Відкрити головне меню

Сфалери́т (грец. ςφαλερος — оманливий[2], віроломний, англ. sphalerite; син. цинкова обманка[2]) — мінерал, природний сульфід цинку[en]. Є головним рудним мінералом цинку[8].

Сфалерит
Sphalerite4.jpg
Крупнозернистий агрегат сфалериту
Загальні відомості
Статус IMA затверджений, основна назва (A′)[d][3],
допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][4],
затверджений (А)[d][5]
IMA-номер IMA1962 s.p.
Хімічна формула ZnS[2]
Клас мінералу сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.CB.05a[6]
Генезис переважно гідротермальний[1]
Ідентифікація
Колір коричневий, бурий, чорний, рідше жовтий, червоний, або зеленуватий[1]
Форма кристалів тетраедри[7], ромбододекаедри
Сингонія кубічна[2]
Вид симетрії гекстетраедричний[2]
Спайність досконала по {110}
Злам нерівний
Твердість 3—4[1]
Блиск алмазний[1]
Прозорість від непрозорого до прозорого[1]
Колір риси білий до світло-жовтого
Питома вага 3,9—4[1]
Оптичні властивості кристалів
Кут/Дисперсія оптичних осей 0,156
Інші характеристики
Особливі характеристики люмінесцентний і триболюмінесцентний
CMNS: Сфалерит на Вікісховищі
Структура кристалічної ґратки цинкової обманки

Назва пов'язана з труднощами визначення мінералу (грец. Σφαλερός — оманливий).

Загальний описРедагувати

Сфалерит має формулу ZnS[2] або (Zn, Fe)S. Хімічний склад: Zn — 67,1 %; S — 32,9 %[2]. Домішки: Fe (до 26 %), Мn (до 8,4 %), Cd (до 9,2 %), In (до 2,5 %), Sn (до 2 %), Hg (до 35 %), Tl (до 1 %), Cu (до 15 %), Co, Ga, Ag. У різновидах з великим вмістом Fe під мікроскопом можна виявити включення піротину як продукту розпаду твердого розчину, інколи халькопіриту[2].

Розрізняють такі різновиди сфалериту: клейофан — яснозабарвлений або безбарвний, майже без домішок; марматит — чорний, залізистий; пршибраміт — багатий кадмієм; брункіт — білий, землистий, прихованокристалічний[2].

КристалографіяРедагувати

Кристалізується в кубічній сингонії; вид симетрії гексатетраедричний 3L244L36P[2]. Структурна комірка містить Zn4S4; алмазоподібна, в основі її тришарові пакети ZnS4-тетраедрів, мають спільні вершини (тобто кубічне надщільне пакування з атомів S, де половина тетраедричних пустот зайнята атомами Zn).

Агрегати і габітусРедагувати

Кристали сфалериту переважно тетраедричні або кубооктаедричні, рідше ромбододекаедричного або додекаедричного габітусу з головними формами {111}, {110} та {100}; часто зі штрихуванням, сходинками та спіралями зростання на гранях. Характерні двійники зростання по октаедру {111}, в т. ч. полісинтетичні двійники, які особливо добре проявляються при травленні під мікроскопом. Сфалерит утворює зернисті скупчення, інколи ооліти та концентрично зональні агрегати. Найбільш розповсюджені крупно- або дрібнозернисті агрегати зерен, рідше коломорфні шкаралупуваті агрегати, які за малюнком нагадують малахіт.

 
Сфалерит — Дальнєгорськ, Приморський край, Далекий Схід Росії (6.5x4cm)

Фізичні властивостіРедагувати

Колір чистих кристалів сфалериту найчастіше яскраво-коричневий до чорного. Також білий, але домішки заліза, які майже завжди присутні в сфалериті, зафарбовують його в жовті, сіро-коричневі, червоно-коричневі, або чорні кольори. Червоний сфалерит рудокопи назвали рубіновою обманкою, блідо-жовтий різновид отримав назву клейофан, а чорний (залізистий) — марматит. Відомі зовсім безбарвні різновиди. Незалежно від кольору мінералу його риса біла або світло-жовта. Блиск темних різновидів напівметалічний, або металічний, коричневі, жовті і червоні різновиди на гранях мають алмазний блиск, на зламі — смоляний. Темний сфалерит непрозорий, світлий — просвічує в тонких пластинках. Твердість 3—4[1]. Питома вага 3,9—4[1]. Крихкий.

Утворення і родовищаРедагувати

Сфалерит утворюється в гідротермальних жилах разом з галенітом, над яким завжди кількісно переважає. Інколи зустрічається в скарнових родовищах. Деякі родовища виникли у зв'язку з осадовими процесами.

Зустрічається в гідротермальних свинцево-цинкових родовищах у парагенезисі з галенітом, піритом, марказитом, халькопіритом, піротином, смітсонітом, бляклими рудами, борнітом та ін. Дуже поширений у колчеданних родовищах разом з халькопіритом. Відомий також серед осадових утворень. Сфалерит — головне джерело отримання Cd, In, Ga.

Майже 50 % усього видобутку цинку дають свинцево-цинкові родовища, які залягають у карбонатних товщах (вапняках і доломітах), де сфалерит зустрічається разом з галенітом і піритом. До них належать родовища хребта Каратау в Середній Азії, родовища Польщі (Олькуш, Ожел Бяли), штату Міссурі в США та ін.

Знахідки: Кьоленґрунд, Розтоки (Чехія), Урал (РФ), Казахстан, Кавказ. В Україні зустрічається у Причорномор'ї, на Поділлі, Подніпров'ї (Чернігів-Полтава), на Донбасі, у Кривбасі.

РізновидиРедагувати

Різновиди сфалериту:

  • світлий, бідний залізом сфалерит — клейофан;
  • високозалізистий чорний сфалерит — марматит;
  • збагачений Cd червоний сфалерит — пршибраміт;
  • порошкуватий сфалерит, що містить до 2 % Cd — брункіт.

Крім того, розрізняють:

  • сфалерит залізистий (різновид сфалериту чорного кольору, що містить до 10 % Fe);
  • сфалерит шкаралупистий (концентричношаруватий різновид сфалериту).

А також:

  • цинкову обманку жовту (сфалерит);
  • цинкову обманку печінкову (вольтцит — Zn5S4O);
  • цинкову обманку променисту (загальна назва сфалериту та вюртциту);
  • цинкову обманку темну (сфалерит);
  • цинкову обманку шкаралупчасту (вюртцит).

Переробка і практичне значенняРедагувати

Основний метод збагачення сфалериту — флотація. Зі сфалериту виплавляють металевий цинк Zn. Попутно рідкісні метали: Cd, In, Ga. Сфалерит використовують в лакофарбовому виробництві для виготовлення цинкових білил. Велике значення має отримання з природного сфалериту хімічно чистого ZnS, який застосовується як люмінофор.

Як правило розробляються багаті руди з вмістом цинку 8—10 %, але для дуже великих родовищ цей вміст може бути знижений.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сфалерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Сфалерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Бетехтин А. Г. Курс минералогии : учебное пособие / под науч. ред. Б. И. Пирогова и Б. Б. Шкурского. — 2-е изд., испр. и доп. — Москва : Книжный дом «Университет», 2010. — 721 с. — ISBN 978-5-98227-122-8.(рос.)
  • Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — Москва : Недра, 1982. — 728 с.(рос.)

ПосиланняРедагувати