Звягельський замок — залишки замка у місті Звягель.

Звягельський замок

50°35′ пн. ш. 27°38′ сх. д. / 50.583° пн. ш. 27.633° сх. д. / 50.583; 27.633Координати: 50°35′ пн. ш. 27°38′ сх. д. / 50.583° пн. ш. 27.633° сх. д. / 50.583; 27.633
Тип замок
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Звягель
Звягельський замок. Карта розташування: Україна
Звягельський замок
Звягельський замок (Україна)
Мапа

CMNS: Звягельський замок у Вікісховищі

Історія ред.

На початку XVI століття містом володіли князі Острозькі. Саме князь Костянтин Острозький[1] 1507 р. почав будувати Звягельський замок, навколо якого й розкинулося місто. Замок був розташований на високій скелі над річкою Случ і мав високу оборонну здатність. Перший камінь фортеці сам князь власноручно заклав в основу замку на території своїх волинських володінь в XVI столітті. 1600 року Звягель увійшов до складу Речі Посполитої.

Та під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, українські козаки, очолювані Максимом Кривоносом,[1] захопили Звягельський замок. Під час штурму було зруйновано кілька замкових веж і частина стіни. Кілька років козаки контролювали замок.

Його гарнізон складався з 4000 козаків, а сам замок був на кордоні між визволеними українськими землями та Річчю Посполитою, отже мав неабияке оборонне значення. Але війни спустошили місто, і 1675 року у Звягелі мешкало лише 200—250 жителів. А ці землі згодом знову відійшли до Польщі.

У 20-х роках XVIII століття замок перейшов у власність феодалів Любомирських. 1738 року Станіслав Любомирський перетворив військову оборонну споруду на мисливський замок. А 1753 року частину замкового муру розібрали і з цього каменю побудували костел.

У радянські часи мальовничі місця, де знаходилися руїни Звягельського замку, використовували як зони відпочинку. Вежу і частину стін фортеці пізніше реконструювали на згадку про колись могутню фортецю. Але, усі елементи будівлі не мають нічого спільного з оригінальними старовинними спорудами. Тут установили пам'ятний знак.

Наприкінці 1980-х років була реставрована фортечна стіна і одна з її оборонних веж, а прилегла до неї територія була упорядкована і перетворена в зону відпочинку[2].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Filip Sulimierski, Bronisław Chlebowski, Władysław Walewski: Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. VII. Warszawa: 1880-1902, ss. 248-49. 
  2. [Гуркіна Г. О. Замки та фортеці України: [для дітей серед. шк. віку] / Г. О. Гуркіна, О. В. Сердюк ; [худож. О. І. Дябіна ; фот. В. В. Меркулова]. — Харків: Торсінг плюс, 2010. — 95 с. : іл. — (Моя Україна). — ISBN 978-966-404-634-0]

Посилання ред.