Відкрити головне меню

Академія будівництва і архітектури Української РСР

Академія будівництва і архітектури Української РСР (АБіА УРСР) — вища наукова установа УРСР в галузі будівництва і архітектури, що існувала в Києві у 19551962 роки. Розташовувалася по вулиці Великій Житомирській, 9.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Постановою ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР від 22 вересня 1955 року «Про заходи подальшої індустріалізації, поліпшення якості і зниження вартості будівництва» при Держбуді УРСР було створено Академію будівництва і архітектури Української РСР (АБіА). Її було утворено на базі Академії архітектури УРСР (заснована 1945 році на базі українського філіалу Академії архітектури СРСР, створеного 1944 року) та ряду галузевих науково-дослідних інститутів Києва і Харкова.

З 1958 року у Києві щоквартально видавався «Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР».

У 1962 році за рішенням директивних органів Академію будівництва і архітектури Української РСР було ліквідовано. Науково-дослідні установи і виробничі підприємства Академії було передано до складу різних міністерств і відомств республіки, а ту частину, що працювала на головних напрямках наук, було підпорядковано Держбуду УРСР.

На базі АБіА у роки незалежності України утворилися громадські організації — Академія архітектури України (1992) та Академія будівництва України (1993).

Проблематика дослідженьРедагувати

Основні завдання АБіА УРСР:

  • визначення перспективи розвитку науки про будівництво;
  • координація науково-дослідної роботи в галузі будівництва і архітектури в УРСР;
  • проведення наукової роботи та впровадження її результатів у практику;
  • підготовка наукових кадрів.

Склад і структураРедагувати

До складу АБіА УРСР входили науково-дослідні інститути: в Києві:

  • містобудівництва;
  • архітектури споруд;
  • будівельних конструкцій;
  • організації і механізації будівельного виробництва;
  • економіки будівництва;
  • будівельних матеріалів і виробів;
  • механічної обробки деревини;
  • санітарної техніки;
  • теорії та історії архітектури і будівельної техніки;
  • експериментального проектування;
  • технічної інформації та впровадження передового досвіду в будівництво;

в Харкові:

  • промислового будівництва;
  • водопостачання, каналізації, гідротехнічних споруд та інженерної гідрогеології;

в Донецьку:

  • надшахтного будівництва.

ФіліалиРедагувати

Філіали інститутів — у Харкові, Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Луганську, Кривому Розі.

ЛабораторіїРедагувати

Науково-дослідні лабораторії — у Дніпродзержинську, Ворошиловську, Жданові, Лисичанську, Єнакієві, Макіївці, Станіславі.

У Києві — експериментальна база для розробки технології виробництва будівельних матеріалів з синтетичних смол з майстернею та експериментальні заводи залізобетонних і керамічних виробів.

Наукове забезпеченняРедагувати

При АБіА УРСР діяла наукова бібліотека (близько 1 мільйона томів), Музей архітектури, Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей».

В період між зборами дійсних членів діяльністю Академії керувала Президія на чолі з президентом.

У 19561959 роках президент — А. М. Комар (1909–1959).

На 1 січня 1959 в АБіА УРСР — 1 почесний член, 18 дійсних членів і 13 членів-кореспондентів.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати