Міаргірит (рос. миаргирит; англ. miargyrite; нім. Miargyrit m) — мінерал, сульфід срібла та стибію.

Міаргерит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура May[2]
Хімічна формула AgSbS₂
Nickel-Strunz 10 2.HA.10
Ідентифікація
Сингонія моноклінна сингонія
Колір риси червоний
Інші характеристики
Названо на честь срібло (давньогрецька мова)[3],
малий[d] (давньогрецька мова)[3]
Типова місцевість Bräunsdorfd[4]
CMNS: Міаргерит у Вікісховищі
Міаргерит, штат Айдахо, США

Етимологія та історія ред.

Від грецьк. «мейон» — менше і «аргірос» — срібло (H.Rose, 1824).

Мінерал був вперше знайдений у 1824 році німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом (1773 — 1839) у типовій місцевості у Брейнсдорфі, сьогодні район Обершена в Саксонії. Він спочатку назвав мінерал напівпризматичною рубіновою сумішшю. Сучасну назву міаргірит мінерал отримав від німецького мінералога Генріха Розе (1795 — 1864), який першим дослідив його. Він назвав його від грецьких слів argyros (срібло) і meion (менше), оскільки міаргірит містить менше срібла, ніж піраргірит.

Загальний опис ред.

Хімічна формула: AgSbS2.

Ag частково заміщується Cu.

Містить (%): Ag — 36,97; Sb — 41,07; S — 21,96.

Домішки: As, Cu, Pb.

Сингонія моноклінна.

Товстотаблитчасті кристали зі штрихуванням на гранях.

Спайність недосконала в одному напрямку.

Густина 5,25.

Твердість 2,5-3,0.

Колір від чорного до сталевого.

Блиск алмазний.

Риска червона.

Зустрічається у низькотемпературних гідротермальних жилах разом з іншими сульфосолями срібла. Асоціація: баумстаркіт, прустит, піраргірит, полібазит, самородне срібло, галеніт, сфалерит, пірит, кварц, кальцит, барит.

Поліморфізм: триморфний з кубоаргіритом і баумстаркітом.

Руда срібла.

Знахідки: у Німеччині, поблизу Фрайберга, Саксонія, також гори Гарц та ін.; у Чехії, поблизу м. Требско, округ Пржибрам (округ). У Бая-Спріє, Румунія. Провінція Гвадалахара, Іспанія. Гірський Алтай, Росія. Штат Раджастан, Індія. Провінція Юньнань, Китай. Провінція Британська Колумбія, Канада. У США, штати Айдахо, Каліфорнія. У Мексиці, штати Сан-Луїс-Потосі, Сакатекас. У Чилі, Тарапака. У департаменті Потосі, Болівія. Поблизу м. Уанкавеліка, Перу.

Див. також ред.

Примітки ред.

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Міаргерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Міаргерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Heinrich Rose: Ueber die in der Natur vorkommenden nicht oxydirten Verbindungen des Antimons und des Arseniks. In: Poggendorffs Annalen der Physik und Chemie. Band 15, 1829, S. 469–470.
  • Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/miargyrite.pdf
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 424–427.

Посилання ред.