Карл Саган

американський астроном і науковець (1934–1996)

Карл Едвард Саган (англ. Carl Edward Sagan 9 листопада 1934, Нью-Йорк — 20 грудня 1996, Сіетл, США) — американський астроном і науковець.

Карл Саган
Carl Sagan
Карл Саган в 1994 році
Народився9 листопада 1934(1934-11-09)
США США, Нью-Йорк
Помер20 грудня 1996(1996-12-20) (62 роки)
Сієтл, Вашингтон
·пневмонія[1][2]
ПохованняLake View Cemeteryd[3]
Місце проживанняСполучені Штати
Країна США
Національністьєврей
Діяльністькосмолог, астрофізик, прозаїк-романіст, планетолог, дослідник космосу, популяризатор науки, письменник наукової фантастики, науковий письменник, астроном, викладач університету, письменник, письменник-документаліст, фізик, сценарист, натураліст, телеведучий
Alma materЧиказький університет
Галузьастрономія
астрофізика
космологія
астробіологія
планетологія
науковий скептицизм
ЗакладКорнелльський університет
Гарвардський університет
Гарвард-Смітсонівський центр астрофізики
Університет Каліфорнії (Берклі)
Науковий керівникДжерард Койпер
Відомі учніДжеймс Поллак
Аспіранти, докторантиДжеймс Поллак
Стівен Велдон Сквайрес
Стівен Сотерd
Owen Toond[4]
ЧленствоАмериканське філософське товариство
Американська академія мистецтв і наук
МАС[5]
Американське астрономічне товариство[5]
AAAS[5]
Американське фізичне товариство[5]
Проект А119
Відомий завдяки:SETI
Космос: персональна подорож
Космос
Золотий диск «Вояджера»
Пластинки «Піонера»
Контакт
Бліда блакитна цятка
БатькоСамуїл Саган
МатиРейчел Грубер
У шлюбі зЛінн Марґуліс
(1957–65; розлучення; 2 дітей)
Лінда Саган
(1968–81; розлучення; 1 дитина)
Енн Друян
(1981–96; його смерть; 2 дітей)
ДітиДоріон Саганd
Джеремі Саганd
Nick Sagand
Sasha Sagand
Samuel Sagand
Нагороди
NASA Distinguished Public Service Medal NASA Exceptional Achievement Medal

Solstice Awardd (2013)

Пулітцерівська премія за нехудожню літературуd (1978)

Гуманіст рокуd (1981)

Міжконфесійна нагорода Джеймса Паркса Мортонаd

Carl Sagan Award for Public Understanding of Scienced (1993)

медаль Ерстеда (1990)

премія Клюмпке-Робертс (1974)

Зала слави Нью-Джерсіd

премія Лео Сіларда (1985)

премія Джерарда Койпера (1998)

Public Welfare Medal (1994)

почесний член Комітету скептичних розслідуваньd

Harold Masursky Award for Meritorious Service to Planetary Scienced (1991)

Премія «Г'юго» за найкращу книгу про фантастикуd (1981)

премія Г'юго за найкращу драматичну постановку (1998)

Міжнародна зала космічної славиd (2004)

Автограф
Особ. сторінкаcarlsagan.com

Карл Саган був переконаним прихильником експансії земної цивілізації у Всесвіті. Родоначальник науково-просвітницького жанру літератури, присвяченого космічному майбутньому людства. Карл Саган названий своєю матір'ю Рейчел Грубер на честь її мами Клари Грубер, яка емігрувала у 1905 році до США із містечка Сасів під Львовом через рік після чоловіка Лейби (Луїса). Дід Карла був у Сасові човнярем на річці Буг. Батько Карла — Самуїл народився в 1905 році в Кам'янці-Подільському.

Життєпис

ред.

Навчався в Чиказькому університеті, доктор астрономії й астрофізики (1960). Карл Саган працював в університеті штату Індіана (лаборант у лабораторії Нобелівського лауреата генетика Г. Муллера (1952—1953). З 1960 року Карл Саган — асистент в Йоркській обсерваторії Чиказького університету, Каліфорнійському університеті в Берклі та Стенфордському університеті. У 1962—1968 роках вчений викладав астрономію в Гарвардському університеті і працював у Смітсонівській астрофізичній обсерваторії. Від 1968 року і до кінця життя Карл Саган був професором астрономії та космічних досліджень Корнеллського університету, а також був директором лабораторії з вивчення планет.

Карл Саган — засновник Планетного товариства (1979), яке об'єднало землян, які цікавляться Космосом, майбутнім планети Земля. Зокрема, Карл Саган та його колеги оприлюднили наукову працю-попередження людству про наслідки ядерної війни на Землі (можливе охолодження атмосфери й прихід «ядерної зими»). Науковець змоделював синтез органічних сполук, які зародилися у первинній атмосфері Землі. Він — автор «парникової моделі» атмосфери Венери. Він також відомий своїми дослідженнями поверхні Марса, Юпітера. Учасник програм вивчення Венери. Автор знаних у світі книг та телесеріалів, присвячених позаземним цивілізаціям, лауреат Пулітцерівської премії за книгу «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку».

К. Саган — учасник програм космічних досліджень Венери («Марінер-2», 1962), Марса («Марінер-9», 1971-3), («Вікінг-1» та «Вікінг-2», 1976), Юпітера, Сатурна («Вояджер-1», «Вояджер-2», 1977—1981).

Саган також брав участь як дослідник у Проєкті А119, таємній операції ВПС США, метою якої було скидання атомної бомби на Місяць.

Колишній студент Девід Морісон описував Сагана як «людину-ідею і майстра інтуїтивного фізичного аргументу і розрахунків на берегах»[6].

Проповідник науки

ред.

Провідною ідеєю діяльності науковця було вивчення проблеми виникнення життя на Землі та можливість його пошуків у Всесвіті. Неодноразово наголошував, що це захоплення пробудив у ньому астрофізик українського походження Йосип Шкловський (1916—1985). Книга останнього «Всесвіт, життя, розум» (1962) супроводжувала молодого Сагана всюди.[джерело?] 1966 року в США побачив світ її переклад під назвою «Розумне життя у Всесвіті». Саган не просто переклав видання, але й став його співавтором, що зробило його відомим серед американських авторів науково-популярної літератури.

Треба зауважити, що Саган не боявся бути звинуваченим колегами у спробах дискредитації себе як науковця участю в аматорських товариствах та виступами перед слухачами. Він також не ховався за прізвиськами, поширюючи науково-популярні статті (до речі, на його рахунку понад 600 статей та 20 книг). Був глибоко переконаний, що заради розкриття таємниць Всесвіту логічно поєднувати серйозні наукові дослідження і діяльність з їхнього поширення.

 
Члени організації Planetary Society під час її заснування, Карл Саган сидить в центрі

Першою самостійною книжкою К. Сагана став «Космічний зв'язок» (1973), присвячений перспективній позаземній діяльності людства.

…Те, чим я займаюсь, здається мені неправдоподібним, майже казковим сном: беру участь у дослідженнях Венери, Марса, Юпітера та Сатурна; намагаюсь крок за кроком спробувати розгадати народження життя, що сталося мільярди років тому на первісній Земля; посилаю прилади на Марс для пошуку там життя; вдаюся до серйозних спроб встановити зв'язок з іншими розумними істотами, котрі, можливо, є десь в глибинах нічного неба… я вважаю щасливим таланом жити саме в наш час людської історії, коли відбуваються такі захопливі пошуки та відкриття.

— пояснював вчений власну пристрасть до літературної творчості. Він був переконаний, що вчасно народився, адже коли б це сталося півстоліття тому, його захоплення сприймалося б як фантазія, а коли б він народився через півстоліття в майбутньому, то тоді вже завершиться попереднє дослідження Сонячної системи, будуть відомі підсумки пошуку життя на Марсі й відкрита таємниця походження земного життя.

Видання «Дракони Едема. Роздуми про еволюцію людського мозку» (1977) було відзначене Пулітцерівською премією 1978 року.

Найоригінальнішими творами К. Сагана є його Послання позаземним цивілізаціям. Наприклад, на борту міжпланетних апаратів «Вояджер-1» та «Вояджер-2», він із колегами розташував короткі енциклопедії Землі: відеодиски з малюнками, знімками, музикою, людською мовою, звуками живої та неживої природи.

Фактично К. Саган започаткував у США новий вид літератури: науково-просвітницький, метою якого було зародження суспільно-масового зацікавлення астрономією.

1980 року книжка К. Сагана «Космос» стала найтиражнішим за всі часи науково-популярним виданням англійською мовою. Новинка 70 тижнів очолювала список бестселерів, який оприлюднюється в «Нью-Йорк таймс». Компанія PBS зняла однойменний науково-популярний фільм з автором у ролі ведучого — «Космос: персональна подорож». Серіал було визнано як найзнаніший за всю історію державного телебачення: його дивилися 500 мільйонів глядачів у 60 країнах світу. Зауважимо, що в СРСР знімальну групу на чолі з К. Саганом не впустили. Не побачили радянські телеглядачі й цей 13-серійний телепроєкт, визнаний новою сторінкою в поширенні астрономії та космічних досліджень.

Закономірно, що науковець очолив творчий колектив новоствореного міжнародного журналу «Ікарус», присвяченого вивченню Сонячної системи (від 1970 до 1979 року К. Саган був головним редактором видання).

1985 року К. Саган разом із дружиною Е. Друян видали книжку «Комета» про комету Галлея, яка з'явилася поблизу Сонця 1986 року. 1995 року побачила світ книга «Блакитна плямка: Погляд на космічне майбутнє людства». «Нью-Йорк таймс» відзначила видання як одне з найкращих, а аудіокасета з його текстом відзначена премією Греммі й визнана однією з двох найкращих звукових книг року Америки. Бестселером стало й видання «Світ, повний демонів: Наука як свіча в пітьмі» (1996). Ідея книги надважлива: необмежена свобода підприємництва за відсутності громадянської позиції та загальної культури, загрожує викликати регрес в інтелектуальному розвитку людини.

Карл Едвард Саган помер на 63-му році життя.

Нагороди науковця

ред.

Саган був відзначений десятками престижних відзнак та премій. Зокрема, він нагороджений найвищою відзнакою Національної академії наук США «за значний вклад у використанні науки на благо суспільства». Відділення планетології Американського астрономічного товариства, 1998 року заснувало медаль імені Карла Сагана за успіхи в поширенні наук про планети. Пулітцерівська премія (1978). На Марсі є кратер «Саган».

Карлу Сагану була присвячена однойменна пісня групи «Nightwish»[7].

Бібліографія

ред.

Переклади українською мовою

ред.

Твори Карла Сагана

ред.

Про Сагана

ред.
  • Davidson, Keay (1999). Carl Sagan: A Life. New York: John Wiley & Sons. с. p. 33-41. ISBN 0471252867.
  • Head, Tom (ed.) (2005). Conversations with Carl Sagan. Jackson, Mississippi: University Press of Mississippi. ISBN 1578067367.
  • Poundstone, William (1999). Carl Sagan: A Life in the Cosmos. New York: Henry Holt & Company. ISBN 0805057668.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. https://www.elmundo.es/elmundo/2011/12/19/ciencia/1324316030.html
  2. https://www.clarin.com/sociedad/murio-carl-sagan-cientifico-acerco-estrellas_0_r1Nbm8mZRKx.html
  3. Find a Grave — 1996.
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. а б в г NNDB — 2002.
  6. Morrison, David (січень–лютий 2007). Carl Sagan's Life and Legacy as Scientist, Teacher, and Skeptic. Skeptical Inquirer. 31 (1): 29—38. ISSN 0194-6730. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 31 серпня 2013.
  7. Nightwish — Sagan (bonus track). Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 28 жовтня 2017.

Література

ред.