Вояджер-2
«Вояджер-2» — активний автоматичний космічний зонд, запущений НАСА 1977 в рамках програми «Вояджер» для досліджень дальніх планет Сонячної системи.[1]
| Вояджер-2 | |
|---|---|
 «Вояджер» | |
| Основні параметри | |
| Повна назва | Voyager 2 |
| COSPAR ID | 1977-076A |
| Організація |
 США НАСА |
| Тип апарата | дослідження дальніх планет Сонячної системи |
| Проліт | Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун |
| Дата запуску | 20 серпня 1977, 14:29:00 UTC |
| Ракета-носій | Titan IIIE / «Центавр» |
| Космодром |
США мис Канаверал |
| Тривалість польоту | в польоті 42 роки, 24 дні |
| Технічні параметри | |
| Маса | 721.9 кг |
| Потужність | 420 Вт |
| Джерела живлення | радіоізотопний термоелектричний генератор |
| Час активного існування | приблизно 50 років |
| Вебсторінка | |
| Вебсторінка | http://voyager.jpl.nasa.gov/ |
Загальна характеристикаРедагувати
Вояджер-2 - перший і поки що єдиний апарат, який досяг Урана та Нептуна.
Станом на червень 2015 апарат був у робочому стані та знаходився на відстані 106,391 а. о. (16,215 млрд км) від Сонця.
Станом на грудень 2018 - вийшов за межі геліосфери у міжзоряний простір.[2]
Вояджер-2 був розроблений у Лабораторії реактивного руху у місті Пасадена, штат Каліфорнія. Технічно космічний апарат був ідентичним Вояджеру-1, проте був запущений більш довгою траєкторією, яка дозволяла пролетіти біля Урана та Нептуна, використовуючи гравітаційний маневр при прольоті біля Сатурна 1981 та Урана 1986.
Подальша доля апаратаРедагувати
- 2025–2030 — з «Вояджером-2» буде втрачено зв'язок.
- 8571 — «Вояджер-2» перебуватиме за 4 світлові роки від Зірки Барнарда.
- 20319 — «Вояджер-2» пройде на відстані 3,5 світлового року від зірки Проксима Центавра.
- 296036 — «Вояджер-2» підійде до Сіріусу на відстань 4,3 світлового року.
ГалереяРедагувати
.jpg)
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ VOYAGER: інформація про місію. NASA. 1989. Процитовано 3 березня 2018.(англ.)
- ↑ Вдруге в історії об'єкт, зроблений людиною, увійшов у міжзоряний простір