Міаргерит
Міаргірит (рос. миаргирит; англ. miargyrite; нім. Miargyrit m) — мінерал, сульфід срібла та стибію.
| Міаргерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | May[2] |
| Хімічна формула | AgSbS₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.HA.10 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | червоний |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
срібло (давньогрецька мова)[3], малий[d] (давньогрецька мова)[3] |
| Типова місцевість | Bräunsdorfd[4] |
 Міаргерит у Вікісховищі | |
Етимологія та історія ред.
Від грецьк. «мейон» — менше і «аргірос» — срібло (H.Rose, 1824).
Мінерал був вперше знайдений у 1824 році німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом (1773 — 1839) у типовій місцевості у Брейнсдорфі, сьогодні район Обершена в Саксонії. Він спочатку назвав мінерал напівпризматичною рубіновою сумішшю. Сучасну назву міаргірит мінерал отримав від німецького мінералога Генріха Розе (1795 — 1864), який першим дослідив його. Він назвав його від грецьких слів argyros (срібло) і meion (менше), оскільки міаргірит містить менше срібла, ніж піраргірит.
Загальний опис ред.
Хімічна формула: AgSbS2.
Ag частково заміщується Cu.
Містить (%): Ag — 36,97; Sb — 41,07; S — 21,96.
Домішки: As, Cu, Pb.
Сингонія моноклінна.
Товстотаблитчасті кристали зі штрихуванням на гранях.
Спайність недосконала в одному напрямку.
Густина 5,25.
Твердість 2,5-3,0.
Колір від чорного до сталевого.
Блиск алмазний.
Риска червона.
Зустрічається у низькотемпературних гідротермальних жилах разом з іншими сульфосолями срібла. Асоціація: баумстаркіт, прустит, піраргірит, полібазит, самородне срібло, галеніт, сфалерит, пірит, кварц, кальцит, барит.
Поліморфізм: триморфний з кубоаргіритом і баумстаркітом.
Знахідки: у Німеччині, поблизу Фрайберга, Саксонія, також гори Гарц та ін.; у Чехії, поблизу м. Требско, округ Пржибрам (округ). У Бая-Спріє, Румунія. Провінція Гвадалахара, Іспанія. Гірський Алтай, Росія. Штат Раджастан, Індія. Провінція Юньнань, Китай. Провінція Британська Колумбія, Канада. У США, штати Айдахо, Каліфорнія. У Мексиці, штати Сан-Луїс-Потосі, Сакатекас. У Чилі, Тарапака. У департаменті Потосі, Болівія. Поблизу м. Уанкавеліка, Перу.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Міаргерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Міаргерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Heinrich Rose: Ueber die in der Natur vorkommenden nicht oxydirten Verbindungen des Antimons und des Arseniks. In: Poggendorffs Annalen der Physik und Chemie. Band 15, 1829, S. 469–470.
- Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/miargyrite.pdf
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 424–427.
Посилання ред.
- Miargyrite Webmineral [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Miargyrite Mindata [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]