Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна
Марі́я Іва́нівна Литвине́нко, у шлюбі Во́льгемут (за уточненими даними 1 (13) лютого 1892, Київ — 3 квітня 1966, Київ) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), педагогиня. Народна артистка СРСР (1936). Народна артистка Української РСР (1930). Учениця Марії Алексєєвої-Юневич.
Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна | |
---|---|
Марія Литвиненко-Вольгемут, 1936 р. | |
Основна інформація | |
Дата народження | 1 лютого 1892 |
Місце народження | Київ |
Дата смерті | 3 квітня 1966 (74 роки) |
Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Роки активності | з 1912 |
Громадянство | Російська імперія → СРСР |
Професії | оперна співачка, вчителька музики, акторка |
Освіта | Київське музичне училище |
Праця в операх | опери Вінниці, Києва, Санкт-Петербурга, Харкова |
Співацький голос | сопрано |
Інструменти | вокал[d] |
Партія | КПРС[1] |
Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Народилася в Києві у багатодітній сім’ї робітника, де всі кохалися в пісні. Батько Іван Іванович Литвиненко мав чудовий бас, гарно співала мати – Євдокія Семенівна, селянка з Полтавщини. У брата Якова був кришталево чистий тенор (пізніше став актором української трупи Дмитра Гайдамаки), у другого брата Павла – баритон величезного діапазону (згодом виступав як соліст «Вокальної руської капели», що гастролювала країнами Європи). Добре співали і сестри Ганна та Олександра.
1912 року закінчила Київське музичне училище за класом співу; дебютувала в українській трупі Миколи Садовського. 1915 року одружилася з Григорієм Вольгемутом, театральним адміністратором[2]. Виступала в оперних театрах Санкт-Петербурга (Петрограда) (1914—1916), в Київському оперному театрі «Музична драма» (1919), в оперних театрах Вінниці (1919—1922), Харкова (1923—1935) і знову Києва (1935—1953). Мала сильний чистий голос, високорозвинену вокальну техніку. Її репертуар містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві образи, позначені національним колоритом: Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» Миколи Лисенка), «Катерина» Аркаса, українські народні пісні. Виконувала партії класичного репертуару.
У часи Другої світової війни евакуювалась разом із театром до Уфи, а потім до Іркутська. Там напружено працювала над новим оперним репертуаром, сповнюючи кожну свою партію глибоким змістом. Часто виступала в госпіталях перед пораненими, виїздила на фронт у складі концертних бригад. Бійці добре знали ім'я Литвиненко-Вольгемут і захоплено зустрічали артистку.
Від 1944 року — професорка Київської консерваторії. Відзначена Державною премією СРСР (1946), орденами.
Проживала у м. Києві за адресою вул. Пушкінська, 20-а. Померла 3 квітня 1966 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — граніт; скульптор О. П. Олійник; встановлений у 1971 році)[3].
Фільмографія
ред.Озвучила роль Наталки у фільмі «Наталка Полтавка» (1936, режисер І. Кавалерідзе).
Знялась в ролі Одарки у фільмі Василя Лапокниша «Запорожець за Дунаєм» (1953). У цьому образі її й виліпив Іван Кавалерідзе (1949).
Примітки
ред.- ↑ https://encyclopedia2.thefreedictionary.com/Mariia+Litvinenko-Volgemut
- ↑ Я встигла зіграти все, що хотіла [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Література
ред.- О. М. Немкович. Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 174. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Т. О. Швачко. Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Савинов Б. М. І. Литвиненко-Вольгемут. Народна артистка СРСР. К., 1946.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.181-182
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1987. — С.368;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.433;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.769;
- Видатні діячі України минулих століть. К., 2001. — С.222-223;
- Жінки України. К., 2001. — С.253-254.
Посилання
ред.- Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 139-142.
- Марія Литвиненко-Вольгемут на сайті «Українська пісня» [Архівовано 5 лютого 2008 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |