Відкрити головне меню

Дрогобицький повіт (пол. Powiat drohobycki)[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було місто Дрогобич. Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Дрогобицький повіт
Основні дані
Країна: Австро-Угорщина, ЗУНР, Польська Республіка, УРСР
Воєводство: Королівство Галичини та Володимирії, Львівська військова область, Львівське воєводство, Дрогобицька область
Утворений: 1918
Населення: 194 485[1] (1931) р.
Площа: 1499,22[1] км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Дрогобич
Міські гміни: 2
Сільські гміни: 12
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Зміст

Період Австро-УгорщиниРедагувати

У 1854 році в Австрстрійській імперії була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти. 1867 року були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших.

Період ЗУНРРедагувати

Повітовим комісаром став д-р Микола Бодруґ, якого з 12 листопада 1918 року змінив Антін Горбачевський[2]. Український Державний Банк (колишній «Австро-Угорський») очолив о. Антін Рудницький. Завідувачами податкового уряду стали Василь Гаврилів та Михасевич. Тимчасовим керівником повітового суду призначили Юліана Дроздовського. Начальником залізничної станції став інспектор Дмитро Гутович, пошти й телеграфу — Іван Калинович. Повітову жандармерію взяв під свою команду четар Окопний. Окружну Шкільну Раду очолив інспектор Іван Ліщинський. Директором Державної української гімназії став Андрій Алиськевич.

Польська анексія (у складі Львівського воєводства)Редагувати

Адміністративний поділРедагувати

 
Дрогобицький повіт

Розпорядженням Ради Міністрів 20 травня 1930 р. до Борислава включено приміські села Мражниця, Баня Котовська, Губичі і Тустановичі[3].

Станом на 1934 рік площа Дрогобицького повіту становила 1 499,22 км²; населення (1931 р.) — 194 485 осіб, налічувалось 29279 житлових будинків[1].

15 червня 1934 р. село Волоща передане з Самбірського повіту до Дрогобицького[4].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни[5] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворені гміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські гміни)Редагувати

  1. м. Дрогобич
  2. м. Борислав — місто з 1933 року
  3. Тустановичі — міська гміна до 1930, коли була включена до складу сусідньої міської гміни Борислав.

Сільські гміниРедагувати

Кількість:

1920—1934 рр. — 73

в 1934 р. — 74

1934—1939 рр. — 12

Об'єднані сільські гміни 1934 року Старі сільські гміни Кількість
1 Гміна Дережичі ДережичіЯсениця-СільнаМонастир-ДережицькийМодричіПопелі 5
2 Гміна Добрівляни Воля ЯкубоваВолоща (з 15.06.1934), Вороблевичі, ГрушівДобрівляниЛітняРолівТинів 8
3 Гміна Гірське БільчеГірськеКриницяРаделичіЛипиціСаска Камеральна (Мала Горожанна), Угартсберґ 7
4 Гміна Новий Кропивник Довге ПідбузькеЛастівкаМайдан, Новий КропивникСтарий КропивникРибник 6
5 Гміна Лішня БроницяДолішній ЛужокЛішня, Медвежа, Монастир-ЛішнянськийНагуєвичіСнятинкаУнятичі 8
6 Гміна Меденичі Довге Меденицьке (Довге), Йозефсберґ, КьоніґсауЛетня, МеденичіОпаріРіпчиці 7
7 Гміна Нойдорф БолехівціВерхні ГаїНижні Гаї, НойдорфПочаєвичіРаневичі 6
8 Гміна Підбуж Бистриця, ВинникиЖданівка, Залокоть, ОпакаПідбужПідмонастирокСмільнаСторонаУріж 10
9 Гміна Рихтичі Вацевичі, Далява, ЛиповецьМихайлевичіРихтичіСолонськеСтаре Село 7
10 Гміна Східниця Східниця 1
11 Гміна Стебник ДоброгостівГассендорфКолпецьОрівСолець, Станиля, СтебникУличне 8
12 Гміна Трускавець Трускавець 1

Радянський періодРедагувати

27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Дрогобицької області[6].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Меденицький, Дрогобицький і Підбузький райони Дрогобицької області[7].

НаселенняРедагувати

У 1907 році українці-грекокатолики становили 66 % населення повіту[8].

У 1939 році в повіті проживало 207 310 мешканців (124 145 українців-грекокатоликів — 59,88 %, 7 400 українців-латинників — 3,57 %, 41 570 поляків — 20,05 %, 260 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,13 %, 30 590 євреїв — 14,76 % і 3 345 німців та осіб інших національностей — 1,61 %)[9].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 194 456 населення ніби-то було аж 91 935 (47,28 %) поляків при 79 214 (40,74 %) українців, 20 484 (10,53 %) євреїв і 2 428 (1,25 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) і шематизмам та національним пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1943) переписами.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
  2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ), Олег Павлишин, 1.09.2011
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 20 maja 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Borysławia w powiecie drohobyckim, województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów drohobyckiego i samborskiego w województwie lwowskiem. (пол.)
  5. Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ дрогобицького повіту в львівському воєводстві на гміни(сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542
  6. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  7. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  8. Українці. Частка у населенні повітів
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 24

Див. такожРедагувати