Комар Анатолій Миколайович

Комар Анатолій Миколайович
Народився 12 (25) грудня 1909(1909-12-25)
Київ
Помер 26 жовтня 1959(1959-10-26) (49 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Дніпровський інженерно-будівельний інститут
Посада президент Академії будівництва і архітектури УРСР
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Анатолій Миколайович Комар (12 (25) грудня 1909(19091225), Київ — 26 жовтня 1959, Київ) — український радянський інженер-будівельник, академік Академії будівництва і архітектури УРСР1956 року; в 19561959 роках — її президент) і Академії будівництва і архітектури СРСР1957 року). Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.

БіографіяРедагувати

 
Могила Анатолія Комара

Народився 12 (25 грудня) 1909 року в Києві у родині коваля залізничного депо. Трудову діяльність розпочав у п'ятнадцятирічному віці слюсарем залізничної станції Козятин на Вінниччині. Потім працював на спорудженні ряду найважливіших вузлів гідростанції Дніпрогесу.

У 1934 році закінчив Дніпровський інженерно-будівельний інститут у Запоріжжі. Здобув вищу інженерно-будівельну освіту.

З 1935 року працював в проектних організаціях, був конструктором будівельної групи проектного відділу, виконавцем робіт, начальником дільниці, а з 1937 року — головним інженером будівництва доменних печей на заводі «Запоріжсталь».

Член ВКП(б) з 1940 року.

Під час німецько-радянської війни керував швидкісним спорудження доменних печей, тонколистового стана і газогенераторної станції на металургійних підприємствах Уралу, зокрема на Чусовському металургійному заводі.

З 1944 року керував відбудовою ряду металургійних заводів Української РСР: «Запоріжсталі», домни № 6 Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського та ін.

Протягом дев'яти років працював головним інженером і керуючим (з 1952 по 1955 рік) тресту «Дніпровськпромбуд», здійснююче велике гідротехнічне будівництво і спорудження підприємств металургійної та хімічної промисловості, залізниць і шосейних шляхів, мостів, житлових і громадських будівель.

У 1956—1959 роках — президент Академії будівництва і архітектури УРСР. Одночасно, у 1957—1959 роках — заступник голови Державного комітету Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва (Держбуду УРСР).

Основні праці з питань організації і механізації будівництва.

Помер 26 жовтня 1959 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати