Вікіпедія

Долик Любов Юріївна

українська поетеса й перекладачка
(Перенаправлено з Любов Долик)

Любов Юріївна Долик
Ім'я при народженні Любов Юріївна Ковальчук
Народилася 2 березня 1965(1965-03-02) (59 років)
Старий Самбір
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, перекладачка
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Мова творів українська
Роки активності від 1980 до сьогодні
Напрямок реалізм
Жанр поезія
Членство Національна спілка письменників України
Сайт: Авторська сторінка на сайті «Анумо знову віршувать»

Любо́в Ю́ріївна До́лик (нар. 2 березня 1965, Старий Самбір) — українська поетеса й перекладачка, член Національної спілки письменників України.

Біографія ред.

Любов Долик народилася у родині друкарів Юрія Ковальчука (1929—1998) і Катерини Ковальчук (в дівоцтві Наконечна, нар. 1936), що працювали у Старосамбірській районній друкарні. У 1972—1982 роках навчалася в Старосамбірській середній школі, директором якої тоді був Михайло Рашкевич. Люба була відмінницею, завдяки класному керівнику Яніні Ткачук приділяла особливу увагу математиці й перемагала на шкільних та районних олімпіадах, а у шостому класі стала призером обласної математичної олімпіади. Закінчивши школу із золотою медаллю, 1982 року вступила на електрофізичний факультет (спеціальність — прикладна математика) Львівського політехнічного інституту, який закінчила у 1987 році.

З серпня по жовтень 1987 року працювала технологом на Хирівському заводі «Меридіан», куди була скерована за державним розподілом. У листопаді 1987 року оформила перевід на Львівське ВО «Полярон». У вересні 1993 року, коли на «Поляроні» почалися затримки з виплатами заробітної плати, влаштувалася на роботу спеціалістом І категорії у відділі програмного супроводу Центру нарахуванню та виплати пенсій. Після того, як Центр передано в підпорядкування Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Любов Долик працює на тому ж робочому місці, а 2005 року стала начальником цього відділу.

З 2014 року активна волонтерка на Російсько-українській війні.

З 1982 року Любов Долик мешкає у Львові. Має сестру — Галину Бакрову (нар. 1958). Заміжня. Чоловік — Валерій Долик (нар. 1959), донька — Вікторія (нар. 1988).

Творчість ред.

Першого вірша — «Переспіви Мавки» — Любов Долик написала у 1980 році, під впливом почутого на уроці літератури твору «Лісова пісня» Лесі Українки. У вересні того ж року опублікувала свої вірші в районній газеті «Радянське Прикарпаття». Відтоді довгий час писала «в шухляду», вважаючи, що її твори недосконалі й не варті уваги. У 1999 році познайомилася з поетесою Марією Людкевич, яка дала Любові Долик майстер-клас в поезії і стала літературним редактором її першої збірки поезії «Недозволена розкіш», яка вийшла у світ 2000 року.

Друкувалася у виданнях «Прикарпаття», «Літературний Львів», «Дзвін», «Пектораль», «Київська Русь», «Слово Просвіти», «Форум», «Ірпінські поетичні зустрічі» та інших, постійно співпрацює з львівською газетою «Життя», видала п'ять збірок поезій: «Недозволена розкіш», «Біла квітка. Чорне коло», «Перша заповідь трави», «…І прирікаю тобі любов», «Фотографії снів».

У 2005 році Любов Долик вступила в Національну спілку письменників України. Влітку того ж року взяла участь у літературному конкурсі на фестивалі «Бойківські фестини». У 2005—2007 роках вона здобула один диплом першого ступеня і два — другого ступеня відповідно на дев'ятому, десятому та одинадцятому конкурсі імені Мирона Утриска в Турці.

У жовтні 2008 року поетеса відвідала Сигітський поетичний фестиваль імені Нікіти Стенеску (Румунія), де познайомилася з угорським поетом Ароном Ґаалом і вирішила спробувати свої сили у перекладацтві. З допомогою цього поета Любов Долик перекладає з угорської. У 2009 році вийшла книжка «У долі твоїй подряпина». Це 33 поезії Арона Ґаала, передані українською і російською мовами.

З 2006 року Любов Долик публікує твори на літературних сайтах в Інтернеті: «Анумо знову віршувать», «Гоголівська академія», «Поетичні майстерні», згодом — у фейсбуці. У липні 2011-го стала учасницею Уманського літературного фестивалю, який зібрав авторів з літературного сайту «Поетичні майстерні». У лютому 2012 року була на зустрічі поетів у ірпінському Будинку творчості НСПУ, де відбувся літературний форум.

З 2011 року Любов Долик пише оповідання, які були опубліковані в Інтернеті та на сторінках газети «Життя».

Як учасниця Львівського жіночого літературного клубу стала авторкою оповідань у серії збірок малої прози про Львів (в-во КСД) «Львів. Кава. Любов», «Львів. Смаколики. Різдво», «Львів. Вишні. Дощі», «Львів. Пані. Панянки», «Львів. Шоколад. Кам'яниці», «Львів. Спогади. Кохання», «Львів. Пристрасті. Таємниці». Оповідання Любові Долик опубліковано також у збірці «Мить краси і небо серця» (КМ-БУКС, 2016).

Як учасниця громадського об'єднання «Книжкова толока імені Люби Хомчак», об'їздила Україну з літературними презентаціями на літературних фестивалях та книжкових толоках (Умань, Вишгород, Кременчук, Черкаси, Запоріжжя, Полтава, Слов'янськ, Краматорськ, Сватове, Верховина, Ужгород, Харків, Миколаїв, Золочів, Червоноград, Моршин). 2019 року побувала у Празі, Відні, Римі, Флоренції, Венеції та Любляні.

Критика творчості ред.

"Отже, насамперед треба підкреслити, що Любов Долик творить свій власний словесний світ уміло, щиро, відверто, вишукано, оригінально. Поетеса не тільки користується формами класичними, але вміє і тонко виходити на власні дотепні знахідки в поетиці. Якої б теми не торкнулася, то все — по-своєму вдало, свіжо. Навіть у вірші про президента — як тут не впасти в тривіальну декларативність?! — а ні! — Люба Долик і тут поезії не зраджує. Чи ж не славно сказано в кінці цього вірша:

Хай Президентом стане кожен
В душі, у совісті своїй!!![1]

«Кожна поезія Любові Долик із розділу інтимної лірики «Теорія неймовірності» теж випромінює своє світло: то яскравий спалах, то сумовитий, інколи аж тривожний відблиск, а усе це в сукупності й творить дивосвіт, якусь калейдоскопічність спонтанних порухів жіночої душі. Інколи мені здавалося, що коли творить свої поезії Любов Долик, то душа її перетворюється на скрипку із туго натягнутими ніжними струнами, і аж навіть лячно необережно торкатися їх, щоб вони, бува, не порвалися…

Це елегійні роздуми про наше буття, призначення людини у цьому світі, вагомість її слова і діла… Але що найважливіше — це щирий і вдумливий апофеоз життю, природі, а передусім — Творцеві. Над усіма нашими гараздами і негараздами Любов Долик бачить волю Господа, часто звертається до Нього, її поезії можна назвати творами глибоко віруючої людини, проте без надмірного надриву, екзальтації, а із чулим серцем, сповненим лагідної і вдячної Віри, Надії й Любові до Всевишнього. Це її кредо, ті вічні постулати, за якими любить, живе, творить»[2].

Твори ред.

Збірки поезії ред.

  • «Недозволена розкіш», ЛвЦНТЕІ, Львів, 2000, 96 с.
  • «Біла квітка. Чорне коло», ЛвЦНТЕІ, Львів, 2004, 112 с.
  • «Перша заповідь трави», «Сполом», Львів, 2004, 80 с.
  • «…І прирікаю тобі любов», «Камула», Львів, 2006, 128 с.
  • «Фотографії снів», проект «Львівська квадрига», Львів, 2008
  • «У долі твоїй подряпина», переклади творів угорського автора Арона Ґаала українською і російською мовами, «Камула», Львів, 2009, 94 с.
  • «Щастя», ВК «АРС», Львів, 2013, 96 с.
  • «Листи кохання», літературний переклад поезій та прозового тексту китайського художника Чжена Ґана, 2013
  • «Львів. Львів'янки. Любов» (антологія жіночої короткої прози). — Львів: ЛА «Піраміда», 2014.
  • «Ліки від хаосу» — К.: Український пріоритет, 2020.

Оповідання ред.

  • «Грядочка»
  • «Медохронал»
  • «День матері»
  • «Перлинове щастя»
  • «Бузинове безумство»
  • «Танцювальний гурток»
  • «Їхати чи не їхати»
  • «Катруся»
  • «Прапор весняної надії»
  • «Удосконалення»
  • «Постноворічний пейзаж»
  • «AQUAVITA»

Інші публікації ред.

  • «Прикарпаття», народний часопис Старосамбірщини, ч. 43, 2003; ч. 2, 2005
  • «Літературний Львів», видання НСПУ та Ліги творчих спілок Львівщини, ч. 6, 2004
  • «Дзвін», часопис НСПУ, ч. 10, 2004; ч. 11, 2005; ч. 4, 2008; ч. 5—6, 2009; ч. 3, 2010
  • «Пектораль», літ.-мист. часопис Південно-Західного Поділля і Тернопільської обл. орг. НСПУ, № 1—2, 2008
  • «Київська Русь», ч. 40—41, 2010
  • «Слово Просвіти», видання Старосамбірського районного всеукраїнського тов. «Просвіта», ч. 91, 2006
  • «Форум», періодичне незалежне видання, Рим, № 6, квітень 2006
  • «Ірпінські поетичні зустрічі», альманах, видавництво «Підручники і посібники», Тернопіль, 2012, 80 с.
  • «Життя», львівська газета, періодичні публікації прози і поезії.

Нагороди і відзнаки ред.

  • Диплом І ступеня IX конкурсу імені Мирона Утриска, 2005
  • Диплом ІІ ступеня X конкурсу імені Мирона Утриска, 2006
  • Диплом ІІ ступеня XI конкурсу імені Мирона Утриска, 2007
  • Диплом від журналу «Дзвін» імені Романа Федоріва, 2012
  • Диплом Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича, 2014
  • Диплом Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша, 2021 (за збірку поезій «Ліки від хаосу»)

Примітки ред.

  1. ↑ Рецензія Левка Різника на книжку «Біла квітка. Чорне коло»
  2. ↑ Передмова Романа Кудлика до збірки «І прирікаю тобі любов…»

Посилання ред.

  • Любов Долик. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.
  • Авторська сторінка Любові Долик на сайті «Гоголівська академія» [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.] 
  • Авторська сторінка Любові Долик на сайті «Поетичні майстерні» [Архівовано 1 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  • Авторська сторінка Любові Долик на сайті «Анумо знову віршувать» [Архівовано 8 червня 2010 у Wayback Machine.]
  • Найновіші твори Любові Долик на сайті «Захід-Схід» [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Долик_Любов_Юріївна&oldid=40596043