Відкрити головне меню

Ізяславичі Турівські — гілка нащадків третього за народженням і старшого в тріумвіраті Ярославича Ізяслава. В XI—XIII століттях правила в Турово-Пінському, Волинському, Городенському князівствах.

Зміст

ВолодінняРедагувати

Згідно розділу руських земель в 1054 році після смерті Ярослава Мудрого Ізяславу дістався Турів. Після смерті у 1056 році В'ячеслава Ярославича в Смоленську туди з Волині був виведений Ігор Ярославич, і Волинь увійшла у володіння Ізяслава. Під час боротьби за владу в 1073—76 роках на Волині князював син Святослава Ярославича Олег, але після повернення до Києва Ізяслава і під час князювання у Києві Всеволода Ярославича на Волині укріпився Ярополк Ізяславич. До його володінь відносилися і південно-західні області Русі з Перемишлем і Теребовлею.

У ході боротьби за Підкарпатські землі між князями-ізгоями Ростиславичами та Ярополком, яка призвела до загибелі останнього у 1084 році, потомки Ізяслава втратили Перемишль і Теребовлю, Турів отримав брат Ярополка, Святополк Ізяславич, а Волинь була віддана Всеволодом Давидові Ігоровичу. В ході міжусобиці яка розпочалась на Русі після Любецького з'їзду Святополку вдалося вернути Волинь до своїх володінь, але спроба опанувати південно-західні волості провалилася.

У 1117 виник конфлікт між Ярославом Святополковичем волинським та Володимиром Мономахом, можливо, спровокований викликом Мстислава Володимировича з Новгорода на південь, і Ярослав втратив Володимир-Волинський на користь Мономаховичів, а потім загинув під стінами міста (1123). За однією з версій, Городенське князівство залишилося під владою нащадків Ізяслава Ярославича.

Після смерті Святополковичів Мономаховичі оволоділи і Туровом, але під ас міжусобиць середини XII століття внуку Святополка Ізяславича, Юрію Ярославичу вдалось вокняжитись в Турові (1161) та відбити усі спроби Мономаховичів повернути собі місто. Після цього князівством володіли його нащадки, а столиця перемістилася з Турова в Пінськ. Також відомі уділи в Дубровиці, Клецьку, Мозирі, Слуцьку, Несвіжі і Чарторийську.

ПотомкиРедагувати

Ізяслава Ярославича та його сина Святополка своїм предком вважали українські князі Четвертинські, які в XVI-XVIII ст. додали до свого прізвища приставку Святополк- та писались Святополк-Четвертинськими. Відомий рід Городецьких князів XIV-XV ст, який скоріш за все також походив від Ізяславичів, найвідомішим його представником був князь Давид Дмитрович, зять великого князя литовського, Ольгерда.

На думку деяких дослідників, зокрема В. Антоновича, потомками Ізяславичів були руські княжі роди Острозьких та Заславські. Деякі сучасні історики добавляють до них і княжі роди які походили від Федора Несвізького — князів Збаразьких, Вишневецьких, Порицьких та Воронецьких. Цю версію підтвердило і недавнє дослідження ДНК представника роду Воронецьких яке виявило у нього спільну для Рюриковичів гаплогрупу N1c1[1]

ГенеалогіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати