Шовкуненко Олексій Олексійович

Олексі́й Олексі́йович Шовкуне́нко (* 9 березня (21 березня за новим стилем) 1884, Херсон — † 12 березня 1974, Київ) — український маляр-аквареліст, майстер пейзажу і портрета, педагог.

Олексій Олексійович Шовкуненко
Народження 21 березня 1884(1884-03-21)
Херсон
Смерть 12 березня 1974(1974-03-12) (89 років)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Країна Російська імперія, СРСР
Жанр портретист, пейзажист
Навчання Одеське художнє училище, Петербурзька Академія мистецтв
Діяльність художник
Відомі учні Васецький Григорій Степанович, Тартаковський Ісак Йосипович, Сильвестров Ростислав Васильович, Сулименко Петро Степанович, Юхно-Гуревич Ганна Меєрівна, Югай Володимир Миколайович, Бароянц Михайло Сергійович, Абуткова Наталія Всеволодівна, Шевченко Віктор Фокійович, Боня Григорій Васильович, Гончаренко Іван Іванович, Сиротенко Надія Олександрівна, Баранов Микола Андріанович, Зоря Галина Денисівна, Полтавський Віталій Іванович, Муза Євген Іванович, Ельберт Віктор Давидович, Сорокін Олександр Дмитрович, Василенко Володимир Вікторович, Вітковський Лев Іванович, Токарєва-Александрович Любов Йосипівна, Кіпніс Мирон Рафаїлович, Лівшиць Слава Наумівна, Вовк Олександр Іванович, Іванов Михайло Інокентійович, Заруба Наталія Іванівна, Кисельов Олександр Павлович, Крилова Ольга Іллівна, Зацепіна Зінаїда Іллівна, Лобода Іван Іванович, Кириченко Олена Степанівна, Котляр Григорій Кирилович, Глущенко Олександр Миколайович, Ган Ніна Сергіївна, Вайнреб Володимир Маркович, Вольштейн Мойсей Львович, Латунов Григорій Антонович, Давидов Володимир Васильович, Драченко Петро Герасимович, Малишевський Юрій Іванович, Усикова Євдокія Григорівна, Колесник Володимир Артемович, Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна, Маркін Семен Григорович, Наумова Тамара Сергіївна, Семенов Євген Володимирович, Єгорова Тамара Іванівна, Клювгант Діна Еммануїлівна, Жаренко Лаврентій Семенович, Кордонський Мартин-Вігдор Лейбович, Зайченко Василь Андріанович, Макатуха Василь Іванович, Кондратюк Василь Федорович, Киянченко Георгій Васильович, Хохлов Федір Іванович, Божко Антон Калістратович, Глуздов Віктор Павлович, Максименко Олександр Григорович, Піаніда Борис Микитович, Жаров Петро Васильович, Кержнер Олександр Хацкельович, Годунов Олександр Федорович, Согоян Віра Согомонівна, Виноградова Зінаїда Тихонівна, Зосимович Ольга Анатоліївна, Костенко Олександр Федорович і Пушний Михайло Федорович
Працівник Одеське художнє училище і Київський державний художній інститут
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Народний художник СРСР заслужений діяч мистецтв УРСР
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1970

CMNS: Шовкуненко Олексій Олексійович у Вікісховищі
Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка

Народний художник СРСР (4.1.1944). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (від 1947 року).

Біографія ред.

1899 року був відданий у підмайстри в іконописну майстерню в Херсоні.Мистецьку освіту здобув в Одеському художньому училищі (1908) і Петербурзькій академії мистецтв (1917).

Викладач Одеського політехнікуму образотворчих мистецтв (з 1926), Одеського художнього інституту (з 1929) і проф. Київського художнього інституту (1936—1965).

У 1913—1919 роках брав участь у виставках Товариства південноросійських художників.

 
Надгробок Олексія Шовкуненка

Помер 12 березня 1974 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (надгробок — бронза, граніт; скульптор О. П. Скобликов, архітектор А. Ф. Ігнащенко; встановлений у 1979 році)[1].

Серед його учнів — Ісак Тартаковський, Ростислав Сильвестров, Петро Сулименко, Ганна Юхно-Гуревич, Володимир Югай, Михайло Бароянц та інші.

Творчість ред.

Шовкуненко — автор численних портретів письменників Юрія Яновського, Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Ле, Леоніда Первомайського, акторів Марії Литвиненко-Вольгемут, Бели Руденко, Наталії Ужвій у ролі Раневської, архітекторів Євгена Катоніна, Володимира Заболотного, скульпторів Миколи Лисенка, Бориса Яковлева, академіка Олега Богомольця, генерала Сидора Ковпака тощо.

У середині 30-х років портретованими Шовкуненка стають робітники суднобудівного заводу та молдавські колгоспниці. На Одеському суднобудівному заводі художник створює такі картини як «Портрет бригадира ударної бригади ковалів Бєльцова» (1935), «Портрет стахановців-фрезерувальників Рудашевського та Гейдріха» (1935-1936). Особливістю цих портретів, зазначає Ігор Шаров є те, що вони, чи не найперші в українському мистецтві показують робітників у цехах, у трудовій обстановці. Це надає картинам певного напруження, відтворює художній ритм. Художник вдається до складного освітлення, побудувавши колорит на зіставленні теплих, червонувато-жовтих і холодних, сірувато-блакитних тонів.

Найкращим у циклі портретів молдавських колгоспниць є картина «Декіца Фрунзе», сповнена неприхованої національної своєрідності. Автор створив образ жінки-селянки, милуючись її вродою, підкресливши натхненність її обличчя.

Краєвиди України («Повінь. Конча Заспа», «Дуби» (1953), «Дуби на галявині» (1956)), Молдови, Кавказу, Уралу, Кабардино-Балкарії, Башкирії; зокрема індустріальні серії з будов Одеси (1925—1935), «Дніпробуду» (1930—1935, понад 70 аркушів), Луганська та ін.

1937 року за акварелі із серії «Дніпробуд» здобув золоту медаль на паризькій міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті».

Відомі також натюрморти Олексія Шовкуненка («Натюрморт з синім глечиком» (1930) та інші).

Ім'ям художника назван Херсонський художній музей, у колекції музею знаходиться 154 роботи художника.

Премії ред.

1970 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка.

Примітки ред.

Література ред.

Посилання ред.