Острозькі

Острозькі
	Герб роду
Рід	Острозькі
Титул	Князі
Період	XIV-XVII ст.
Місце походження	Волинь
Держава	Велике Князівство Литовське; Корона Королівства Польського;
Родоначальник	Данило Острозький
Гілки роду	Заславські
Володіння	Острозьке князівство, Заславське князівство, Звягольське князівство, Турівське князівство, Степанське князівство та ін.
Резиденції	Острозький замок, Дубенський замок та ін.
Громадянська діяльність	засновники Острозької академії
	House of Ostrogski у Вікісховищі

Про інші значення див. Острозький та Острозька.

Остро́зькі — русько-український князівський рід XIV — початку XVII століть з Волині. Був впливовим родом Великого князівства Литовського, Жематійського і Руського.

Походження

Щодо походження Острозьких в історіографії існують різні точки зору. Їх вважають нащадками князів з турово-пінської гілки Рюриковичів (М. Максимович, Ю. Вольф), зараховують до Гедиміновичів (Ю. Пузина, Н. Яковенко). Більшість дослідників (К. Стадніцький, Д. Зубрицький, Г. Власьєв, М. Баумгартен, Л. Войтович, І. Мицько) підтримують родинну версію (зафіксовану Б. Папроцьким та ін.) походження цих князів від волинських князів та королів Русі Романовичів^[1].

Загальні відомості

Герб князівського роду Острозьких у гербовику Бартоша Папроцького

Засновником роду вважають князя Данила Острозького (?—?), який у 1341 році був учасником повстання проти короля Казимира Великого, збудував замок в Острозі.

1453 р. Іван — князь з Острога (син князя Василя^[2]) розбив під Теребовлею татар і відбив у них 9 000 полонених християн.

Поява родини Острозьких на Брацлавщині пов'язана з іменем князя Костянтина Івановича Острозького — відомого воїна і політика (з 1499 р. великий гетьман литовський). Вінницьке староство було надане Костянтину Острозькому 1497 року, і він володів цими землями понад 30 років. На самому початку XVI століття офіційний титул іменував його «намісником вінницьким, брацлавським і звенигородським».

1516 р. у бою під Меджибожем загинув один із синів Острозького — Роман. У наступні роки князь Костянтин продовжував залишатись одним з найвпливовіших політиків Польщі і Литви і активно впливати на перебіг подій.

Син Констянтина Острозького — Ілля Костянтинович — у 1530–1539 роках виконував обов'язки брацлавського і вінницького намісника. Однак особливе місце в українській історії належить молодшому сину Костянтина Острозького Василю-Костянтину. Заможний український магнат, «оборонець православ'я», один з найосвіченіших людей свого часу, фундатор Острозької академії і друкарні, він на своїй печатці звелів вигравірувати девіз: «Dei gratia dux Ostrogiae» («Божою милістю князь Острозький»).

Про Василя-Костянтина Острозького написані сотні монографій і статей. Як воєвода Київський (1559—1608 рр.) В. К. Острозький контролював ситуацію на степових кордонах Брацлавщини.

Після смерті князя В. К. Острозького в 1608 році вплив родини значно зменшився; його син Януш Острозький виявився останнім представником роду по чоловічій лінії. Невдовзі рід князів Острозьких припинив своє існування. Як писав в зв'язку з цим український історик Михайло Грушевський, володіння дому Острозьких стали «здобиччю невеликої купки магнатів з тієї категорії, які… мали вплив при дворі».

Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, а згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Родовід

Родовід Острозьких у Рівненському краєзнавчому

Представники

Данило Острозький (? — 1376) — князь острозький (до 1340 — бл. 1370). У 1341 році очолював руські війська які виступили проти короля Казимира Великого, збудував замок в Острозі.
- Михайло Данилович Острозький (? — 12.08.1399) — князь холмський (1383—1387), загинув у битві на Ворсклі.
- Федір Данилович Острозький (1365 — 1410/бл. 1435) — луцький намісник, прихильник великого князя Свидригайла Ольгердовича в боротьбі проти Вітовта та Владислава II Яґайла. Наприкінці життя постригся у ченці Києво-Печерського монастиря, визнаний святим.
  - Федір (Фридерик) Острозький — гусит, союзник Спитка Мельштинського молодшого, наприкінці 1438 очолював загін, який напав та пограбував маєток краківського біскупа (Ушевський ключ)^[3]
    - Вацлав Острозький (бл. 1422 — після 1459)
  - Данило (Дашко) Федорович Острозький († бл. 1420) — князь острозький, був одружений з Анастасією Іванівною Кобринською.
  - Василь Федорович Острозький «Красний»; (? — бл. 1453) — Князь острозький (1435 — бл. 1450). У 1428 р. одружився з Ганкою, дочкою князя Івана Ямонтовича-Підберезького.
    - Іван Васильович Острозький (1427 — близько 1465) — князь острозький (бл. 1450 — після 1465), намісник турівський. Відстоюючи незалежність України і Литви, воював на боці Свидригайла проти Польщі.
      - Михайло Іванович Острозький (? — 1501) — князь, староста луцький, маршалок Волинської землі (1500—1501 рр).
      - Костянтин Іванович Острозький (1460—1530) — князь острозький (1501—1530), великий гетьман Литовський (1507—1530). Користувався підтримкою Великого князя Литовського і Руського, Сигізмунда І Старого. Отримав від нього численні земельні вислуги. За свого життя збільшив родові маєтності десь в 5 раз. Вперше вдало одружився з княжною Тетяною Семенівною Гольшанською, вдруге з княжною Олександрою Семенівною Слуцькою († після 1556)
        Ілля Костянтинович Острозький (1510—1539) — князь острозький (1530—1539), староста брацлавський та вінницький. У 1539 р. одружився з Беатою Костелецькою (1515—1576).
        
        Гальшка Іллівна Острозька (1539—1582) — «Чорна княгиня», меценатка культури, засновниця Острозької Академії. Формально була одружена тричі: з князем Дмитром Федоровичем Сангушко, з князем Семеном Юрійовичем Слуцьким та Лукашем Гуркою.
        
        Костянтин Василь Костянтинович Острозький (1527—1608) — князь острозький (1539—1608), воєвода київський (1559—1608), український магнат.
        Костянтин Костянтинович Острозький (?—1588) — крайчий литовський, староста володимирський, підчаший литовський, був одружений з Олександрою Тишкевич
        
        Олександр Костянтинович Острозький (1570 — 1603) — князь острозький, волинський воєвода (1593—1603).
        
        Іван-Януш Костянтинович Острозький (1554—1620) — каштелян краківський, воєвода волинський.
    - Юрій Васильович Острозький-Заславський († бл. 1500) — Князь заславський (бл. 1450 — бл. 1500). За поділом маєтностей після смерті батька отримав Заслав з уділом. Від нього походить магнатський рід Заславських. Був одружений з Анною-Софією, дочкою Юрія Семеновича, кн. турівського.

Родинне дерево

Данило

Юрій
пом. бл. 1377

Федір
бл. 1410

Агафія

Михайло
пом. 1399

Дмитро
пом. 1399

Анастасія

Олександр (Олексій)
пом. 1388

Федір (Фридерик)

Василь
пом. 1461

Ганка (Агафія)

Дашко
пом. 1420

Андрій (Андрушко)
пом. після 1436

Митько
пом. 1442

Анастасія

Федора-Анна

Вацлав (Фридерик)
пом. 1460

Іван
пом. після 1465

Марія

Юрій
пом. 1530

Агрипіна

Тетяна

Костянтин
пом. 1530

Олександра

Михайло
пом. 1501

Марія

Беата
1510-1539

Ілля
1510-1539

Костянтин Василь
1526-1608

Зофія

Софія-Мавра
пом. після 1561

Ельжбета (Гальшка)
1539-1582

Олександр
1570-1603

Анна
1575-1635

Катерина
1560-1579

Єлизавета
пом. 1599

Костянтин
пом. 1588

Сузанна

Януш
1554-1620

Теофіла

Олександр
пом. 1607

Адам Костянтин
1597-1618

Криштоф
пом. 1606

Януш
1598-1619

Анна Алоїза
1600-1654

Василь
пом. 1605

Катерина
1602-1642

Софія
1595-1622

Елеонора
пом. 1618

Євфрузина
пом. 1628

Ян-Володимир
1617-1618

Світлини

Портрети

Маєтки

Вшанування пам'яті

Вулиця Князів Острозьких у різних містах України.
Вулиця Острозького у Львові.
1 червня 2013 року вулиця Краснодонців у Луцьку була перейменована на Вулицю Князів Острозьких^[4].
2016 року у Житомирі вулицю Шелешкова перейменували на вулицю Князів Острозьких.
8 вересня 2022 року Київська міська рада вулицю Московську перейменувала на вулицю Князів Острозьких.
22 грудня 2022 року в Черкасах провулок Гвардійський перейменували на провулок Князів Острозьких.^[5]
19 квітня 2023 року у місті Краматорськ вулицю Биковського перейменували на вулицю Князів Острозьких.
25 квітня 2024 року у с-щі Слатине вулицю Башликова перейменували на вулицю Князів Острозьких^[6].

Див. також

Примітки

↑ Войтович Л. В. [http://www.history.org.ua/?termin=Ostrozki_rid Острозькі] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2010. — 728 с.: іл.
↑ Książęta Ostrogscy [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Kiryk F. Melsztyński Spytek h. Leliwa (1398—1439) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — Wrocław etc., 1975. — T. XX3, zeszyt 86. — S. 416—417. (пол.)
↑ У Луцьку перейменовано 27 вулиць
↑ У Черкасах перейменували більше сотні вулиць, провулків та скверів. 18000.com.ua (укр.). 22 грудня 2022. Процитовано 22 грудня 2022.
↑ https://dermiskrada.dosvit.org.ua/news/u-dergachivski-gromadi-peremenovano-206-toponimiv-2024-04-26

Джерела та література

Українською

Білінський В. Україна-Русь. Князі галицькі-острозькі. Книга 2 / Роман-дослідження. — Тернопіль : Богдан, 2015. — 376 с.
Бондарчук Я. Князі Василь Федорович та Іван Васильович Острозькі] // Історична Волинь.
Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 2002. — Розділ: 3.15.] — ISBN 966-02-1683-1.
Войтович Л. Данило Василькович // Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — 782 с. — ISBN 966-8545-52-4.
Ворончук І. Острозькі князі // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 526. — ISBN 978-966-611-818-2.
Князі Острозькі / П. Кралюк, Я. Хаврук. — Х. : Фоліо, 2012. — 126 с. — (Знамениті українці). — ISBN 978-966-03-5430-2.
Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Костянтин Костянтинович Острозький // Князь Костянтин Острозький і його культурна праця. — Вінніпеґ, 1958 (Київ: Либідь, 1999).
Князі Острозькі: науково-популярне видання / Колектив авторів. — К. : ТОВ «Балтія-Друк», 2014. — 280 с., іл. — ISBN 978-611-516-009-9.
Острозькі // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Острозькі // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1256. — 1000 екз.

Польською

Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 509—523. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Острозькі

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Войтович Л. В. [http://www.history.org.ua/?termin=Ostrozki_rid Острозькі] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2010. — 728 с.: іл.

[2] Książęta Ostrogscy [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[3] Kiryk F. Melsztyński Spytek h. Leliwa (1398—1439) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — Wrocław etc., 1975. — T. XX3, zeszyt 86. — S. 416—417. (пол.)

[4] У Луцьку перейменовано 27 вулиць

[5] У Черкасах перейменували більше сотні вулиць, провулків та скверів. 18000.com.ua (укр.). 22 грудня 2022. Процитовано 22 грудня 2022.

[6] ttps://dermiskrada.dosvit.org.ua/news/u-dergachivski-gromadi-peremenovano-206-toponimiv-2024-04-26

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]