Масленков Ігор Леонідович

Український радянський архітектор

Масленко́в І́гор Леоні́дович (21 червня 1919, Київ — 18 жовтня 1992, Київ) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів України з 1961 року.

Масленков Ігор Леонідович
Масленков Ігор Леонідович.jpg
Народження 21 червня 1919(1919-06-21)Київ, УСРР
Смерть 18 жовтня 1992(1992-10-18) (73 роки)Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Київський державний художній інститут
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди станції Київського метрополітену
Нагороди
Орден «Знак Пошани»  — 1961
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Автограф Ihor Maslenkov Signature 1961.png
Масленков Ігор Леонідович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в м. Києві, з 1927 року навчався в середній школі № 57. У 1938–1941 роках навчався на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту.

24 червня 1941 року був призваний до діючої армії, учасник Великої Вітчизняної війни. Брав участь у обороні Києва, потрапив у оточення. Після виходу з оточення і знаходження в спецтаборі НКВС був відправлений на фронт у складі штрафного підрозділу, після поранення всі звинувачення з нього були зняті. Брав участь у боях у Східній Пруссії, у бойових діях проти Японії, 1943 року отримав контузію. 1944 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги»[1].

Після демобілізації в червні 1946 року повернувся до Києва, продовжив навчання в Київському державному художньому інституті, який закінчив у 1949 році за спеціальністю архітектор-художник. З серпня 1949 року — архітектор, старший архітектор, головний архітектор (з 1960 року) Київської філії Метрогіпротранс — «Київметропроект».

З 1979 року на пенсії.

Помер 1992 року після тривалої хвороби, похований у Києві.

Творчий доробокРедагувати

Станції метрополітенуРедагувати

Архітектор — автор проектів станцій Київського метрополітену (у складі авторських колективів):

Житлові будинки, адміністративні та виробничі будівлі, інфраструктурні об'єктиРедагувати

  • Житловий будинок по вулиці Енгельса, 3 (1950, відбудова) — пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.
  • Заводоуправління, виробничі корпуса Київського радіозаводу (1950-ті, Київ, Дарниця).
  • Реконструкція Палацу культури заводу «Арсенал» по Московській вулиці, 3 (1959) — пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.
  • Житловий будинок по Московській вулиці, 5/2 (1952) — щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, архітектура.
  • Житлові будинки Київметробуду на Відрадному (1950-ті роки).
  • Будинок культури Київметробуду (1953, відбудова, нинішня адреса — Прорізна вулиця, 6).
  • Адміністративна будівля Київметробуду (1953, відбудова, нинішня адреса — Прорізна вулиця, 8).
  • Адміністративна будівля Київського метрополітену по проспекту Перемоги, 35 (1965, спільно з архітектором Ю. Б. Тягно).
  • Одеський морський вокзал, комплекс споруд по обслуговуванню пасажирів (1968; спільно з архітекторами В. С. Богдановським, Т. О. Целіковською).
  • Ескалатори біля Потьомкінських сходів, м. Одеса (1971; спільно з архітекторами В. С. Богдановським, Т. О. Целіковською);
  • Будівлі душкомбінатів для спорудження станцій метро в Києві (1949–1979).

Пам'ятникиРедагувати

Автор — архітектор пам'ятників:

ПублікаціїРедагувати

  • Книга «Київський метрополітен», глава «Архітектура» (1962)
  • Статті про Київський метрополітен в журналах: «Будівництво і архітектура», «Городское хозяйство», «Метрострой».

РодинаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — К.: Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.