Лукаш Гурка (буський староста)

Гурка Лукаш (пол. Łukasz III Górka; близько 1533 — 23 січня 1573[1]) — польський шляхтич, урядник, релігійний і політичний діяч Королівства Польського, Речі Посполитої. Представник роду Гурок гербу Лодзя.

Лукаш Гурка
Łukasz Górka
Łukasz III Górka.JPG
Портрет Лукаша Гурки
Псевдо Лукаш Гурка
Народився бл. 1533
Помер 23 січня 1573(1573-01-23)
Познань
Поховання Шамотули, перепохований у парафіяльному костелі в Ку́рнику
Громадянство
(підданство)
Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність поляк
Діяльність урядник і політичний діяч
Відомий завдяки шлюбний чоловік Гальшки Острозької
Суспільний стан шляхтич
Посада каштелян бжесьць-куявський, воєвода бжесьць-куявський, ленчицький, каліський, познаньський; староста буський
Конфесія лютеранин
Рід Гурки
Батько Анджей Гурка
Мати Барбара з Курозвенцьких
Родичі Анджей Гурка]] (брат)
Брати, сестри  • Станіслав Ґурка і Анджей Ґурка
У шлюбі з Острозька Гальшка Іллівна
Герб

варіант гербу Лодзя

ЖиттєписРедагувати

Народився близько 1533 року. Був найстаршим сином генерального старости Великопольщі, буського старости, лютеранина Гурки Анджея[1] та його дружини Барбари Курозвенцкої — доньки старости кшепицького, вєлюнського Станіслава Курозвенцкого[2] та сестри Марціна Зборовського[3] Зофії.

Навчався під керівництвом Яна з Козьміна (бл. 1542 р.), Евстахія Трепки. Після батька став буським старостою. 1533-го під час шлюбу Сигізмунда Августа з Катажиною вжив надмір алкоголю. 4 лютого 1556 в Познані виконував обов'язки маршалка двору королівни Зофії. Як ленчицький воєвода радив королю в березні 1558 скликати сейм у Львові. Після того, як Папаримський відмовився затверджувати на посаді куявського єпископа Уханського, король звернувся до Л. Гурки із запитанням, що він про це думає. У відповідь почув пропозицію розглянути це питання на сеймі з пропозицією прийняти таке рішення, яке б не ущемлювало права короля та не ображало Папу, що було більш поміркованим, ніж позиція римо-католика Тарновського. На момент призначення на посаду познанського воєводи належав до проавстрійського табору.

Був головою лютеранів Великопольщі. В 1553 р. разом зі Станіславом Остроругом і шляхтичами в познанській ратуші не дозволили виконати судовий присуд для двох міщан, покараних за єретицтво стосовно єпископа. Є сліди його листування з Меланхтоном. У Шамотулах сприяв друкуванню лютеранської літератури.

Посади: каштелян бжесьць-куявський (1554 р.); воєвода: бжесьць-куявський (1555 р.), ленчицький (1558 р.), каліський (1563 р.), познаньський (1565 р.); староста буський. Формально був одружений з Гальшкою Острозькою, їх обвінчав єпископ Познанський в присутності короля Сигізмунда II Августа. Дітей не мали.

Володів містами у Великопольщі (отримав після поділу між братами у 1557 р.), також Золочевом та Андрнополем у Руському воєводстві.[4]

Передчасно і раптово помер 23 січня 1573[5][6] року в Познані. Був поголос про те, що на смертному ложі кликав до себе римо-католицьких ксьондзів. Брати мали намір поховати біля батьків у катедрі, але цього не дозволилиа зробити римо-католицька капітула. Брати вирішили силоміць поховати Л. Гурку в катедрі, але зустріли опір. Справу вирішив позитивно для Гурок Средзький сеймик, якому вона підпорядковувалась. Урочисте поховання відбулось у березні 1573 в Шамотулах, а 1584-го тіло було перенесене до парафіяльного костелу в Курнику, де у презбітерії був встановлений надгробок померлого.[5] Авторство надгробка приписували львівському і познанському майстру Генріхові Горсту через підписаний ним контракт; але правдоподібно це робота іншого майстра.[7]

Гальшка ОстрозькаРедагувати

Король Сигізмунд II Август у 1559 році дав наказ львівському старості Пйотрові Бажому відібрати Гальшку Острозьку, яка тоді перебувала в монастирі домініканців у Львові після втечі від формально законного чоловіка) в матері (Беати Косьцєлєцкої), віддати її законному чоловіку Лукашеві Гурці, незважаючи на її спротив.

Разом з братом Анджеєм Гуркою, іншими шляхтичами (зокрема, Янушем, Анджеєм Косьцєлєцкими, на чолі з Марціном Зборовським, який мав надію видати Гальшку Острозьку за одного зі своїх синів), вирушили у погоню за Дмитром Сангушком і переодягненою на слугу (або в чоловічому одязі) Гальшкою втекли до чеської Сілезії, маючи надію сховатись у замку гетьмана Яна Амора Тарновського (тестя Василя Острозького), наздогнали їх у містечку Лиса над Лабою за 30 км від Праги, де Д. Сангушко вирішив влаштувати весільний бенкет (тут їх наздогнав Марцін Зборовський з компанією). Дружину, яка була обвінчана у Львові з коханим — князем Симеоном Слуцьким — насильно помістив у вежі замку в Шамотулах.

ПриміткиРедагувати

  1. а б , ПознаньGórkowie (01) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  2. Kurozwęccy (01) Архівовано 26 вересень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Zborowscy (01) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  4. Dworzaczek W. Górka Łukasz h. Łodzia (ok. 1533—1573)… — S. 414.
  5. а б Dworzaczek W. Górka Łukasz h. Łodzia (ok. 1533—1573)… — S. 41….
  6. іноді подають інші дати — січень 1573 → Див.: Żelewski R. Górkowa Elżbieta (Halszka z Ostroga 1539—1582) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. VIII/3. — Zeszyt 38. — S. 425; чи лютий 1573 → Див.: Байдаченко Н. «Гальшка Острозька. Історія з ілюстраціями»
  7. Lepiarczyk J., Mika M. Horst (Horszt, Horscht, Horstin, Horstyn, Horstain) Henryk (Endrych), (zm. przed 1612)… — S. 17.

ДжерелаРедагувати

  • Dworzaczek W. Górka Łukasz h. Łodzia (ok. 1533—1573) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. VIII/3. — Zeszyt 38. — S. 412—414.
  • Lepiarczyk J., Mika M. Horst (Horszt, Horscht, Horstin, Horstyn, Horstain) Henryk (Endrych), (zm. przed 1612) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Polska AU, 1962—1964. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 16—17.

ПосиланняРедагувати