Коломієць Микола Степанович

Коломі́єць Мико́ла Степа́нович (1 [14] грудня 1915(19151214), Сергієв Посад, Московська губернія, Російська імперія — 29 грудня 1994, Київ, Україна) — український радянський архітектор і мистецтвознавець, доктор архітектури (1984), член Спілки архітекторів СРСР з 1940 року.

Коломієць Микола Степанович
Народження	1 (14) грудня 1915(1915-12-14) Сергієв Посад, Московська губернія, Російська імперія (нині — Московська область, Росія)
Смерть	29 грудня 1994(1994-12-29) (79 років) Київ
Країна	СРСР
Навчання	Харківський інститут інженерів комунального будівництва
Діяльність	архітектор, мистецтвознавець
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	станції метро «Хрещатик», «Святошин», «Майдан Незалежності» у Києві
Містобудівні проєкти	Генеральний план Дніпропетровська (1939–1941)
Науковий ступінь	доктор архітектури (1984)
Членство	Спілка архітекторів СРСР і Українське товариство охорони пам'яток історії та культури
Заклад	Діпромісто, АА УРСР і Академія будівництва і архітектури Української РСР
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «Ветеран праці» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Автограф

Біографія

У 1933–1938 роках навчався на архітектурному факультеті Харківського інституту інженерів комунального будівництва у Олексія Бекетова, Олександра Власова, Олексія Шовкуненка. У 1938–1941 роках працював архітектором у проєктному інституті «Діпромісто» в Харкові.

У 1941–1946 роках — в інженерних військах Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни. За будівництво мосту через Віслу біля м. Баранува (Сандомирський плацдарм) був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

У 1946–1950 роках — аспірант Інституту аспірантуры Академії архітектури УРСР. У 1950–1951 та 1955–1958 роках — старший науковий співробітник інституту архітектури споруд Академії архітектури УРСР.

У липні 1951–1955 роках — заступник начальника та член колегії Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР.

У 1955–1958 роках — керівник сектору «Інститут архітектури споруд» Академії будівництва і архітектури УРСР. З 1958 року — заступник директора з наукової роботи Інституту теорії та історії архітектури і будівельної техніки АСіА УРСР, з 1963 року — Інститут теорії, історії та перспективних проблем Держцивільбуд Держбуду СРСР.

Член правління Київської організації Спілки архітекторів УРСР з 1958 року, член правління і президії Спілки архітекторів УРСР — з 1970 року, член правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

Творчість

У складі творчих колективів:

• Генеральний план реконструкції міст Дніпропетровська (1938–1939), Красний Луч (1939)
• Проєкти центральних площ міст Дніпропетровська (1940), Луганська (1939), Кадіївки (1938), Красний Луч (1939)
• Будівництво мостів через Віслу в Барануві та Кракові (1944, Польща),
• Відновлення автодорожнього мосту через Дунай у Братиславі (1945, Чехословаччина),
• Відновлення мосту ім. Маршала Малиновського у Відні (1946, Австрія)
• Серії типових проєктів для будівництва в селах Української РСР,
• Станції метро «Хрещатик» (1960), «Святошин» (1971), «Майдан Незалежності» (1976)
• Клуб заводу шампанських вин у Києві (1957),
• Палац культури заводу «Червоний екскаватор» у Києві (1956)
• Пам'ятник В. І. Леніну в м. Борзні Чернігівської області (скульптор Петро Остапенко, 1982)
  • Історія українського мистецтва (видання)

Участь у конкурсах:

• Станція метро для Києва (пілонна), 1952 — 1-ша премія на всесоюзному конкурсі, спільно з Ігорем Мезенцевим
• Тріумфальна арка у Києві на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією (3-тя премія)
• Фонтан для ВДНГ у Києві (3-тя премія)
• Проєкти 6 станцій метро в Києві, 1958, під керівництвом Анатолія Добровольського.

Родина

• Дружина — Нінель Гаркуша (26.06.1927–01.04.2006) — українська художниця декоративного мистецтва.

Зображення

• 
  Станція метро «Хрещатик»
• 
  Станція метро «Святошин»
• 
  Станція метро «Майдан Незалежності»
• 
  Барвінківський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – колишній ПК «Красний Луч» на 300 місць

Джерела

• Кілессо С. К. Коломієць Микола Степанович [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 98. — ISBN 978-966-02-7304-7.
• Коломієць Микола Степанович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 310. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
• Коломієць Микола Степанович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 311. — ISBN 5-88500-071-9.
• Коломиец Николай Степанович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
• Коломиец Николай Степанович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1974. — 18 л. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України [Архівовано 11 лютого 2013 у Wayback Machine.]: ф. 640, оп. 4, спр. 832. (рос.)