Острозькі

Український князівський рід.
(Перенаправлено з Князі Острозькі)

Остро́зькі — український князівський рід XIV — початку XVII століть. Острозькі, які були князями на Волині, мали змогу активно впливати на процеси, що відбувались на всій території України і багатьох сусідніх країн.

Острозькі
Герб роду
ТитулКнязі
ПеріодXIV-XVII ст.
Місце походженняВолинь
ГромадянствоAlex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике Князівство Литовське
Kingdom of Poland-flag.svg Корона Королівства Польського
РодоначальникДанило Острозький
Гілки родуЗаславські
ВолодінняОстрозьке князівство, Заславське князівство, Звягольське князівство, Турівське князівство, Степанське князівство та ін.
РезиденціїОстрозький замок, Дубенський замок та ін.
Громадянська діяльністьзасновники Острозької академії
Острог — «родове гніздо» Острозьких.
Дубенський замок

ПоходженняРедагувати

Щодо походження Острозьких в історіографії існують різні точки зору. Їх вважають нащадками князів з турово-пінської гілки Рюриковичів (М. Максимович, Ю. Вольф), зараховують до Гедиміновичів (Ю. Пузина, Н. Яковенко). Більшість дослідників (К. Стадніцький, Д. Зубрицький, Г. Власьєв, М. Баумгартен, Л. Войтович, І. Мицько) підтримують родинну версію (зафіксовану Б. Папроцьким та ін.) походження цих князів від волинських князів Романовичів[1].

Загальні відомостіРедагувати

Засновником роду вважають князя Данила Острозького (?—?), який у 1341 році був учасником повстання проти польського короля Казимира III, збудував замок в Острозі.

1453 р. Іван — князь з Острогу (син князя Василя[2]) розбив під Теребовлею татар і відбив у них 9 000 полонених християн.

Поява родини Острозьких на Брацлавщині пов'язана з іменем князя Костянтина Івановича Острозького — відомого воїна і політика1499 р. великий гетьман литовський). Вінницьке староство було надане Костянтину Острозькому 1497 року, і він володів цими землями понад 30 років. На самому початку XVI століття офіційний титул іменував його «намісником вінницьким, брацлавським і звенигородським».

1516 р. у бою під Меджибожем загинув один із синів Острозького — Роман. У наступні роки князь Костянтин продовжував залишатись одним з найвпливовіших політиків Польщі і Литви і активно впливати на перебіг подій.

Син Констянтина Острозького — Ілля Костянтинович — у 15301539 роках виконував обов'язки брацлавського і вінницького намісника. Однак особливе місце в українській історії належить молодшому сину Костянтина Острозького Василю-Костянтину. Заможний український магнат, «оборонець православ'я», один з найосвіченіших людей свого часу, фундатор Острозької академії і друкарні, він на своїй печатці звелів вигравірувати девіз: «Dei gratia dux Ostrogiae» («Божою милістю князь Острозький»).

Про Василя-Костянтина Острозького написані сотні монографій і статей. Як воєвода Київський (1559—1608 рр.) В. К. Острозький контролював ситуацію на степових кордонах Брацлавщини.

Після смерті князя В. К. Острозького в 1608 році вплив родини значно зменшився; його син Януш Острозький виявився останнім представником роду по чоловічій лінії. Невдовзі рід князів Острозьких припинив своє існування. Як писав в зв'язку з цим український історик Михайло Грушевський, володіння дому Острозьких стали «здобиччю невеликої купки магнатів з тієї категорії, які… мали вплив при дворі».

Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, а згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

ПредставникиРедагувати

 
Родовід Острозьких у Рівненському краєзнавчому

Родинне деревоРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
Данило
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Юрій
пом. бл. 1377
 
 
Федір
бл. 1410
 
Агафія
 
 
Михайло
пом. 1399
 
Дмитро
пом. 1399
 
Анастасія
 
Олександр (Олексій)
пом. 1388
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Федір (Фридерик)
 
 
Василь
пом. 1461
 
Ганка (Агафія)
 
 
Дашко
пом. 1420
 
Андрій (Андрушко)
пом. після 1436
 
Митько
пом. 1442
 
Анастасія
 
Федора-Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вацлав (Фридерик)
пом. 1460
 
 
 
 
Іван
пом. після 1465
 
Марія
 
 
Юрій
пом. 1530
 
Агрипіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тетяна
 
Костянтин
пом. 1530
 
Олександра
 
 
Михайло
пом. 1501
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Беата
1510-1539
 
Ілля
1510-1539
 
 
 
 
 
 
 
 
Костянтин Василь
1526-1608
 
Зофія
 
 
Софія-Мавра
пом. після 1561
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ельжбета (Гальшка)
1539-1582
 
 
Олександр
1570-1603
 
Анна
1575-1635
 
 
Катерина
1560-1579
Ельжбета
пом. 1599
Костянтин
пом. 1588
 
 
Сузанна
 
Януш
1554-1620
 
Теофіла
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександр
пом. 1607
Адам Костянтин
1597-1618
Криштоф
пом. 1606
Януш
1598-1619
Анна Алоїза
1600-1654
Василь
пом. 1605
Катерина
1602-1642
Софія
1595-1622
 
 
 
Елеонора
пом. 1618
 
Євфрузина
пом. 1628
 
Ян-Володимир
1617-1618
 
 
 
 
 
 

Вшанування пам'ятіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Войтович Л. В. [http://www.history.org.ua/?termin=Ostrozki_rid Острозькі] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.
  2. Książęta Ostrogscy Архівовано 13 листопад 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Kiryk F. Melsztyński Spytek h. Leliwa (1398—1439) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — Wrocław etc., 1975. — T. XX3, zeszyt 86. — S. 416—417. (пол.)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów—Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — mapa. (пол.)
  5. У Луцьку перейменовано 27 вулиць

Джерела та літератураРедагувати

Українською

Польською

ПосиланняРедагувати