розташування: Україна
Нижні Гаї
Нижні Гаї
Нижні Гаї. Карта розташування: Львівська область
Нижні Гаї
Нижні Гаї
Мапа

CMNS: Нижні Гаї на Вікісховищі

Drogobych P6100128.JPG

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване над річкою Лютичиною, правою притокою Тисмениці, на відстані 15 кілометрів на схід від районного центру міста Дрогобича. Складається з одинадцяти колишніх хуторів, назви яких, як частини Нижніх Гаїв, збереглись до наших днів. Це Бере́зина, Бійни́ч, Вербина, Гора́, Гріхи́, Заріка́ (За-ріка), Клибанія, Ку́т, Ле́сьові, Лісові́, Лу́цьові, Мельники́, Торхі́в, Ухачі,Вишка. З часом розриви між ними місцями заповнили новобудови, але й зараз Березина, Бійнич (Забійнич), Гріхи, Лесьові та Лісові частково відірвані від центральної частини села. Через це в радянські часи Гаї інколи неофіційно називали, по аналогії з СРСР, «п'ятнадцять республік».

Походження назвиРедагувати

За однією з версій, назва Гаї походить від листяних лісів — гаїв, які й зараз з усіх сторін оточують село. За іншою, топонім пов'язують з основою санскритського дієслова ga, котре означає величати, славити, співати і від якого також походять слова гая (пісня, спів), гаївка, загаятись. А Нижні тому, що село знаходиться нижче по течії Лютичини в порівнянні з Гаями Верхніми.

ІсторіяРедагувати

Рання історіяРедагувати

На території Нижніх Гаїв люди селились ще за часів первісно-общинного ладу. В 1986 році, під час проведення меліоративних робіт, біля хутора Лісові знайдено багато шкребків та сокиру з кременю, а також частину гранітного молота.

 
Церква святої Параскеви в селі Нижні Гаї Дрогобицького району. Зліва — меморіал «Борцям за волю України»

Пізніше ці терени належали до Галицького, згодом Галицько-Волинського князівства.

В 1349 році територію Галицько-Волинського князівства захоплено польським королем Казимиром III.

У письмових джерелах село вперше згадується 20 серпня 1409 року, коли польський король Владислав II Ягайло подарував його землі, а з ним і Верхні Гаї та Почаєвичі, у власність Станіславові Коритку (з правом спадкоємства).[3]

На прохання Івана Коритка з Рихтич, у 1462 році на сеймі у Петркові право на володіння підтвердив Казимир IV Ягеллончик, а спадкоємцям Коритка — в 1605 році Сигізмунд III Ваза. Згадкою про часи Середньовіччя слугують залишки споруди оборонного значення за хутором Березина у лісі Вільшинка, де стояли панський маєток та церква XVI століття та оборонних валів, довжиною близько 100 метрів, у глибині лісу між Нижніми Гаями та новим поселенням Бригіданом.

у складі Австро-УгорщиниРедагувати

В 1772 році, після першого поділу Польщі, Нижні Гаї, як і вся Східна Галичина, опинилися у складі Австрійської імперії, пізніше — Австро-Угорщини.

З 1830 року село знаходилося під патронатом графа Романа Бельського. Кріпаки, котрі належали пану, наділялися землею в залежності від виконання ними робіт на панщині, до яких відносились не тільки праця на полі й панському дворі, але й будівництво та ремонт гребель та шляхів. Залишки однієї з гребель можна побачити коло хутора Березина, де раніше були млин та рибний став.

У часи скасування кріпацтва, а в Галичині ця подія сталася в 1848 році, Гаї Нижні належали Гнатові Бєльському й нараховували в той момент 238 хат, мешканці яких мали 66 волів та 57 коней. На відзначення цієї дати селяни нижче церкви святої Параскеви за рікою поставили пам'ятник, який зберігся до наших днів.

Є відомості, що 1912 року гаївська «Просвіта» завершила будівництво в центрі села хати-читальні, тому очевидно, що саме товариство виникло ще перед тим. А кошти на побудову були отримані не тільки внаслідок добровільних пожертвувань мешканців, але й як плата за драматичні вистави та концерти, які проводив нижньогаївський аматорський драматичний гурток.

Польський терор у Нижніх ГаяхРедагувати

Після Листопадового зриву й утворення ЗУНР біля двох десятків мешканців Нижніх Гаїв захищали українську владу в рядах УГА.

В 1919 році в село прибув підрозділ Війська Польського, який здійснив так звану пацифікацію українського населення. Тоді зігнали біля церкви майже все доросле населення Нижніх Гаїв й на очах односельців піддали екзекуції тих батьків, діти котрих воювали на стороні супротивника, в українських збройних формуваннях. За спогадами сучасників тих подій, «били шомполами до крові і до кості так, що потім катованих рідні відносили додому на простирадлах, поклавши на живіт, бо на плечах було суцільне криваве місиво».[4]

1 серпня 1934 року було створено гміну Нойдорф в Дрогобицькому повіті з центром в селі Нойдорф. До неї увійшли сільські громади: Болехівців, Верхніх Гаїв, Нижніх Гаїв, Нойдорф, Почаєвичів, Раневичів[5].

Друга Світова війнаРедагувати

1 вересня 1939 нападом Німеччини на Польську республіку розпочалась Друга світова війна, а вже 18 вересня війська вермахту зайняли центр Дрогобицького повіту. Днем раніше збройні сили СРСР перейшли східні кордони Польщі й рушили їм назустріч. Чи були гітлерівці в Нижніх Гаях, наразі невідомо. 24 вересня німці покидали місто, а Червона Армія навпаки, його займала. Але, як свідчить історія Дрогобича, військовослужбовці обох держав все-таки зустрілися на трасі Стрий—Дрогобич, до якої прилягають й Нижні Гаї, і навіть зробили спільне фото на пам'ять. Як видно з написів польською мовою на дороговказі, зображеному на світлині («Стрий — 23 км» та «Дрогобич — 6 км»), подія мала місце майже поряд з селом, кількома кілометрами ближче до Дрогобича. Територія Нижніх Гаїв, як і вся Західна Україна, була анексована Радянським Союзом й приєднана до УРСР.

4 грудня 1939 року утворена Дрогобицька область й село ввійшло до Дрогобицького району цієї області.

22 червня 1941 року вермахт перейшов західні кордони СРСР, 30 червня червоноармійці та енкаведисти покинули Дрогобич, а 1 липня в місто ввійшли німецькі та словацькі війська. Приблизно в ті ж дні було окуповано Нижні Гаї.

Радянсько-німецька лінія фронту перейшла через ці терени на початку серпня 1944 року, (райцентр Дрогобич звільнено бійцями 1-ї гвардійської армії Четвертого Українського фронту 6 серпня)[6], а вже за декілька днів, 13 серпня, розпочато мобілізацію населення в місті та області до Червоної Армії (Облвоєнком підполковник Карличев)[7].

В роки Другої світової війни та й кілька років по її закінченні чимало мешканців села брали участь в структурах Української повстанської армії та підпільної сітки ОУН чи просто по можливості допомагали українським партизанам і підпіллю: були провідниками, зв'язковими, розповсюджували листівки, постачали продукти, одяг. За це радянські каральні органи цілими сім'ями виселяли гаївчан з рідних місць.

У 1949 році в Нижніх Гаях було утворено колгосп, до якого заагітували 7—8 сімей. З часом до нього примусили вступити і решту місцевих мешканців.

ПриміткиРедагувати

  1. Постанова Львівської обласної ради[недоступне посилання з листопада 2019]
  2. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Дрогобицький район
  3. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 4. (пол., лат.) с. 73-75, XXII.
  4. СОДА (І-ФОДА), ф. І, оп. 1, спр. 34,арк. 3-4. Переклад з польською
  5. Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ дрогобицького повіту в львіській провінції на гміни(сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 3 травня 2011. 
  6. Визволення міст СРСР на СОЛДАТ.RU
  7. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах Червоної армії

ПосиланняРедагувати