Вікіпедія

Дослідження Венери

Дослідження Венери проводяться за допомогою космічних зондів і автоматичних міжпланетних станцій (АМС), а також за допомогою телескопів із Землі.

Першим космічним апаратом, призначеним для вивчення Венери, був радянський «Венера-1» (1961). Після спроби досягнення Венери цим апаратом, до планети скеровували радянські апарати серії «Венера», «Вега», американські «Марінер», «Піонер-Венера-1», «Піонер-Венера-2», «Магеллан», європейський «Венера-експрес», японський «Акацукі».

1975 року космічні апарати «Венера-9» і «Венера-10» передали на Землю перші фотографії поверхні Венери; 1982 року «Венера-13» і «Венера-14» передали з поверхні Венери кольорові зображення[1]. Утім, умови на поверхні Венери такі, що жоден з космічних апаратів не пропрацював на планеті понад дві години.

Успішні запуски ред.

Список успішних запусків космічних апаратів, які передали відомості про Венеру[2].

Країна Назва Запуск Примітка
  СРСР Венера-1 12.02.1961 Перший проліт повз Венеру. Через втрату зв'язку наукову програму не виконано.
  США Марінер-2 27.08.1962 Проліт. Збирання наукової інформації.
  СРСР Зонд-1 02.04.1964 Проліт. Збирання наукової інформації.
  СРСР Венера-2 12.11.1965 Проліт. Збирання наукової інформації.
  СРСР Венера-3 16.11.1965 Збирання наукової інформації. Жорстка посадка[ru].
  СРСР Венера-4 12.06.1967 Атмосферні дослідження і спроба досягти поверхні (апарат роздавлено тиском, про який на той час нічого не було відомо).
  США Марінер-5 14.06.1967 Проліт з метою досліджень атмосфери.
  СРСР Венера-5 05.01.1969 Спуск в атмосфері, визначення її хімічного складу.
  СРСР Венера-6 10.01.1969 Спуск в атмосфері, визначення її хімічного складу.
  СРСР Венера-7 17.08.1970 Перша м'яка посадка на поверхню планети. Збирання наукової інформації.
  СРСР Венера-8 27.03.1972 М'яка посадка. Проби ґрунту.
  США Марінер-10 04.11.1973 Проліт до Меркурія, наукові дослідження.
  СРСР Венера-9 08.06.1975 М'яка посадка модуля і штучний супутник Венери. Перші чорно-білі фотографії поверхні.
  СРСР Венера-10 14.06.1975 М'яка посадка модуля і штучний супутник Венери. Перші чорно-білі фотографії поверхні.
  США Піонер-Венера-1 20.05.1978 Штучний супутник, радіолокація поверхні.
  США Піонер-Венера-2 08.08.1978 Входження в атмосферу, наукові дослідження. Єдиний спусковий апарат США, який передав дані з поверхні Венери. Працював протягом 68 хв після посадки.
  СРСР Венера-11 09.09.1978 М'яка посадка модуля, проліт апарата.
  СРСР Венера-12 14.09.1978 М'яка посадка модуля, проліт апарата.
  СРСР Венера-13 30.10.1981 М'яка посадка модуля. Перший запис звуку на поверхні і перше передання кольоровогопанорамного зображення.
  СРСР Венера-14 04.11.1981 М'яка посадка модуля. Передання кольорового панорамного зображення.
  СРСР Венера-15 02.06.1983 Штучний супутник Венери, радіолокація.
  СРСР Венера-16 07.06.1983 Штучний супутник Венери, радіолокація.
  СРСР Вега-1 15.12.1984 Дослідження атмосфери зондом-аеростатом, проліт апарату до комети Галлея.
  СРСР Вега-2 21.12.1984 Дослідження атмосфери зондом-аеростатом, проліт апарату до комети Галлея.
  США Магеллан 04.05.1989 Штучний супутник Венери, детальна радіолокація.
  США Галілео 18.10.1989 Проліт мимо на шляху до Юпітера, наукові дослідження.
  США Кассіні — Гюйгенс 15.10.1997 Проліт мимо на шляху до Сатурна.
  США Мессенджер 03.08.2004 Проліт мимо на шляху до Меркурія, фото здалека.
  ЄКА Венера-експрес 09.11.2005 Штучний супутник Венери, радіолокація південного полюса.
  Япония Акацукі 21.05.2010 Штучний супутник Венери.

Невдалі запуски ред.

СРСР ред.

  • Космос-21 (1963) — АМС Венера-63A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
  • Космос-24 (1963) — АМС Венера-64B програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
  • Космос-96[en] (1963) — АМС Венера-65B програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
  • Космос-167[en] (1967) — АМС Венера-67A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
  • Космос-359 (1970) — АМС Венера-70A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
  • Космос-482 (1972) — АМС Венера-72A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети

Заплановані ред.

Роскосмос планує надіслати станцію «Венера-Д» зі супутником планети і більш живучим зондом, який повинен пропрацювати на поверхні планети не менше місяця[3][4], а також комплексу «Венера-Глоб» з орбітального супутника і декількох спускових модулів[5][6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Панорами поверхні Венери, отримані радянськими спусковими апаратами і оброблені за допомогою сучасних методів Доном Мітчеллом, містяться тут [Архівовано 27 вересня 2010 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Chronology of Venus Exploration [Архівовано 30 липня 2015 у Wayback Machine.] // NASA
  3. ↑ РФ запустит зонд к Венере не раньше 2024 г, к Меркурию — после 2031 г [Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.] // РИА
  4. ↑ Полет автоматической станции к Венере, который планирует «Роскосмос», может стать совместным проектом с NASA // 31 жовтня 2016
  5. ↑ Венера-Глоб [Архівовано 10 червня 2013 у Wayback Machine.] // stp.cosmos.ru
  6. ↑ Что требуется, чтобы полететь на Венеру? | Новости науки. an-news.ru (рос.). 13 лютого 2018. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 24 травня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дослідження_Венери&oldid=42082669